UA / RU
Підтримати ZN.ua

Держбюджет-2014 — дежавю "покращення"?!

Органи місцевого самоврядування на центральному рівні знову змушують спрямовувати значні обсяги власних доходів місцевих бюджетів на покриття закладеного дефіциту та відмовитися від фінансування важливих для жителів населених пунктів сфер життєдіяльності

Автор: Олександр Слобожан

Аналіз законопроекту про державний бюджет на 2014 р. у частині місцевих бюджетів і міжбюджетних відносин приводить до висновку про ілюзорність покращення в цій сфері. В проекті головного кошторису країни збереглася несприятлива тенденція останніх років щодо щорічного недофінансування делегованих державою місцевому самоврядуванню повноважень (освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, спорту тощо).

Дані попереднього аналізу свідчать, що бюджетна сфера на рівні місцевого самоврядування забезпечується лише на 85% від реальної потреби. Найкатастрофічнішим, як і в минулі роки, є рівень фінансування по галузях "Державне управління" - 45,5% та "Фізична культура і спорт" - 52,2% від потреби.

Слід зазначити, що контрольні цифри ще тільки доводяться до органів місцевого самоврядування, тому точний відсоток недофінансування делегованих державою повноважень на 2014 р. поки неможливо визначити. Внаслідок неприйняття держбюджету у визначені законодавством строки органи місцевого самоврядування позатверджували тимчасові розписи.

Виходячи з цього, можна спрогнозувати, що наприкінці 2014-го (як і в попередні роки) в бюджетній сфері населених пунктів виникнуть проблеми із забезпеченням у повному обсязі виплат зарплат, оплати комунальних послуг і розрахунків за енергоносії.

При визначенні показників для розрахунку міжбюджетних трансфертів Міністерством фінансів не було враховано обсяги фактичних видатків, проведених на відповідні делеговані повноваження в 2013 р. (хоча враховано 6,2 млрд грн за 2012 р.), не визначено фінансових нормативів бюджетної забезпеченості окремо по кожній галузі бюджетної сфери та в розрізі кожної групи адміністративно-територіальних одиниць. А загальний обсяг фінансових ресурсів за кожним видом видатків, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, було визначено без урахування державних соціальних стандартів і нормативів та оновлення фінансових нормативів бюджетної забезпеченості.

Отже, відповідні президентські доручення (закріплені в указах №187/2012 від 12 березня 2012 р., №128/2013 від 12 березня 2013 р.) і вимоги частини 10 "Прикінцевих та перехідних положень" Бюджетного кодексу України так і залишилися на папері.

Фактично органи місцевого самоврядування на центральному рівні знову змушують спрямовувати значні обсяги власних доходів місцевих бюджетів (у 2013 р. ця цифра становила майже 6 млрд грн) на покриття закладеного дефіциту та відмовитися від фінансування важливих для жителів населених пунктів сфер життєдіяльності, а саме:

- утримання інфраструктури житлово-комунального господарства (водогонів, тепломереж тощо) і соціально-культурної сфери;

- робіт з поточного та капітального ремонту житлового фонду;

- комунального дорожнього господарства;

- робіт із благоустрою (прибирання вулиць, парків, місць загального користування, озеленення), вивезення сміття, утримання кладовищ тощо.

Ба більше, навіть власних фінансових ресурсів у селах, селищах і містах може не вистачити на покриття закладеного дефіциту в фінансуванні бюджетної сфери. Адже й показники дохідної частини місцевих бюджетів, передбачені на 2014 р., є завищеними (наприклад, зростання єдиного податку заплановано в 1,5 разу від передбаченого на 2013 р.). Так, при визначенні бази для формування дохідної частини багатьох місцевих бюджетів на 2014 р. не було в повному обсязі враховано зміни в складі платників та в їх фінансово-економічному стані. При тому, що на кінець 2013-го не виконується дохідна частина бюджету.

Малоймовірним є заплановане зростання закріплених і власних доходів місцевих бюджетів, оскільки органи місцевого самоврядування не мають реального впливу на базу оподаткування, ставки, правила адміністрування, які визначаються на центральному рівні. На сьогодні насправді існує значний резерв збільшення надходжень до місцевих бюджетів, пов'язаний із детінізацією економіки та легалізацією заробітної плати. Проте реальні повноваження в органів місцевого самоврядування щодо застосування дієвих заходів до суб'єктів господарювання, які виплачують заробітну плату нижче мінімальної та ухиляються від сплати податків, відсутні. Неможливо розраховувати на те, що бізнес, який 20 років перебував у "тіні", відразу вийде з неї. Особливо з урахування того, що не передбачено "амністії капіталів", послаблення податкового навантаження та дієвих механізмів перетворення територіальних підрозділів Міндоходів із фіскальних органів на сервісні служби.

Таким чином, заплановане зростання не підкріплене реальним соціально-економічним розвитком країни. Слід не забувати про негативні наслідки блокування Держказначейством видатків місцевих бюджетів, що вже призвело до охолодження економіки. Підрядники з приватного сектора, не отримавши коштів за капітальними видатками, не можуть сплачувати податки до бюджетів усіх рівнів і відрахування до соціальних та Пенсійного фондів.

Неприємним сюрпризом для місцевого самоврядування в 2014 р. стане зростання обсягів вилучення з місцевих бюджетів до державного на 68,8% (з 1,6 млрд грн у 2013 р. до 2,7 млрд у 2014-му). Водночас не забезпечено повної компенсації втрат доходів місцевих бюджетів унаслідок надання державою податкових пільг. У проекті на 2014 р. передбачено лише 152,1 млн грн на такі цілі.

Крім того, наступного року органи місцевого самоврядування можуть зіткнутися з вилученнями на користь держбюджету боргів за середньостроковими позиками (4,7 млрд грн), що виникли внаслідок прорахунків на центральному рівні під час планування доходів місцевих бюджетів у 2009–2012 рр. На жаль, списання цієї заборгованості місцевих бюджетів, незважаючи на численні звернення органів місцевого самоврядування, в проекті головного держкошторису на 2014 р. не передбачено. (Зазначену проблему докладно висвітлено в статті Т.Дерун "Планування місцевих бюджетів: паралельна реальність", DT.UA №45 від 29 листопада 2013 р.)

У цих умовах не дивно, що рівень залежності місцевих громад від трансфертів з держбюджету щороку зростає (див. рис.).

Для уряду вже стала нормою відмова від фінансування державних цільових програм. Зокрема, і на 2014 р. не передбачено фінансування Державної цільової програми підтримки соціально-економічного розвитку малих міст на 2011–2015 рр. (постанова КМУ від 29 листопада 2010 р. №1090), заходи якої в 2011–2013 рр. також не фінансувалися.

Водночас слід зауважити, що значним позитивом проекту держбюджету-2014 є закріплення обсягу державного фонду регіонального розвитку на рівні 3,5 млрд грн, що цілком відповідає вимогам ст. 24-1 Бюджетного кодексу: "1 відсоток прогнозного обсягу доходів загального фонду проекту Державного бюджету України на відповідний рік" (у 2013 р. було передбачено менш як 1 млрд грн, що взагалі не відповідало вимогам Бюджетного кодексу). Залишається сподіватися, що проблеми з непрозорим механізмом розподілу коштів цього фонду в 2014 р. будуть вирішені. Наразі це завдання президентського Національного плану дій на 2013 р. Міністерством економічного розвитку і торгівлі України не виконано.

Однак найбільше обурення викликає ситуація з відсутністю належного державного фінансування сфери житлово-комунального господарства. Дефіцит ресурсів галузі на 2014 р. становить понад 16 млрд грн, зокрема взагалі не передбачено видатків на ліфтове господарство, реконструкцію гуртожитків, переоснащення та капремонт будинків, в яких утворюється ОСББ, на заміну та капремонт теплових, водопостачальних і водовідвідних мереж, заходи з енергоефективності та енергозбереження, на розробку містобудівної документації, придбання вагонів комунального електротранспорту, на заходи благоустрою територій районних центрів і малих міст тощо. Не забезпечено в повному обсязі видатки за програмою "Питна вода" (0,2 млрд грн за мінімально необхідних 0,8 млрд).

Наслідками такого підходу може стати катастрофічна ситуація в житлово-комунальному господарстві - досить згадати Алчевськ узимку 2006 р. чи Суходільськ улітку 2003-го.

Узагалі не передбачено субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню. За розрахунками Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, розмір цієї субвенції на 2014 р. має становити 17,5 млрд грн. Станом на 1 січня 2014-го очікується така кредиторська заборгованість у цих сферах: тепло - 10,02 млрд грн, вода - 7,5 млрд. Наразі розглядається малоприємний для муніципалітетів варіант погашення цієї заборгованості фінансовими векселями.

Дивують також підходи до визначення обсягів фінансування соціальних пільг, наданих державою, зокрема щодо пільгового проїзду (передбачено на рівні 2 млрд грн, хоча потреба перевищує 3 млрд). Отже, в 2014 р. триватиме занепад комунального транспорту, що перевозить пільговиків без належних фінансових компенсацій держави. Ймовірно, ми знову станемо свідками страйків працівників цих підприємств, як це було нинішнього року в Дніпропетровську, Львові, Києві.

Таким чином, можна стверджувати, що в 2014 р., як і в попередні роки, основною проблемою залишається невідповідність між поставленими органам місцевого самоврядування завданнями та передбаченими ресурсами, необхідними для їх виконання. І якщо парламент залишить без змін у цій частині проект основного фінансового документа країни, територіальним громадам залишається лише сподіватися на те, що за результатами першого кварталу 2014 р. показники місцевих бюджетів і міжбюджетних відносин уряд перегляне в бік покращення…