У 2017 р., за даними Світового банку, грошові перекази заробітчан, що працюють за межами своєї країни, по всьому світу становили 624,8 млрд дол.
Порівняно з попереднім роком приріст становив майже 7%. За прогнозними оцінками цієї ж організації, 2018-го обсяги переказів сягнуть 688,9 млрд дол. За останні десять років по всьому світу вони подвоїлись, і, схоже, ця довгострокова тенденція лише посилюватиметься. Це зумовлено різними соціальними, економічними, інколи політичними причинами, але не про те мова.
Українські заробітчани не пасуть задніх. Як ми знаємо, у 2017 р. наші співвітчизники переказали на батьківщину 12,2 млрд дол., а 2018-го очікуються рекордні 16,4 млрд. Стрімке зростання працевлаштування українців за кордоном, в основному в країнах Європейського Союзу, відбулося після отримання безвізу, хоча й до того, за різними оцінками, до 6 млн наших співвітчизників у пошуках кращої долі працювали в різних країнах світу.
Буквально за три останні роки обсяги переказів зросли з менш як 6% ВВП до майже 11%. Це приблизно стільки ж, скільки станом на сьогодні становлять статки доларових мільярдерів з України. Тільки заробітчани переказують гроші в Україну, а мільярдери їх вивозять. З доходів перших податки сплачуються, оскільки більша частка переказів іде на споживання, адже підтримують вони найменш забезпечені верстви населення, а доходи других рідко стають об'єктами оподаткування та найчастіше використовуються на всілякі дурниці. Перші заробляють свої гроші чесно, важкою працею, а другі - на сумнівних схемах типу "Роттердам+", "Укроборонпром-", періодичних валютних кризах або фіктивних банкрутствах банків. Отже, висновки про справедливість і першочергову необхідність реформ у тих чи інших сферах кожен може зробити сам, оскільки то є очевидним. Взагалі-то ми про інше.
За відносними показниками обсягу переказів ми навіть випередили таку країну, як Філіппіни (10,46%ВВП). У світовому рейтингу більшими, ніж українські, є показники лише у таких невеликих країн, що значною мірою залежать від доходів своїх заробітчан, як Непал (28,31% ВВП), Ямайка (16,63), Грузія (11,83% ВВП). Для порівняння, традиційні світові лідери - Індія та Китай (за обсягами переказів в абсолютних величинах показники за 2018 р. становлять 79,5 млрд і 67,4 млрд дол.) отримують у відносному еквіваленті з-за кордону лише 2,66 і 0,23% від ВВП відповідно.
На цей феномен давно звертають увагу вітчизняні експерти, говорячи про те, що грошові перекази - це важливе джерело валютних надходжень до нашої країни в цілому і для валютних резервів НБУ, зокрема, що дійсно перетворилося на суттєвий фактор стабільності платіжного балансу. Обсяги переказів четвертий рік поспіль у рази перевищують прямі іноземні інвестиції в Україну. За це все українських заробітчан абсолютно справедливо називають "герої нашої економіки" (див. DT.UA №9 від 7 березня 2019 р., А.Гайдуцький "Герої нашої економіки"). Надзвичайно важливо також те, що їхні заробітки підтримують найменш забезпечені та незаможні верстви населення, дещо зміцнюючи крихкий стан соціальної стабільності в країні, де йде війна, а на її тлі буйно квітне корупція! Згідно з проведеними раніше дослідженнями, на основі даних щорічного обстеження умов життєдіяльності домогосподарств України за 2004–2010 рр., головними бенефіціарами грошових переказів були домогосподарства з найменшим рівнем доходів. У середньому домогосподарства другого і третього децилів отримували близько 10% своїх доходів у формі грошових переказів. У міру зростання доходу питома вага цього джерела падала до 4,3%. Хоч дані й трошки застарілі, але з великою часткою ймовірності можна припустити, що загальна картина не змінилася.
І от на тлі цього у наших можновладців час від часу з'являються "новаторські" ідеї або щодо запровадження якихось обмежень, зокрема при нарахуванні субсидій, або щодо оподаткування цих надходжень. Гроші, і як ми бачимо, чималенькі, йдуть повз скарбницю, і бюрократи нічого поробити з тим не можуть. Адже значна частина переказів потрапляє до України неформальними каналами в готівковій формі, а ті, що надходять через різні міжнародні платіжні системи, захищені банківською таємницею.
Щодо оподаткування доходів заробітчан в Україні слід зауважити, що згідно з чинним податковим законодавством об'єктом оподаткування податкового резидента України є дохід з джерела походження як в Україні, так і за її межами, тобто іноземний дохід. Іноземні доходи мають бути включені до загального річного оподатковуваного доходу платника податків і вказані в його річній податковій декларації. Дохід в іноземній валюті перераховується в гривнях за офіційним курсом Національного банку України на дату отримання. Податкова декларація фізичної особи має подаватися до податкової інспекції за місцем реєстрації такої особи по 30 квітня включно року, наступного за звітним. Сплата податку на доходи фізичних осіб (18%) і військового збору (1,5%) здійснюється в гривнях. Податкові зобов'язання сплачуються по 31 липня включно року, наступного за звітним. Переказ коштів для сплати цих податків на рахунки Державної казначейської служби для зарахування доходів до відповідних бюджетів в іноземній валюті з-за кордону практично неможливий.
Зазвичай країна джерела походження доходу має пріоритет щодо оподаткування такого доходу. Якщо іноземний дохід був оподаткований у країні джерела виплати доходу, податок в Україні може бути зменшений на суму відповідного іноземного податку, передбаченого чинним міжнародним договором про уникнення подвійного оподаткування
(п. 170.11.2 Податкового кодексу України), у річній податковій декларації про майновий стан та доходи фізичної особи. Наприклад, якщо в Польщі ефективна ставка податку на доходи фізичних осіб становила не менш як 18%, то в Україні доплачувати податок на доходи фізичних осіб з доходу, одержаного в Польщі, не доведеться. Однак для отримання права на зарахування податків, сплачених за межами України, платник зобов'язаний одержати від уповноваженого державного органу країни, де отримується такий дохід, довідку про суму сплаченого податку, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, якщо інше не передбачене чинними міжнародними договорами України (п. 13.5 ст. 13 ПКУ). (Слід сказати що такий підхід щодо надання довідки було сформульовано в Україні давно, ще до поширення в світі, зокрема і в країнах ЄС, електронного документообігу.)
Незважаючи на наявність значної кількості чинних міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування в Україні (понад 70), на практиці часто неможливо отримати офіційне підтвердження податкової бази та суми податку, сплаченого за кордоном, у форматі, встановленому ПКУ. Так, податкові органи деяких країн часто не видають необхідного документа (бо такий документ не передбачений законодавством) або видають його лише як електронну довідку, формат якої не відповідає чинному законодавству України. Наразі ми не зустрічалися з випадками успішної легалізації довідки в електронній формі за кордоном. Як з'ясовано, неможливо отримати податковий документ необхідного формату в Італії, Іспанії, Німеччині, Великій Британії, США, Швейцарії та багатьох інших країнах. Таким чином, обумовлюється подвійне оподаткування іноземного доходу платника в Україні, оскільки він не може надати довідку у форматі, передбаченому ПКУ. На практиці офіційне підтвердження сплати податку за кордоном у належному форматі отримували в Чехії, Угорщині, Словаччині, Польщі, Туреччині, Бельгії та деяких інших країнах, однак найчастіше такі документи було одержано від іноземних податкових органів з допомогою податкових консультантів у цих країнах, послуги яких є недешевими для українців. Виникають сумніви щодо того, чи могли б українці отримати такі довідки без допомоги професійних консультантів у цих країнах. Також слід звернути увагу на те, що чимало таких документів було одержано зі значною затримкою (до кількох років), і це призвело до несвоєчасного декларування доходів фізичних осіб в Україні.
Необхідно зауважити, що податкові органи багатьох країн запровадили електронне адміністрування податків багато років тому (окремі країни - близько десяти років тому), і сьогодні такі органи видають платникам податків і приймають від них електронні довідки. Також на практиці іноземні податкові органи для заліку податків, сплачених за кордоном, приймають копії іноземних податкових декларацій фізичних осіб та/або довідки про іноземну заробітну плату як достатнє підтвердження оподатковуваного доходу та сплаченого іноземного податку для уникнення подвійного оподаткування доходів фізичних осіб.
Беручи до уваги таку практику в багатьох країнах, рекомендовано дотримуватися такого ж підходу в Україні та, відповідно, внести зміни до п. 13.5 ст. 13 ПКУ і забезпечити платникам податків можливість легко і без додаткових витрат коштів підтвердити оподаткування доходу фізичних осіб за кордоном. Зокрема, на нашу думку, українські податкові органи повинні мати можливість приймати значно більший перелік документів від фізичних осіб для підтвердження сплати податку за кордоном (наприклад, копії іноземної податкової декларації, банківські виписки про сплату податків, довідки про заробітну плату та сплачений іноземний податок, видані іноземним роботодавцем, електронні довідки про сплату податків, іноземні податкові повідомлення тощо). В іншому разі чимало українців не зможуть підтвердити сплату податку за кордоном і муситимуть сплатити його ще й в Україні, тобто двічі.
Окремо варто зазначити проблему, коли платник податку не може зменшити податкове зобов'язання в Україні на суму податку, сплаченого за кордоном, у разі відсутності чинного міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування. Це положення українського законодавства передбачає необґрунтоване подвійне оподаткування таких іноземних доходів в Україні. Тому необхідно переглянути положення п. 170.11.2 ПКУ, враховуючи, що законодавство багатьох країн (наприклад Польщі) дозволяє запобігти подвійному оподаткуванню доходів фізичних осіб навіть за відсутності міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування.
Таким чином, сьогодні застарілі положення ПКУ, що їх було запозичено з попередніх законів, не відповідають реаліям і на практиці в певних випадках призводять до неможливості зарахувати податки, сплачені за кордоном, і фактично до подвійного оподаткування іноземних доходів платників податків в Україні. Отже, порушується право платників податків на застосування міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування.
Слід зазначити, що вітчизняний законодавець запровадив суттєві зміни, що стосуються, зокрема, сфери оподаткування фізичних осіб. Так, згідно з п. 11 ст. 16 Закону України "Про валюту і валютні операції" від 21 червня 2018 р. КМУ спільно з НБУ протягом шести місяців з дня набрання чинності вказаним законом слід розробити та внести на розгляд Верховної Ради законопроекти про здійснення одноразового декларування активів фізичних осіб і про міжнародну співпрацю України в галузі оподаткування, що визначатимуть, зокрема, питання впровадження міжнародних стандартів для автоматичного обміну фінансовою інформацією.
У разі запровадження одноразового декларування активів фізичних осіб і впровадження автоматичного обміну фінансовою інформацією ще більш актуальним стає питання забезпечення максимально простого механізму підтвердження податків, сплачених за кордоном. Нещодавно запроваджений у багатьох країнах автоматичний обмін фінансовою інформацією передбачає, зокрема, надання податковим органам інформації про надходження на банківські рахунки фізичних осіб і про залишки на рахунках на кінець звітного року. При цьому інформація про сплату податків фізичними особами не надається в автоматичному режимі. Тому важливо створити в Україні механізм підтвердження сплати податку за кордоном, який був би зручним як для податкових органів, так і для платників податків.
З цією метою слід, зокрема, розширити перелік документів, які підтверджують сплачений за кордоном податок та іноземну базу та/або об'єкт оподаткування фізичної особи. Також вважаємо за доцільне дозволити зменшення податкового зобов'язання в Україні на суму відповідного іноземного податку і за відсутності чинного міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування. Існує світова практика, коли країни вносять відповідне положення про уникнення подвійного оподаткування безпосередньо в національне податкове законодавство. Наприклад, це зробили Польща, Індія, Нова Зеландія.
Отже, перш за все в Україні мають бути створені необхідні умови для того, щоб людина, працюючи за кордоном, мала можливість зручно і швидко, без зайвих бюрократичних витребеньок, добровільно сплатити податки із своїх іноземних доходів. Жодні адміністративні заходи примусу тут не допоможуть, хоч би які вишукані засоби використовувалися. В експертному середовищі багато говориться про необхідність партнерських відносин, відновлення довіри держави і суспільства, податковий комплаєнс, але для того, щоб усе це реалізувати, необхідні умови: законодавчі, технічні, економічні, а головне, соціальні. Коли пересічний український заробітчанин за кордоном захоче офіційно задекларувати на батьківщині свої доходи, сплатити у разі необхідності податки, і коли це явище стане масовим, лише в такому разі ми зможемо говорити про сприятливі економічні умови для розвитку нашої держави. А до того часу оподатковувати грошові перекази - це все одно, що різати курку, яка несе золоті яйця!
Як справедливо зазначається науковцями, тривалий процес масового припливу грошових переказів у країну з часом збільшує і обсяги іноземних інвестицій до такої країни. Адже сигнал для будь-якого інвестора-нерезидента про можливості для інвестування в економіку країни - це не лише суверенні кредитні рейтинги, співпраця з МВФ чи іншими міжнародними фінансовими донорами, а й ставлення та оцінка світової діаспори до своєї країни. Не випадково багатьом країнам (Ірландія, Філіппіни, Китай) удається вирішувати свої внутрішні проблеми за рахунок свого, що називається, фронт-офісу в провідних економіках світу.