Європейські слідчі все частіше вбачають російські сліди у нещодавніх актах саботажу на стратегічній інфраструктурі й намагаються реагувати на них. Але це складно, тому що докази ймовірних атак — включно з пошкодженим підводним газопроводом, обривом життєво важливого кабелю інтернет-зв'язку і порушенням роботи залізничної мережі — часто не є переконливими, зазначає The Wall Street Journal.
"Європейські уряди висунули звинувачення деяким росіянам і російським проксі в дрібніших інцидентах і дедалі голосніше звинувачують Москву в розв'язанні гібридної війни, але не поспішають звинувачувати Росію в конкретних атаках. У найзухваліших інцидентах відсутність чітких доказів змушує офіційних осіб залишати справи відкритими або оголошувати розслідування безрезультатними", — пише газета.
Передбачити потенційні атаки стає дедалі важче, тому що Росія останніми двома роками дедалі частіше вдається до допомоги цивільних і комерційних суден для обстеження і можливого нападу на критично важливі об'єкти інфраструктури, як-от підводні комунікації, морські енергетичні об'єкти, транспортні мережі та військові об'єкти, кажуть люди, знайомі з цими питаннями.
Деякі уряди також утримуються від звинувачень на адресу Москви, побоюючись ескалації напруженості. Підозрілі атаки часто не підпадають під визначення військових актів агресії, оскільки в них беруть участь цивільні судна, оператори яких охоче спілкуються зі слідчими й заявляють про свою невинність.
Чиновники вважають, що одна з цілей Москви — посіяти страх і недовіру за допомогою диверсій. Ці люди вважають, що буде більш розсудливо мовчати про підозри, хоча такий підхід викликає критику, ніж відповідати звинуваченнями на адресу Росії.
"Якщо поточна стратегія насправді полягає в тому, щоб уникати звинувачень у тих випадках, коли важливі докази вказують на Росію, це тільки послабить стримування і призведе до нових атак на критично важливу інфраструктуру", — вважає старший науковий співробітник Пенсільванського університету Бенджамін Шмітт.
Нагадаємо, що газета The New York Times повідомляла, що в Європі посилюється політичне насильство і воно не обмежується лише Словаччиною, де здійснили замах на прем'єр-міністра Роберта Фіцо. У Німеччині, наприклад, цього місяця четверо людей напали на відомого соціал-демократичного політика Маттіаса Екке, який розвішував агітаційні плакати в Дрездені.