8 вересня був прийнятий Закон України «Про віртуальні активи». Що регулює цей закон і який вплив він матиме? За даними міністра цифрової трансформації України, наразі щоденний обіг віртуальних активів в Україні становить 1 млрд грн. Однак тривалий час цей ринок залишався жодним чином не врегульованим. Тож концептуальною метою прийняття закону про віртуальні активи передусім є переміщення ринку та діяльності з віртуальними активами у правове поле. Це означає надання визначеного правового статусу та поняття віртуальним активам (яке, до речі, не обмежується лише криптовалютою), пряме визнання на законодавчому рівні віртуальних активів як об’єктів правовідносин, регулювання їх обігу, визначення прав та обов'язків учасників ринку віртуальних активів і встановлення принципів державної політики і регулювання у сфері їхнього обігу.
Не без плюсів
Основними перевагами такого правового регулювання, по-перше, є те, що учасники ринку зможуть отримати офіційний статус своєї діяльності, юридичний захист своїх прав та визнання і можливість декларувати прибутки від своїх інвестицій у віртуальні активи.
По-друге, закон є важливим кроком у забезпеченні боротьби із відмиванням грошей, зокрема з урахуванням обсягу ринку. Закон базується на актуальних стандартах регулювання операцій з віртуальними активами міжнародної Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF). Прийняті норми встановлюють правила для постачальників послуг, пов'язаних з оборотом віртуальних активів, і сприяють детінізації цього ринку.
По-третє, законодавче визнання віртуальних активів може сприяти залученню до України постачальників віртуальних активів і відповідно інвесторів, отже, і подальшому зростанню як цього, так і ширшого ринку. Це може нести економічні переваги для України в цілому, враховуючи бюджетні надходження від запровадження податкового регулювання цієї сфери.
Регулювання чи контроль?
Тож ухвалення закону можна в цілому оцінити як позитивний крок. Водночас зрозуміло, що запровадження регулювання будь-якої діяльності передбачає встановлення певного контролю. Метою такого контролю має бути перш за все забезпечення прав і захист інтересів учасників ринку, зокрема від пов’язаних із такою діяльністю фінансових ризиків і ризиків шахрайства. Тут важливо щодо таких специфічних об’єктів, як віртуальні активи, знайти правильний режим і міру такого контролю: занадто ліберальний може завадити забезпеченню очікуваних переваг, занадто жорсткий — призвести до винищення ринку.
Наразі відповідно до закону контроль за виконанням законодавства у сфері обігу віртуальних активів буде покладено на Мінцифру як на основного регулятора. Міністерство формуватиме і забезпечуватиме реалізацію державної політики щодо розвитку нового ринку, сприятиме адаптації законодавства України до міжнародних стандартів і захищатиме права учасників ринку.
Також згідно із законом про віртуальні активи постачальник послуг, який є банком, матиме право надавати послуги лише на підставі банківської ліцензії та дозволу на надання послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів. Небанківські фінансові установи матимуть право надавати послуги на підставі ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій і дозволу на надання послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів.
Що стосується фінансового моніторингу, то професійні постачальники послуг (криптобіржі) будуть зобов'язані зареєструватися в Мінцифрі. Міністерство вносить відомості про постачальників послуг, пов'язаних з оборотом віртуальних активів, до Державного реєстру постачальників таких послуг. На постачальників таких послуг також поширюватиметься дія закону №361-IX як на суб'єктів первинного фінансового моніторингу. Вони будуть зобов'язані відслідковувати спірні та підозрілі операції.
На сьогодні запропонований підхід до регулювання виглядає дещо хаотичним і викликає питання щодо необхідності такої кількості органів регулювання, незрозумілого розподілу функцій між ними тощо. Однак ще більше неясності існує щодо предмета регулювання.
Резидентство віртуальних відносин
По суті, закон поширюється на віртуальні активи та операції з ними за наявності в них «українського» елемента і, зрозуміло, не може виносити своє регулювання за межі території України. Так, закон про віртуальні активи поширюється лише на операції за таких умов:
- якщо суб’єкти постачання послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів, або сторони правочину зареєстровані (або мають постійне представництво) в Україні;
- якщо предметом правочину є віртуальний актив, і сторони визначили право України як застосовне право до такого правочину;
- у зв’язку із вчиненням правочину, предметом якого є віртуальний актив, якщо набувач віртуального активу є резидентом України.
При цьому законом не визначено поняття операції з віртуальними активами. Проте згідно з визначенням постачальників послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів, вони можуть провадити один або кілька видів діяльності. Так, за відсутності ознак чи підозри, що фінансова операція може бути пов'язана з легалізацією (відмиванням) коштів або фінансуванням тероризму, на ринку віртуальних активів можуть проводитися операції зі зберігання, обміну та переказу віртуальних активів, а також надання посередницьких послуг.
При цьому закон не забороняє операцій, які не підпадають під наведені вище умови, а лише виключає їх зі свого регулювання. Однак, враховуючи «віртуальність» активів, що є предметом операцій, і некумулятивність вказаних умов, видається, що закон може охопити значно більший спектр відносин, ніж, можливо, планувалося законодавцем. Це може мати і негативний вплив на розвиток ринку.
Інвестиційна привабливість
Дуже важливим аспектом для визначення інвестиційної привабливості українського ринку, що зачіпається, але ще не регулюється законом, є оподаткування віртуальних активів: закон лише передбачає прийняття відповідних законодавчих актів. Наразі Податковий кодекс України не містить положень, які врегульовують особливості оподаткування операцій із віртуальними активами. У Верховній Раді ж лише зареєстровано проєкт закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо оподаткування операцій з криптоактивами» (№2461). Цим проєктом передбачено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток від операцій із криптоактивами (який є одним із видів віртуальних активів згідно з цим проєктом закону). Проєктом змін до Податкового кодексу пропонується включити до бази оподаткування для податку на доходи фізичних осіб прибуток від операцій з криптоактивами, який оподатковується за ставкою 5%, і віднести операції з продажу криптоактивів до таких, які не є об'єктом оподаткування ПДВ.
Що потрібно для успіху?
Насамкінець варто зауважити, що закон про віртуальні активи є рамковим, тобто встановлює лише загальні рамки регулювання ринку віртуальних активів. Його реальний вплив і успішність можна буде оцінити лише після прийняття відповідних підзаконних нормативних актів, які встановлюватимуть специфічні вимоги до діяльності на ринку та механізми і процедури дій з віртуальними активами. При цьому визначальними для його успіху будуть:
- гнучкість регулювання, враховуючи специфічну природу віртуальних активів та їхній стрімкий розвиток: встановлення жорстких або дуже детальних вимог і порядків може мати зворотний ефект і, навпаки, витиснути цей ринок у інші юрисдикції;
- вчасність прийняття таких актів, тобто до/одночасно із вступом закону про віртуальні активи в дію, для уникнення ситуації, що ринок функціонуватиме з порушенням закону;
- наявність перехідного періоду, аби учасники ринку могли вжити заходів для приведення своєї діяльності у відповідність до норм законодавства;
- адекватність процедур фінансового моніторингу, бажано з урахуванням досвіду (і складнощів, які наразі виникають) у банківській/фінансовій сфері, беручи до уваги звичайні для цього ринку форми діяльності учасників і особливості структури власності при встановлення вимог щодо ідентифікації/верифікації;
- привабливість умов оподаткування.
Уже зараз зрозуміло, що з огляду на специфіку обороту віртуальних активів закон потребує подальшого доопрацювання, зокрема щодо визначення ключових понять, пов'язаних із віртуальними активами, їх обігом та оподаткуванням, а також розумного підходу до визначення регулятора ринку.