Двоє журналістів France Info вийшли на паризьку демонстрацію проти пенсійної реформи. Один на боці поліції, інший – на боці демонстрантів, які висловлюють протилежну точку зору. Наводимо нижче враження медійників від побаченого і що їм вдалось почути та побачити.
У вівторок, 28 березня, на 10-й день мобілізації проти оскаржуваної реформи, за дві години до початку, на бульварі Вольтера, лейтенант Адрієн інформує своїх людей (йдеться про приблизно вісім десятків жандармів, які були серед тисяч інших поліцейських, і контролювали майже всі демонстрації:
"Ми не відповідаємо на провокації, ми не розмовляємо з супротивником. Ми даємо йому висловитися. Далі: пропорційне застосування сили. Є питання? На 13:00 всі в спорядженні, готові до завдання!"
Приходить час екіпіруватися: бронежилети, спецодяг... «Якщо буде спокійно, шоломи одягати не будемо, — коментує жандарм. Це залежить від подій». Хтось зважує свою амуніцію: «Десять кілограмів, здається, недалеко, — усміхається поліцейський. Наприкінці демонстрації — спекотно!» Годинники показують 14:06 і, підкріплюючись гучномовцем, лунає наказ ескадрильї: «Бути готовим до руху!» Сині фургони починають їхати попереду, а за ними піші жандарми, які задають темп процесії.
Через годину за кілька сотень метрів перед профспілками демонстранти йдуть за жандармами. Минулого тижня саме на цьому рівні ходи спалахнули більш агресивні дії, спостерігався рух чорного блоку (Чорний блок - тактика, при якій учасники протесту зодягнені в чорне для досягнення візуальної монолітності групи в очах звичайних громадян). Були також представники ультралівих і панківських груп. Лунали звинувачення у насильстві з боку міліції чи непропорційному застосуванні сили. На чолі процесії молодий чоловік транслює фрагмент Sex Pistols. Він «все ще на останньому курсі», після неправильного вибору орієнтації: «Я - пацифіст, він вказує. Ті, хто хоче перевести все в насильство, це їх вибір. Я тут мирно, щоб поставити музику".
Трохи далі близькість жандармів, які задають темп маршу, радує не всіх. «Ми схожі на овець, і те, що вони роблять, небезпечно!», — вражає один із демонстрантів, учитель. Правоохоронці тут для провокацій, щоб пов'язати молодь, вважає він. "Якщо їх (поліції) немає, то все йде дуже добре!"
«Ми тут не в літньому таборі, ми не зобов’язані слідувати за ними, за цими людьми (йдеться про колону поліції), тим паче, в разі чого, вони не будуть з нами церемонитися», – підсумовує демонстрант і вчитель Жан-Івон. Саме він, завсідник демонстрацій, заспокоїть найбільш радикальних молодих демонстрантів, що стоять на чолі цієї ходи.
Поліція в той же час виходить паралельними вулицями, поза полем зору демонстрантів. Голова процесії рухається досить спокійно, все проходить мирно, за винятком звуку кількох петард. Комісар поліції поранений в литку. О 15:33 процесія (примітка: тут йдеться про демонстрації 28 березня) прибула на площу Націй у 20-му окрузі Парижа. Жандарми капітана Фредеріка рухаються ліворуч від площі. «Вони мають право мітингувати до 19:00, — пояснює офіцер, — ми повинні тримати цей проспект і вулицю, щоб вони не пройшли в тому напрямку».
До розгону мітингу залишилося три години. Коливання й непевність взяли верх: найзапекліші з демонстрантів намагаються то розпалити сміттєвий вогонь, то розбити вікно, але їм так так і не вдається підштовхнути до більш радикального руху з боку всієї процесії. Окрім кількох спорадичних втручань, поліція та жандарми залишаються на задньому плані. Серед демонстрантів існує відчуття, що це їхня власна воля дозволила зібранню бути мирним до наказу про розхід.
Сльозогінний газ під час розгону
Комісар каже у гучномовець: «Пані та панове, демонстрації кінець: ви можете залишити площу Нації з різних сторін, дякую!» Під час розгону ми спостерігаємо кілька кидків снарядів, кілька вибухів сльозогінного газу та кілька силових атак з боку поліції. Але також є перепалки між демонстрантами та поліцією, зазначають журналісти FI.
Далі журналісти описують діалог Леа та Йоганни, двох молодих жінок із процесії, які обговорюють поліцейське насильство з боку жандармів капітана Фредеріка: "Спочатку ми не надто наважувалися підійти", - свідчить перша. "Але ми подумали, що цікаво буде дізнатися їх точку зору".
"Я не згідна, - відповідає інша. Я намагалася з ними обговорити, пояснити їм наші дії. Але більшість із них не знають правових рамок наших дій: не знають наших прав і не знають своїх обов’язків.
Фото і телевізійні кадри з Парижа знову шокували світ. Багатотисячні демонстрації, сцени вандалізму, жорстка конфронтація між радикальними протестувальниками та поліцією нагадали апокаліптичні сцени. Про те, чому палає Франція – читайте в статті автора ZN.UA і посла України в цій країні 2014–2020 Олега Шамшура.