Як ви яхту назвете, так вона і попливе - напевно, про це брати Олександр і Сергій Буряки думали в останню чергу, коли в жовтні 1991 р. перейменували Орендкоопбанк СРСР у Брокбізнесбанк.
Маючи на увазі брокерський бізнес, який розквітнув на початку 90-х при ваучерній приватизації, Буряки фактично назвали свій банк банкрутом - саме так перекладається з англійської слово broke. Ім'я повністю зіграло через 23 роки після початку роботи банку: щоб довести "Брок" до банкрутства, молодоолігарху Сергію Курченку знадобилося лише півроку.
Проведене DT.UA розслідування показує, що, купивши банк і запросивши туди досвідчених менеджерів, Курченко зовсім не збирався будувати на його базі банківський бізнес. "Брок" був потрібен як донор "крові": з допомогою різних схем з банку викачували кошти, які спрямовувалися на операції групи СЄПЕК. Які, зважаючи на все, мають мало спільного з прозорим бізнесом.
Курченко заявив про купівлю Брокбізнесбанку в липні 2013-го - банк з активами в 18 млрд грн дістався йому безплатно. На момент укладання угоди у банку вже були великі проблеми і з капіталом, і з ліквідністю, але він ретельно це приховував, тому що давно вже заліз у кишеню звичайних вкладників. З 18 млрд грн активів 5 млрд становили прямі збитки банку за активними операціями з пов'язаними особами.
Проблеми почалися ще в кризу 2008 р. Однак, завдяки лояльності з боку як старих клієнтів стосовно банку, так і головних акціонерів стосовно "своїх" клієнтів, банку вдалося прожити ще п'ять років.
Заради порятунку власного бізнесу, а також керуючись рекомендаціями АФ "Делойт" після проведеного консалтингового дослідження ефективності системи управління банком, Буряки наприкінці 2011-го - на початку 2012 р. запросили команду кваліфікованих менеджерів на чолі з паном О.Морозовим (нинішній голова наглядової ради також збанкрутілого банку "Форум").
Однак історично сформована неефективна система управління активами й пасивами, насамперед з боку головних акціонерів, а також "старого" складу менеджменту не дозволила новій команді реалізувати взяті на себе зобов'язання. У цьому випадку про "Брок" можна сказати так: яскравий приклад використання банку як донора для інших галузей не зовсім ефективного акціонерного бізнесу на безоплатній основі.
При цьому саме з приходом пана Курченка банк стрімко летів назустріч своєму банкрутству. Молодоолігарх навряд чи купував кота в мішку - просто "Брок" на момент купівлі був найдешевшим активом з дуже пристойною репутацією.
Формально, звичайно, за банк було заплачено суму в 2,5 млрд грн. Однак ці гроші пройшли через рахунки банку транзитом - Буряки закрили свої кредити, а Курченко вивів внесені в банк гроші. Угоду провели 20 серпня: кошти на умовах субборгу були зараховані від компанії "Стілбон" на суму 2240 млн грн (5 листопада 2013 р.), а потім видані в кредит компаніям СЄПЕК.
"Ударом нижче пояса", після якого Брокбізнесбанк почав впадати в перманентний коматоз, стала купівля Курченком медіахолдингу УМХ. У липні 2013 р. банк надав міжбанківський кредит на 120 млн грн дружньому банку "Реал" . У вересні, за словами одного зі співробітників операційної служби "Брока", в "Реал" було перераховано ще 500 млн грн шляхом прямого зарахування коштів на рахунки клієнтів через коррахунок, відкритий у цьому ж банку. Всі ці гроші, можливо, були використані для фінансування угоди з купівлі УМХ, яка була закрита восени 2013-го. Нагадаємо, ще 160 млн дол. на цю угоду Курченко залучив у державному Укрексімбанку (всього УМХ обійшовся покупцям у 375 млн дол.).
З допомогою субординованого боргу менеджери Курченка просто створили видимість збільшення капіталу банку. Навіщо потрібно було це робити, враховуючи прямі зв'язки Курченка з Сім'єю, до якої був зарахований і голова НБУ Ігор Соркін, на перший погляд, незрозуміло. Відповідь криється в нормативці НБУ, яка передбачає видачу рефінансування будь-якому банку в розмірі його статутного капіталу (у Брокбізнесбанку він сьогодні найбільший в Україні).
Капітал банку від самого початку формувався так, щоб одержати рефінансування НБУ і надалі вивести його з банку. Як здійснювався цей процес, розповідає один зі співробітників "Брока", що працював там з часів Буряків.
"Фактично всі рішення починаючи з 15 жовтня 2013 р. у ролі в.о. голови правління приймав Петро Пекур, який був призначений першим заступником голови в "Брокбізнес" з іншого банку Сергія Курченка - "Реала", - говорить один з екс-менеджерів "Брока". - Здійснювався постійний моніторинг коррахунку Брокбізнесбанку, і щойно на ньому утворювалися якісь значні суми, з СЄПЕК йшла команда "віддати", після чого гроші по міжбанку перекидалися на "Реал Банк"".
До початку 2014 р. стало зрозуміло, що члени правління, які прийшли в банк разом з Ігорем Францкевичем, не готові беззастережно виконувати команди Пекура та СЄПЕК. Тому в банк підтяглися додаткові "топ-менеджери", роль яких і донині не зовсім зрозуміла співробітникам банку. Ясно було одне, що до управління активами й пасивами прийшли люди, які не мали досвіду роботи в банківській сфері і постійно намагалися перекласти принципи роботи малого й середнього торгового бізнесу на банківський інститут.
До таких принципів можна віднести передачу на зберігання третій компанії первинних документів банку, передачу повноважень одноособового прийняття рішень щодо активних операцій на співробітника банку, який не входить до складу топ-менеджменту банку, тощо. Співробітники банку говорять, що ці нововведення також запроваджувалися без жодних рішень наглядової ради або зборів акціонерів.
У свою чергу, Петро Пекур у коментарі DT.UA заявив, що операції на міжбанківському ринку не входили до сфери його обов'язків. Швидше за все, такі розпорядження підписував скарбник банку (з вересня 2013 р. цю посаду займав Сергій Каменяр). "Не виключаю, що документи могли підписувати й інші працівники казначейства. У будь-якому разі, процедура надання міжбанківських позик включала обов'язкове узгодження лімітів з підрозділом ризиків і затвердження кредитним комітетом або узгодження наглядовою радою, якщо сума кредиту перевищувала 10 млн грн", - повідомив пан Пекур.
За його словами, договори підписувалися головою правління Ігорем Францкевичем. Крім нього, угоди могли підписувати керуючий київською філією, член правління, що курирує корпоративний бізнес (Леонід Рибін). "Деякі угоди підписував і я, а також люди, які в різний час виконували обов'язки голови правління. На лютий 2014 р., за моїм даними, було погашено приблизно 12 млрд грн з виданих з липня позик", - говорить П.Пекур.
Ігор Францкевич, призначений головою правління Брокбізнесбанку 6 серпня 2013 р., знаходить судження Пекура неправильними. Логіка проста - Францкевич був затверджений Національним банком на посаді голови правління й одержав право підпису 4 жовтня 2013 р., до цього діяв попередній менеджмент. А вже з 15 жовтня того ж року Пекур став в.о. голови правління і де-факто керував банком. "Розподіл обов'язків серед членів правління 15 жовтня 2013 р. підписав Пекур і того ж дня - правила підпису документів, де моє прізвище не значиться взагалі", - наголошує І.Францкевич.
Слід зауважити, що в ще одному наказі про розподіл обов'язків між членами правління, вже від 17 січня 2014 р., який підписав, як і раніше, Пекур, прізвища Францкевича також немає. Францкевич каже, що вже до початку жовтня 2013 р. з "Брока" було відправлено близько 150 млн грн по міжбанку на "Реал Банк". "Коли я попередив про те, що політика відкачування грошей у "Реал Банк" призведе до введення тимчасової адміністрації в "Броку", мене просто попросили не ходити в банк", - згадує Францкевич. Останній раз він був у "Брокбізнесі" у ролі керівника 14 жовтня 2013 р.
З огляду на те, що трохи пізніше "Реал" одержав рефінансування НБУ на суму близько 800 млн грн, загальна сума коштів, викачаних СЄТЕК із банків, до кінця жовтня становила вже майже 1 млрд грн. Ресурси були потрібні Сергію Курченку для фінансування поточної діяльності - газовий бізнес працював на кредитах і давав тільки операційний прибуток, із контрабанди нафтопродуктів, стверджують обізнані люди, Курченко залишалося не так багато. Водночас група робила серйозні покупки - футбольний клуб "Металіст", Український медіахолдинг, Одеський НПЗ. Ці об'єкти потребували ліквідності для підтримки своєї роботи, крім того, як говорить екс-член наглядової ради СЄПЕК Борис Тимонькін, група, як видно, "багато витрачала на маркетинг". У просторіччі - давала хабарі.
Уже наприкінці жовтня 2013-го почалися перші проблеми з клієнтськими платежами. Відплив коштів із коррахунку не давав змоги "Броку" виконувати платіжні доручення клієнтів. "У Нацбанку почали дуже хвилюватися, - говорить Борис Тимонькін. - Я намагався вести діалог з акціонерами й переконати змінити політику, але мене відсторонили від контактів із Нацбанком уже в листопаді".
Також Б.Тимонькін говорить, що за жодні великі кредити в наглядовій раді СЄПЕК не голосував. Однак журналістам удалося знайти обривки документа (без підписів і печаток), який було представлено в пресі як протокол голосування наглядової ради групи про виділення 650 млн грн компанії "Вітрус-ХХІ". Нібито за це рішення голосували голова наглядової ради банку Денис Бугай, заступник голови наглядової ради групи СЄПЕК Борис Тимонькін, а також один з акціонерів "Брока" - юрособа ТОВ "Айнам".
Утім, сам пан Тимонькін існування протоколу наглядової ради зі своїм підписом заперечує. "Це фальшивий документ, що підкинули журналістам, аби сховати імена реальних розпорядників коштів, - говорить екс-топ-менеджер СЄПЕК. - Я не візував документів на видачу кредитів "Вітрус-ХХІ".
Своєю чергою, Петро Пекур стверджує, що кредит "Вітрус-ХХІ" таки було надано наприкінці 2013 р., при цьому протоколу наглядової ради з санкцією на видачу такої позики "він не бачив". Однак у лютому, коли Нацбанк виділив "Броку" рефінансування в розмірі 1 млрд грн для стабілізації ситуації, "Вітрус-ХХІ" кредит погасив.
Фірма "Вітрус-ХХІ" у 2011 р. виграла низку тендерів державної компанії "Укргазвидобування" на поставку обладнання на 147,68 млн грн. Компанія "Укргазвидобування" була одним із джерел багатства Курченка, причетного до так званої програми "Скраплений газ". Вона полягала в тому, що "Укргазвидобування" продавала певним компаніям скраплений газ за пільговою ціною, у п'ять разів нижчою за ринкову.
Торік прибуток фірм СЄПЕК на державних аукціонах зі скрапленого газу становив 1,5 млрд грн, водночас збитки "Укргазвидобування" - понад 1 млрд грн. Можливо, отриманий "Вітрус-ХХІ" кредит мав піти на нові контракти із закупівлі газу.
Відповістити на запитання, куди пішли виділені "Вітрус-ХХІ" гроші й що банк одержав у заставу, міг би призначений у грудні голова правління Брокбізнесбанку Олександр Динник, однак він залишив територію України разом із паном Курченком.
Крім того, за свідченням джерел DT.UA у банку, роль Динника зводилася до вирішення питань із Нацбанком, де дуже нервувалися з приводу затримок клієнтських платежів та активного виводу коштів із "Брокбізнесу". Ключове ж рішення приймав усе той же Петро Пекур. Це випливає з уже згаданого вище наказу щодо розподілу повноважень у банку від 17 січня 2014 р.
Згідно з цим наказом, Пекур закріплює за Динником (формально головою!) керування департаментами по персоналу, зв'язкам із громадськістю, методології, а також секретаріатом, юрдепартаментом і департаментом проблемних активів. Тоді як за собою Петро Петрович закріплює департаменти індивідуального бізнесу, інвестиційної діяльності, регіональну мережу й контроль над "відокремленими підрозділами", до яких належав блок казначейства та комітет з управління активами й пасивами.
У гострій фазі кризи в "Брокбізнесі" банку вдалося одержати ще 1,6 млрд грн рефінансування - 1 млрд грн виділив безпосередньо Нацбанк і близько 600 млн грн перевів по міжбанку Укргазбанк. Половина пішла в "Реал Банк". Ігор Францкевич вважає, що виведені з банку гроші повністю можна зарахувати в дохід СЄПЕК. За нашими прикидками, це не менш як 2 млрд грн.
При цьому, як кажуть колишні менеджери "Брока", НБУ, як та собака на сіні, намагається і контролювати, і закривати очі на ситуацію в банку, але без якихось дієвих заходів. Хоча тимчасову адміністрацію в "Брокбізнес" слід було ввести набагато раніше, а саме - відразу після перевірки НБУ у серпні-жовтні 2013 р. Однак регулятор не виконав вчасно своєї ролі, і банк укотре залишився в безконтрольному й вільному плаванні. І якби не зміна влади в країні, невідомо, скільки ще було б видано бюджетних грошей, скільки ще пройшло б фінансових схем і виведено коштів звичайних вкладників.
Щоб розібратися, куди поділися викачані з банку кошти, а також з іншими операціями СЄПЕК, СБУ затримала главу наглядової ради компанії Курченка - Дениса Бугая. Однак Борис Тимонькін, що перебуває за кордоном на лікуванні, стверджує, що ці кроки слідства нічого не дадуть. "Це щоб заспокоїти громадськість, що все йде добре, - ключові фігури знайдено. Це просто фарс. Жодних схемних операцій наглядова рада не проводила", - говорить Тимонькін.
Поки ж слідство веде пошуки винних, доля Брокбізнесбанку залишається невизначеною. Фонд гарантування вкладів поки що не прийняв рішення щодо його ліквідації. І, за інформацією DT.UA, усіляко намагається його уникнути, щоб не витрачати понад 4 млрд грн на компенсацію вкладникам.
"Голова НБУ Кубів активно зустрічався з банкірами, щоб знайти санатора для "Брока", і нібито йому це вдалося", - говорить один з авторитетних фінансистів. За його словами, за активи й пасиви Брокбізнесбанку поборються менеджмент "Альфа-Банку" (Україна) і співвласник "Дельта Банку" Микола Лагун. Менеджмент обох банків підготував відповідні пропозиції, які направлено в Нацбанк і Фонд гарантування вкладів фізосіб.
Для прийняття рішення про поділ активів або санацію Брокбізнесбанку банкіри просять надати дані фінансової звітності й дозволити провести аудит його активів і пасивів. Після цього можливе укладання договору з НБУ на управління активами проблемного банку під наглядом Фонду гарантування вкладів.
"Дельта Банк" пропонує НБУ й Фонду гарантування вкладів виділити з "Брока" "живі" активи і пасиви. "Ми зацікавлені в одержанні робочих активів Брокбізнесбанку, які хочемо отримати на свій баланс разом із депозитами фізичних осіб, які підпадають під компенсацію Фонду гарантування вкладів", - говорить Микола Лагун. За його словами, це дозволить із максимальною ефективністю захистити вкладників банку й знизити витрати держави на виведення банку з ринку.
Своєю чергою, "Альфа-Банк" готовий взяти банк під повний контроль. "Порятунок проблемних банків ринковим шляхом не спричинить додаткового навантаження на бюджет країни, який і так потребує скорочення видатків. Ми маємо позитивний досвід управління придбаними активами, а також високий рівень експертизи та оцінки кредитних портфелів. У різні періоди часу нами було придбано портфелі компанії "Простофінанс", Профінбанку й багатьох інших. Тому на власному прикладі ми можемо заявити, що ефективний власник може "витягнути" проблемні активи й при цьому не проситиме грошей з держбюджету", - заявив старший радник "Альфа-Банку" Роман Шпек.
Однак головне, щоб за пошуками рятівника для Брокбізнесбанку не загубили відповідь на запитання: хто ж винуватий у його банкрутстві? І хто в Нацбанку приймав рішення щодо виділення фінустанові рефінансування, знаючи про її проблеми? Сподіваємося на відповіді, пане Кубів.