НБУ вдруге за літо пішов на зниження облікової ставки на 0,5% - з 13 серпня вона становить 6,5%. При цьому, згідно з повідомленням банківського регулятора, автоматично буде знижено ставки за кредитами overnight під забезпечення (з 8 до 7,5%). У центробанку сподіваються в такий спосіб підтримати процеси здешевлення кредитів і стимулювати зростання економіки. За яких умов це стане можливим?
Як свідчить офіційне повідомлення на веб-сайті регулятора, що цитує директора генерального департаменту грошово-кредитної політики НБУ Олену Щербакову, чергове коригування облікової ставки пояснюється низкою чинників. По-перше, протягом року споживча інфляція перебуває на низькому рівні, зокрема, у липні 2013 р. у річному вимірі її значення було нульовим.
По-друге, поліпшуються ринкові очікування - інфляційні очікування у другому кварталі 2013-го, відповідно до даних опитувань підприємців, сягнули свого мінімального значення за весь період їх проведення Національним банком України починаючи з 2006 р.
"Крім того, - зазначається в інформаційному релізі, - збільшується ресурсна база банківської системи, в основному за рахунок коштів у національній валюті. Так, за сім місяців 2013 р. депозити в національній валюті зросли на 17,8% за одночасного зниження в іноземній валюті на 0,6%. І, нарешті, поступово зменшуються відсоткові ставки за кредитами - середньозважена відсоткова ставка за кредитами в національній валюті знизилася до 15,7 % у липні 2013 р. з 17,6% у грудні торік".
З огляду на той факт, що вищезгадана середньозважена ставка за кредитами враховує як короткострокові кредити, так і позики найбільших і найнадійніших позичальників (які, очевидно, при їх більших обсягах мають знижену ставку), для більшості потенційних одержувачів кредитів ставки перебувають на надто високому, непідйомному рівні. Варто зазначити, що гривневі позики під купівлю житла для фізосіб, за даними Prostobank.ua, становлять 18–28,5%. Причому в діапазоні 18–20% позики видаються лише за участі в програмі кредитування Державної іпотечної установи, яка видає рефінансування під такі кредити, однак назвати такі позики загальнодоступними не повернеться язик.
Крім того, достатньо згадати, що навіть Мінфіну при розміщенні довгострокових облігацій у гривні доводиться встановлювати дохідність за ними вище 14% річних. Більше того, й багатьом банкам доводиться залучати гривню занадто дорого - на банківському ринку можна зустріти чимало оголошень про залучення річних вкладів під 23–25%. Хто посперечається, що у таких умовах українцям вигідніше просто нести гроші в банк, ніж вкладати власні кошти, а тим більше брати кредити на розвиток бізнесу.
Та й очевидно, що приріст обсягів кредитування корпоративного сектора лише на 3,6% (22 млрд грн) із початку року ніяк не задовольняє потреб економіки, якщо сподіватися на відновлення економічного зростання. Тим більше на тлі зростання обсягів вкладів населення в банках, які загалом (у гривні та валюті) за сім місяців поточного року зросли на 13% (або майже на 48 млрд грн).
"Ми переходимо на політику дешевих грошей. Наша кінцева мета - запустити механізм кредитування реальної економіки. Протягом найближчих двох-трьох років помітно знизиться вартість кредитних ресурсів", - цитує один з інформаційних ресурсів заяву директора гендепартаменту грошово-кредитної політики НБУ, яка також висловлює надію, що зниження облікової ставки дасть змогу поліпшити кредитування економіки.
Водночас серед учасників фінансового ринку та експертів домінує досить обережне ставлення до значення подібних змін. Передусім через високу залежність в Україні монетарних чинників від валютної політики та досить низьку кореляцію з відсотковими ставками за кредитами, наприклад, для корпоративного сектора. Це особливо кидається в очі на тлі практик розвинених країн. Адже саме низькі облікові ставки в США та Європі стали однією з визначальних складових політики кількісного пом'якшення, що зрештою сприяло поверненню їх економік до зростання.
"Єдиний потенційний ефект від зниження облікової ставки - психологічний, декларація намірів. Як на мене, цього недостатньо, аби знизити рівень відсоткових ставок у країні. Щоб підвищити роль облікової ставки, слід переходити до плаваючого валютного курсу шляхом розширення коридору коливань. Спочатку до 5%, через шість місяців - до 10%, потім до 20%", - зауважує керуючий інвестиційним фондом "КІНТО-Казначейський" Павло Ілляшенко.
Керівник аналітичного департаменту "Арт-Капітал" Ігор Путілін хоча й вважає, що зменшення облікової ставки мало на що вплине в банківському секторі, проте на рівні надання Нацбанком сигналів для ринку щодо своєї політики це логічний крок з огляду як на низьку інфляцію, так і на низхідну динаміку економіки. Фахівець звертає увагу на значну різницю між обліковою ставкою і вартістю кредитів для юросіб, що сформувалася в Україні. Проте й це називає нормальним явищем як для економіки, що розвивається, перебуває на початковій стадії розвитку.
"Ставка (облікова) стане ефективною тоді, коли в Україні буде вільно плаваючий курс гривні. Це може статися через п'ять-десять років у разі вступу України до ЄС", - констатує експерт.
Водночас керівник аналітичного підрозділу групи "Інвестиційний Капітал Україна" (ICU) Олександр Вальчишен переконаний, що ефективність застосування цього інструменту поступово зростатиме. У короткостроковій же перспективі вигоду отримають держбанки, які братимуть участь у реалізації програм активізації економіки в 2013–2014 рр. - через здешевлення рефінансування (так звані робочі ставки НБУ автоматично зменшилися на 0,5%).
У нагоді чинник зниження облікової ставки стане зрештою і для всіх учасників ринку, які звертатимуться до НБУ за підтримкою (у т.ч. для згладжування "робочих" розривів у ліквідності), а також для Мінфіну, враховуючи те, що випущені ним ОВДП досить часто перекочовують через банки у портфель НБУ. З початку року портфель ОВДП у власності центробанку збільшився більш як на третину - до 136,99 млрд грн (для порівняння: портфель банків - 82,6 млрд грн). Як додають при цьому в Незалежній асоціації банків України, в липні за операціями РЕПО банки отримали 2,68 млрд грн.
"Наявна тенденція зниження ставок рефінансування сприятиме підвищенню кредитно-інвестиційної активності банків і підтримуватиме попит на низькоризикові фінансові інструменти, котрі можна використовувати як забезпечення за кредитами рефінансування", - прогнозують при цьому в НАБУ.
У будь-якому разі завдання НБУ - не наступити на граблі зразка 2008 р. і не допустити вихлюпування ресурсу, що надаватиметься під нижчі відсотки, на валютний ринок. Попри негативний досвід (та й, мабуть, завдяки йому) кінця літа минулого року, Нацбанку це може бути цілком під силу. Не виключати такої можливості дає підстави те, що з початку року вільної гривні у банків вистачало, однак курс не "штормило" (хоча й валюти на ринку не бракувало).
Очевидних викликів з ліквідністю у банківської система в цілому зараз немає. Такий висновок можна зробити з огляду не лише на чималі залишки на коррахунках (з початку літа в середньому близько 26 млрд грн), а й на мобілізацію коштів регулятором з допомогою депозитних сертифікатів (з початку червня - майже на 50 млрд грн, термін операцій - від 2 до 85 днів).
Такий статус-кво не в останню чергу забезпечує приплив депозитів і, що важливо, передусім у гривні. У червні депозитний портфель системи збільшився на 7 млрд грн (обсяг вкладів фізосіб зріс на 11,8 млрд грн при зменшенні показника юросіб на 4,75 млрд), у липні - на 9,1 млрд грн (фізосіб - на 3,8 млрд грн, юросіб - на 5,3 млрд).
До речі, на тлі попередніх місяців у червні та липні банки демонстрували й трохи кращу за попередню кредитну динаміку - їх кредитний портфель збільшився на 0,9 та 0,5% відповідно. І якщо досі чи не основний попит на позики формували аграрії, то, враховуючи поступове відновлення економічного зростання в єврозоні та позитивні новини з Китаю, вже восени апетити можуть зрости, скажімо, у металургів (ціни на сталь уже почали демонструвати ознаки стабілізації).
Кредитний ринок від пожвавлення певним чином може утримувати курсова непевність, що надалі, не виключено, підігріватиметься форс-мажорами у вигляді торговельних викликів на Сході (вплине на приплив валютної виручки в Україну), сезонним пожвавленням на валютному ринку (під "шумок" різних не дуже сприятливих чинників можуть активізуватися спекулянти) тощо.
Банківський регулятор, уже напевно, не менше за спостерігачів має усвідомлювати циклічність характеру ресурсних процесів у підконтрольній і підзвітній йому системі - традиційна "благодать" перших семи-восьми місяців з вартою кращого використання регулярністю восени змінюється "українськими гірками".
Крім того, що не менш важливо, нікуди не зникає низка юридичних перешкод і корупція в судах, через які банки закладають у кредитні ставки додаткову маржу для покриття відповідних ризиків (поряд у тому числі з валютними). Якщо не розрубати цього гордієва вузла (що фактично вже триває п'ятий рік поспіль), кількісні зміни в грошово-кредитній політиці будуть надто повільно трансформуватися в якісне поліпшення процесів кредитування економіки. А що тоді говорити про поліпшення якості життя громадян, про яке повсякчас повторюють з різних офіційних трибун.