Притягнення до відповідальності осіб, винних у банкрутстві "померлих" банків, - одна з ключових умов не лише відновлення довіри до банківської системи, але і її життєздатності загалом. Особливо у випадках, коли йдеться не про помилкові бізнес-стратегії, а про цинічні злочинні крадіжки. Адже якщо пограбування банків їхніми ж власниками і посадовими особами не тільки можливе, а й цілком може залишитися безкарним, то про яке збереження депозитів може в принципі йтися?
Поки що цей процес - притягнення до відповідальності - відбувається ще гірше, ніж повернення накраденого. Тобто практично не йде взагалі. Головним чином, через надзвичайно низьку ефективність роботи правоохоронних органів. Причому підвищити результативність проведених розслідувань не допомагають ні публічні звернення Фонду гарантування вкладів до перших осіб держави, ні заяви голови Національного банку. До відповідальності притягують у найкращому разі "стрілочники", або тих, кого винуватим "призначили". І це - вже проблема відповідальності правоохоронців: якщо вже публічні звернення чиновників такого високого рангу не допомагають, постає питання життєздатності держави в цілому.
"Небожителі"
Ще в серпні цього року Фонд гарантування вкладів фізосіб (ФГВФО), після висловлених прем'єром Яценюком публічних претензій на свою адресу, опублікував відповідне звернення. У ньому він усіляко підтримав "позицію уряду про необхідність проведення розслідування банкрутств 56 банків і притягнення до відповідальності винних, у тому числі їхніх власників, керівників та інших посадових осіб". І заодно навів украй неприємну статистику: Фондом було на той момент подано до правоохоронних органів 1291 заяву про скоєння злочинів на загальну суму 115,9 млрд грн, у тому числі 234 заяви проти власників і керівників неплатоспроможних банків на 88,7 млрд. Ці цифри супроводжував заклик до уряду дати доручення правоохоронним органам прискорити розгляд заяв Фонду. Судячи з відсутності надалі будь-якої публічної інформації з цього приводу, результативність цього звернення виявилася нульовою.
Так званий кейс Брокбізнесбанку, що став "первістком" нинішнього банкопаду з числа найбільших фінустанов країни, виявився одним із найбільш показових не лише за низькою результативністю роботи, а й за вибірковістю у підходах вітчизняних правоохоронних органів.
У випадку з Брокбізнесбанком (БББ) усе і дуже просто, і складно водночас. Адже встановити не тільки головних організаторів, але й посадових осіб - виконавців і співучасників злочинів у цьому банку не мало би бути проблемою. Допомагати перебігу розслідування начебто мала і резонансність того, що відбулося. Після падіння "Брока" чи не всі ЗМІ в країні повідомили, що його збанкрутували з відома і за дорученням його тодішнього мажоритарного власника Сергія Курченка (одного з найбільш одіозних олігархів часів Януковича). Менш широко, але теж неодноразово згадувалося і прізвище його основного спільника й довіреної особи - Олександра Динніка (першого заступника Курченка у СЄПЕК).
Обидва головні персонажі цієї історії, Курченко й Диннік, поспіхом залишали країну слідом за "Януковичем і його командою". І навіть були оголошені в розшук. Тож задачку з двома відомими мали розв'язати досить швидко - адже банк "поклали" з використанням досить простих і часом навіть примітивних схем. Більш того, одночасно з тимчасовими адміністраторами ФГВФО до його головного офісу заходили і правоохоронці, які вилучили більшість цікавих для них документів. Тож подальше притягнення до відповідальності не лише замовників, а й безпосередніх виконавців порушень закону мало стати справою техніки (це ж, зрештою, не вкрадені гроші повертати).
Та, як виявилося, де там… Поки що, незважаючи на оголошений розшук, шукають головних героїв цієї історії з ретельністю ще меншою, ніж украдені ними гроші. І справа не тільки в щедрому роздаванні хабарів (адже все одно гроші вкрадені). Практично очевидно, що далеко не остання з причин - це ті показання, які Курченко та його головна довірена особа можуть давати щодо не тільки колишніх, а й нинішніх мешканців найвищих кабінетів на Печерських пагорбах.
Та якщо "сильні світу українського", як правило, недоступні для вітчизняного правосуддя в принципі (поки не зміниться влада), то не менше обурення викликає і той факт, що поза його досяжністю опиняються і їхні спільники, без співучасті яких вищезгадані злочини не були б можливими. Це - відповідальні особи в банках, яким закон і посадові інструкції пропонують неухильно дотримуватися процедур, покликаних захищати інтереси вкладників та інших клієнтів. Але дуже велике запитання: чи хочеться комусь насправді притягувати когось до відповідальності, чи набагато вигідніше "приторговувати" перебігом слідства.
По замкненому колу
Перебігом слідства щодо Брокбізнесбанку DT.UA вирішило поцікавитися в Генпрокуратурі після згаданої вище публічної перепалки між очільником уряду та ФГВФО - в "найбільш простому й показовому", здавалося б, випадку.
Нагадаємо, що БББ належав до категорії найбільших: його активи на 1 квітня 2014 р. (уже після введення в банк тимчасової адміністрації) становили 14,96 млрд грн - 19-те місце в системі. Цікаво, що на початок 2014-го вони досягали 28,9 млрд. Така величезна різниця пояснюється спробою власників і менеджерів провернути махінацію з "надування" капіталу. В останні дні грудня СЄПЕК спрямувала нібито в капітал БББ
11,5 млрд грн, які одразу ж видали у вигляді кредитів юрособам, навіть ще до реєстрації їх як збільшення "статутника". Після введення тимчасової адміністрації ці "активи" випарувалися так само швидко, як "надувалися" перед цим.
Кошти фізосіб, які підлягали компенсації з ФГВФО, становили 2,69 млрд грн. Плюс до державних необхідно зарахувати втрати держкомпаній і установ, які розміщували в Брокбізнесбанку свої кошти (АТ "Аграрний фонд" - 2,07 млрд грн, ДП "Антонов" - 326 млн, Моторне (транспортне) страхове бюро - 260 млн), разом - на 5,7 млрд грн. До речі, з цим банком був пов'язаний один із найгучніших скандалів із притягненням до відповідальності чиновників: ГПУ звинуватила першого заступника голови НБУ Б.Приходька в привласненні чужого майна і легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, - йшлося про махінації із коштами вищевказаного "Аграрного фонду" (АФ). За загальними підрахунками, збитки держави в результаті банкрутства БББ становили мінімум 8,4 млрд грн. Хто, як і звідки їх компенсуватиме?
У направленому в ГПУ інформаційному запиті редакцію, серед іншого, цікавило:
- прогрес у розслідуванні зловживань, які призвели до банкрутства "Брокбізнесу", у чому вони полягали і про які суми йдеться?
- чи встановлено особистості організаторів і виконавців, і на чому ґрунтуються відповідні висновки слідства?
- чи відоме місце перебування С.Курченка та його основних спільників, і які заходи вживаються для його затримання?
- про що свідчать платіжні доручення, на підставі яких з установи виводилися гроші? Якими посадовими особами вони підписувалися, і хто безпосередньо давав відповідні доручення?
- чи одержало слідство і чи долучило до матеріалів обвинувачень показання свідків - ключових посадових осіб Брокбізнесбанку в період з вересня 2013-го по лютий 2014 г, і які на підставі цих показань зроблено висновки?
Отримана нами відповідь практично не містила значущої корисної інформації. Мовляв, стосовно посадових осіб Брокбізнесбанку та їхніх спільників ідуть розслідування, до суду вже спрямовані обвинувальні акти щодо п'яти кримінальних проваджень проти шести осіб, також з ряду справ розслідування тривають. Курченка оголошено в міжнародний розшук. Серед іншого, до суду спрямовано обвинувальні акти щодо колишніх першого заступника голови НБУ і голови правління "Аграрного фонду" за фактом незаконного заволодіння за попередньою змовою групи осіб коштами АФ на загальну суму
2,069 млрд грн. Також ГПУ ще розслідуються кримінальні провадження щодо колишніх голови НБУ, голови правління "Реал банку", а також голови правління, голови й члена наглядової ради Брокбізнесбанку за ознаками і фактами вчинення тяжких злочинів у складі створеної Курченком злочинної організації, незаконного заволодіння коштами НБУ (на 800 млн грн), АФ (вищезгадані 2,069 млрд), а також Брокбізнесбанку (на
2,3 млрд грн). Та оскільки досудове слідство триває, подальшої конкретики під приводом його таємниці - нуль.
Практично аналогічними за результативністю виявилися й звернення в інші держінстанції. Офіційна відповідь ФГВФО була схожою на прокурорську. З конкретики ми одержали інформацію про кількість (76) і загальні масштаби виявлених у "Брокбізнесі" кримінальних правопорушень - на 25,3 млрд грн (!). Примітно, що закритим на той момент значилося лише одне провадження на… 85 тис. грн! Більше ніяких конкретних імен і прізвищ через усе ту саму таємницю слідства. І зустрічна пропозиція - звернутися з нашими запитаннями до ГПУ. Туди ж (як і у ФГВФО) нам порадили звертатися і в Нацбанку. Нібито працівники правоохоронних органів уже вилучили й одержали всі значущі документи з тих, що стосуються справи. Співробітники СБУ, з якими вдалося поспілкуватися в неофіційному порядку, повідомили, що порада "не лізти в цю справу" надійшла з самих верхів.
Малорезультативним виявилося і спілкування з потенційними свідками - членами правління банку в період після його придбання Курченком. Більшість з них відмовилися давати публічні коментарі як під приводом усе тієї самої таємниці слідства, так і через побоювання за власну безпеку. Згода поспілкуватися давалася лише на умовах анонімності. Мовляв, винуватці пограбування банку - "відморозки", у яких усе схоплено та скрізь заплачено. У тому числі в прокуратурі, адже грошей було вкрадено "неміряно". Один зі співрозмовників послався на наданий йому раніше вибір: або дати потрібні показання, відбувшись легким переляком у вигляді двох років умовно, або загриміти на десять років по повній програмі.
На довершення всієї мутності цієї історії, в одній з держінстанцій нам повідомили, що розслідування і встановлення реальних винуватців-виконавців у випадку Брокбізнесбанку ускладнюється… крадіжкою оригіналів первинних документів! Саме тому, нібито, слідство і може посилатися на "невстановлених осіб", ґрунтуючи обвинувачення не на документальних підтвердженнях, а на вибіркових свідченнях сумнівних фігурантів процесу. "Як можливе зникнення документів з банку, та ще одного з найбільших у країні?" - здивується будь-який хоч трохи грамотний читач. Ні безслідне зникнення, ні невстановлення осіб у банках у принципі неможливе, скаже кожен, хто хоч трохи обізнаний з особливостями банківського діловодства, тому що кожна операція в банку виконується уповноваженими фахівцями, співробітниками з різних підрозділів, які здійснюють взаємний контроль. Також кожна банківська операція створюється й реєструється в електронному вигляді, підтверджується документально та обов'язково візується виконавцем! Тож технічно складні, багатоетапні операції без ідентифікації і встановлення особи провести неможливо.
Однак наші правоохоронні органи це, виявляється, не бентежить, адже там уже давно налагоджено й поставлено на потік цинічну торгівлю не лише індульгенціями за гріхи, а й обвинувальними вироками. Щоб зрозуміти, як таке стає можливим, трохи докладніше зупинимося на деяких найбільш значущих моментах цієї історії.
Не гра в підставки
Невдовзі після банкрутства Брокбізнесбанку DT.UA уже публікувало розслідування деяких його обставин (див. №11 від 28 березня 2014 р., "Брокбізнесбанк: історія падіння"). Основний зроблений нами тоді висновок полягав у тому, що, купивши банк у липні 2013-го і запросивши туди досвідчених банківських менеджерів із серйозною репутацією під приводом наміру будувати цивілізований і прозорий банківський бізнес, Сергій Курченко зовсім не збирався цього робити. "Брок" був потрібен як донор "крові": з допомогою різних схем з банку викачувалися кошти, які спрямовувалися на операції основного бізнесу власника - групи СЄПЕК.
Уже в жовтні 2013-го це вилилося в перший серйозний конфлікт. Лише через кілька днів після затвердження Нацбанком і офіційного вступу на посаду голови правління Ігор Францкевич серйозно посварився з Динніком, заявивши про неприйнятність постійного викачування грошей у "Реал", бо в такому разі "Брок" обов'язково й досить скоро впаде. До цього Францкевич, посватаний у банк членом його наглядради Б.Тимонькіним, після приходу в нього у серпні 2013-го займався проблемами, які залишилися від колишніх власників, складанням планів з розвитку і практично завершив формування нової команди топів в основному з числа менеджерів банків з іноземним капіталом. Усіх їх Курченко спокусив не тільки вражаючими навіть за міжнародними мірками умовами оплати праці, а й задекларованим амбіційним завданням вивести банк на перші ролі в системі.
Знакова фраза Динніка, що пролунала у ході конфлікту: "Ви - не банк, ви - каса, і маєте це розуміти!", вже тоді розвіяла багато ілюзій. Курченко ж, зміцнившись у думці, що Францкевич "консервативний, непідприємливий і таких самих людей привів", мав намір його звільнити.
У результаті компромісу між Курченком і Тимонькіним Францкевича не звільнили, але фактично відсторонили від займаної посади, відправивши на "лікарняний". Обидва банкіри, як за їхніми власними твердженнями, так і за свідченнями колег, після цього не брали практично ніякої участі в життєдіяльності "Брокбізнесу".
У вже згаданому розслідуванні DT.UA зразка березня 2014 р. фігурував ще один із ключових його персонажів - Петро Пекур, що прийшов туди, як і Диннік, з "Реал банку" "від імені й за дорученням" нового акціонера на посаду першого заступника голови. Пекур почав виконувати обов'язки голови правління установи з 15 жовтня 2013-го (замість відправленого на лікарняний Францкевича), про що свідчить підписаний ним наказ про розподіл повноважень у банку. І продовжував це робити аж до 31 січня 2014-го (коли НБУ затвердив на цій посаді Олександра Динніка), підписуючи ключові документи, у тому числі накази про перерозподіл повноважень між членами правління банку.
Остаточно позбувшись будь-яких ілюзій, у січні 2014-го з банку звільнилися спочатку керівник роздробу М.Петренко, а невдовзі за ним І.Францкевич, С.Каменяр, Р.Малий, Л.Рибін і Т.Сотникова. Замість них правління поповнилося ще одним вихідцем з "Реала" - С.Скибою (який раніше практично не мав досвіду роботи в банківському бізнесі), а також А.Рахматуллаєвим з Укрексімбанку. Уже сам по собі факт подібної кадрової чехарди в одному з найбільших банків країни, про ті або інші проблеми якого вже неодноразово повідомлялося в ЗМІ, мав би серйозно стурбувати не тільки банківський нагляд, але й правоохоронців. Однак, навпаки, Динніку вдається організувати реалізацію схеми з коштами "Аграрного фонду"…
Натомість Пекур і після затвердження головою Динніка залишався в банку першим заступником голови з рядом ключових повноважень, аж до введення в березні 2014-го тимчасової адміністрації.
Виходячи з усього вищесказаного, можна було припустити, що саме він і виявиться одним із головних фігурантів у кримінальних провадженнях з приводу банкрутства БББ (але аж ніяк не як тільки свідок!). Адже, як відомо, головна відповідальність за стан справ у будь-якій установі покладається на її голову правління (або особу, що виконує його обов'язки). Оскільки саме ним підписуються ключові документи: затверджуються рішення правління, розподіляються й делегуються повноваження, укладаються великі договори й візуються (як мінімум, великі) платежі.
Та ба! В офіційній відповіді ГПУ на адресу DT.UA ні "перший заступник голови" або
"в.о. голови" не згадується ні як обвинувачуваний, ні як підозрюваний.
Тим часом ще наприкінці березня 2014-го ЗМІ повідомили про арешт голови наглядової ради Брокбізнесбанку, президента Асоціації юристів України Дениса Бугая.
Цікаво, що в слідчих при цьому не виникло запитань до іншого члена наглядової ради (більше причетного до його повсякденної операційної діяльності) - Олександра Буряка, який і після продажу свого дітища разом із братом Сергієм Буряком володів 18,6% його акцій. Його особистий кабінет - найкращий у будівлі головного офісу - розташовувався на поверсі правління й активно використовувався Буряком аж до введення тимчасової адміністрації в березні 2014-го. При цьому Буряк, хоча й підтримував усі рішення наглядової ради, не опинився в числі обвинувачуваних. Вчасно повирішував?
Очевидно, вчасно все повирішував і Пекур, який продовжував у цей час "трудитися" - тепер уже в банку "Національний кредит". Ця фінустанова невдовзі теж поповнила досить вражаючий список банків-банкрутів, у яких "попрацював" Пекур. А саме: Укрпромбанк, "Партнер банк" (перейменований в "Міський комерційний банк"), "Реал банк", Брокбізнесбанк і, нарешті, "Національний кредит". Злі язики стверджують, що це вже спеціалізація така - "чистильник"…
Д.Бугая через два місяці випустили (суд не подовжив його тримання під вартою під тиском адвокатських об'єднань). Начебто натомість у червні 2014-го на сайті МВС України з'явилося повідомлення про розшук екс-голови правління Укрсоцбанку Бориса Тимонькіна, що обіймав у БББ посаду члена наглядової ради. Згодом Тимонькіна затримали у Німеччині, а Генпрокуратура зажадала його екстрадиції в Україну. Однак німецький суд виконати вимогу українських прокурорів не квапиться, очевидно, засумнівавшись в обґрунтованості висунутих ГПУ обвинувачень або достатності пред'явлених доказів. Сумніви виникли і в автора цих рядків, особисто знайомого з банкіром уже понад десять років, і не тільки. Опитані колеги Тимонькіна з числа керівників найбільших українських банків заявляли практично в унісон: він зробив дуже серйозну помилку, погодившись на пропозицію Курченка піти до нього на роботу. Однак злочинів з переліку висунутих йому обвинувачень напевно не вчиняв.
В інтерв'ю "Українській правді" Тимонькін заявив про свою непричетність до інкримінованих йому злочинів. Пояснюючи можливі мотиви його переслідування, він розповів про свою відмову заплатити хабарі, які вимагали за імунітет від слідства, - спочатку 500 тис., потім 1,5 млн і, в остаточному підсумку, 2 млн дол. За його ж словами, усі претензії слідства щодо нього фактично будуються на показаннях тільки однієї людини - Петра Пекура, який на посаді в.о. голови правління Брокбізнесбанку з середини жовтня по лютий 2014-го був основним виконавцем вказівок зверху (від Курченка й Динніка). Однак чомусь проходить у справі тільки як свідок.
У подібній ситуації допомогти встановити правоту якоїсь зі сторін можуть лише документальні підтвердження або свідчення.
І слід усе-таки знайшовся - у розпорядження ZN.UA потрапив електронний архів копій протоколів засідань правління, наказів, актів та інших документів щодо Брокбізнесбанку, який, наскільки нам відомо, мав бути і в розпорядженні ГПУ. І мав би допомогти її слідчим (за наявності, звісно, відповідного бажання) не тільки відстежити основні обставини банкрутства установи, але й встановити ключових підозрюваних у порушенні Кримінального кодексу з числа його тепер уже екс-співробітників.
Копії документів зі згаданого нами архіву підтверджують: функції голови правління з
15 жовтня 2013-го по 31 січня 2014 р. виконував саме Пекур, як і підписував основні банківські документи в цей період. Зокрема, рішення правління про збільшення лімітів міжбанківських кредитів на "Реал банк", як того вимагали зростаючі потреби з перекачування ресурсів з однієї установи в іншу.
Для довідки:
Згідно з документами, Брокбізнесбанк почав видавати міжбанківські кредити "Реал банку" практично відразу після зміни основного власника - ще в липні 2013 р. (на
120 млн грн).
6 вересня 2013 р. під керівництвом в.о. голови правління БББ П.Пекура старим складом кредитного комітету (що працював на момент купівлі банку) було встановлено ліміт міжбанківських кредитів на "Реал банк" у сумі 500 млн грн (на той момент кандидатуру
І.Францкевича на посаду голови правління ще не затвердив НБУ).
5 листопада 2013 р. був затверджений ліміт міжбанківських кредитів "Реал банку" на суму
600 млн грн (Францкевича вже відсторонили і банком знову управляє Пекур).
Потім правління на чолі все з тим самим П.Пекуром спочатку підтвердило ліміт на 600 млн грн 29 листопада 2013 р., а з 27 грудня 2013-го збільшило його до
975 млн грн.
Також ці документи, зокрема, дають відповідь і на запитання, як стала можливою крадіжка документів з банку? З'ясувалося, що це вдалося зовсім не банді грабіжників, а лише одному співробітникові - тодішньому заступнику департаменту інвестиційної діяльності Брокбізнесбанку Юрію Винограду. Якого пан Пекур своїм наказом (№1121/1 від 17 грудня 2013 г) наділив безпрецедентними повноваженнями буквально через лічені тижні після прийому на роботу. Зокрема, під приводом нібито необхідності перевірки й оцінки діяльності банку з цілого ряду напрямків - вилучити з інших структурних підрозділів оригінали (!) первинних документів, та ще й на умовах конфіденційності. Очевидно, настільки явне й кричуще порушення з боку тодішнього в.о. голови банку не видалося слідчим дивним. Причому навіть з урахуванням тієї обставини, що, прийнявши на підставі настільки екстраординарного наказу значний перелік найважливіших документів (кредитних справ, протоколів засідань правління і кредитного комітету, справ з юроформлення клієнтів і т.ін. - з копіями можна ознайомитися на сайті DT.UA), Ю.Виноград, що викликав настільки високу довіру Пекура, її "не виправдав", "навіщось" переспрямувавши документи в якомусь невідомому напрямку. Який, як і нинішнє місцеперебування самого Ю.Винограда, слідчим, звичайно ж, встановити не вдалося. Але ж саме під цими документами і ставили підписи ті самі "невстановлені особи", що розграбували банк.
Ще більше запитань викликає той факт, що такий ненадійний, як виявилося згодом, співробітник - заступник голови інвестдепартаменту - одержав від керованого все тим самим Пекуром правління банку (протокол №3 від 23 січня 2014 р., п. 11, 12) ряд небачених повноважень у порушення не тільки внутрішньобанківських, а й правових вимог! Зокрема, приймати одноосібні (!) рішення з придбання й відчуження майна на суму до 10% (!) вартості активів останньої річної звітності банку (п. 11 протоколу). І на довершення - зі здійснення активних і пасивних операцій банку (будь-яких!), вносячи зміни у вже проведені операції. При цьому він одержав не лише право підпису всіх необхідних документів, але й, знову ж таки, одноосібного прийняття рішення без необхідності одержувати висновки профільних служб банку! І це все - не в якомусь зубожілому банку з другої сотні, а в одній із найбільших фінустанов країни. Про який контроль ризиків і збереження заощаджень у такому разі може йтися?
Чи варто дивуватися, що і цим отриманим правом пан Виноград без зволікань скористався уже 29–30 січня 2014 г., одноосібно відкривши одразу 30 кредитних ліній по 650 млн грн кожна (див. копію) на загальну суму близько 19 млрд грн (2,4 млрд долл. за тодішнім курсом). Ці "угоди" були частиною вищезгаданої схеми з "надування" капіталу банку, своїм підписом під якою, очевидно, не хотів брати на себе кримінал Пекур…
Скептики підозрюють, що Винограда, дуже може бути, знайти вже не вдасться в принципі. Принаймні живим - носієм надто "чутливого" компромату він є. Однак навіть це не завадило б установленню істини, якби справжнім завданням слідчих був не пошук цапів-відбувайлів, а притягнення до відповідальності реальних винуватців того, що сталося.
Та й сліди грошей, які випарувалися з рахунків банку, теж знайшлися б - для цього тільки й потрібні реальні, а не вигадані показання свідків. Та кому в Генпрокуратурі ця невдячна (з матеріальної точки зору) справа цікава?
Ми не беремося приміряти на себе роль прокурорів, звинувачуючи будь-кого в співучасті в особливо тяжких злочинах, згаданих у наведеній вище відповіді ГПУ. І готові були б надати можливість коментаря П.Пекуру, якби могли з ним зв'язатися. Однак видається, як мінімум, дивним небажання слідчих включити до числа ключових підозрюваних (а не тільки свідків!) посадову особу, що виконувала обов'язки голови правління (або його першого заступника) практично весь період, на який припадає більшість встановлених ФГВФО і так "цікаво" розслідуваних зараз Генпрокуратурою кримінальних порушень.
***
"Впливовим" вкладникам Брокбізнесбанку вже вдалося довести в суді (у трьох інстанціях - аж до вищого Адмінсуду) протиправність бездіяльності НБУ, через яку були порушені їхні у тому числі й майнові права. Позови з приводу фактів неправомірної бездіяльності держорганів в Україні стають дедалі популярнішими. Але от хто зумів би відстояти в суді не просто неправомірну, а злочинну бездіяльність представників ГПУ щодо одних осіб і зловмисність підтасування фактів і оперативно-розшукових заходів - стосовно інших?
Подібна "торгівля правосуддям", через яку таке поняття, як неминучість покарання, в Україні фактично перестало існувати, - один із найпотворніших проявів корупції в країні, не подолавши якої, про заможність держави і належний захист прав її громадян говорити навіть немає сенсу.
Невже все це свавілля може тривати ще довго, діставшись у спадок і нашим прийдешнім поколінням?