Якщо ви тимчасово проживаєте в одній країні, а працюєте в іншій, ризик, що вам доведеться сплатити податки двічі, більш ніж реальний. Пояснюємо всі тонкощі «міждержавного» оподаткування, в які вимушені заглибитися наші біженці. І розпочати варто з визначення податкового резидентства та світової практики визначення цього статусу.
Поняття податкового резидентства
Податкове резидентство не прирівнюється до міграційного поняття резидентства. Тобто наявність посвідки на проживання в тій чи іншій країні не обов’язково тягне за собою набуття статусу податкового резидента. Країна податкового резидентства — це, по суті, країна, де ви постійно проживаєте та де маєте сплачувати податки з усього свого доходу. Якщо людина проживає постійно в одній країні, то, звичайно, вона буде податковим резидентом цієї країни, і у неї взагалі не виникає питання щодо визначення цього статусу. Але якщо особа має місце проживання в двох країнах або більше, то тоді може виникнути питання, де ж їй сплачувати податки.
Як регулюється питання визначення статусу податкового резидентства у світовій практиці
Якщо у визначеннях у національному законодавстві двох країн, які потенційно можуть визнати вас податковим резидентом, є розбіжності (а таке не рідкість), то для визначення статусу мають застосовуватися критерії, визначені у договорах про уникнення подвійного оподаткування між такими двома країнами.
В Україні та більшості країн світу першим тестом на визначення податкового резидентства є наявність місця проживання. Причому мова не обов’язково про наявність власного житла, це може бути і довгострокова його оренда. Якщо місце проживання є в двох країнах, як наразі це склалося в українських біженців, тоді статус визначається за процедурою, передбаченою договором про уникнення подвійного оподаткування. Абсолютно всі такі договори, що укладено Україною, в тому числі з країнами, про які піде мова нижче, містять приблизно один і той самий алгоритм визначення податкового резидентства:
1) тест на наявність місця проживання;
2) якщо місце проживання є в обох країнах, тоді податкове резидентство визначається за центром життєвих та економічних інтересів особи;
3) якщо неможливо визначити, де знаходиться центр життєвих інтересів особи, тоді визначається за місцем звичайного проживання особи, тобто за місцем, де особа проживає більшість часу;
4) якщо неможливо визначити місце звичайного проживання, тоді податкове резидентство визначається за громадянством такої особи.
Важливо зазначити, що хоча на початковому етапі ви маєте самовизначити себе податковим резидентомтієї чи іншої країни, але це не означає, що ви самостійно можете обирати, де бути податковим резидентом і де ви хочете сплачувати податки.
Податкове резидентство визначається за критеріями, як зазначено вище, і якщо ви визначите своє податкове резидентство некоректно, то є великий ризик сплатити податки двічі або бути втягненим у тривалу та дорогу процедуру взаємоузгодження між країнами. Але навіть початок такої процедури не гарантує, що зрештою одна з країн вам поверне податки.
Чи існує загальне рішення від української податкової щодо визнання податкового резидентства українських біженців
Загального рішення від української податкової не існує і не може існувати, оскільки визначення податкового резидентства залежить від конкретних обставин конкретної особи. Але є позиція податкової служби та Мінфіну (див. документ), що вони готові підтримувати тих українських біженців, які планують повертатися в Україну після війни та зберігають центр життєвих інтересів в Україні в процедурах взаємного узгодження задоговорами про уникнення подвійного оподаткування з країною прихистку таких осіб.
За словами податківців, для цього потрібно звернутися до Мінфіну і зазначити про такий свій намір. Алеще раз хочу наголосити: така процедура може бути тривалою та дуже складною, і немає жодних гарантій, щокраїна прихистку зрештою не визнає вас податковим резидентом. У такому разі ви будете змушені сплатитиподатки в іноземній країні, а податки, сплачені в Україні, навряд чи буде повернуто українською податковою,зважаючи на наявний досвід. Якщо центр життєвих інтересів людини змістився в країну прихистку (діти пішли вшколу, особа працевлаштувалася в іноземній країні та інше), то гратися в доказування того, що вона є податковимрезидентом України, не варто, бо ця позиція заздалегідь програшна.
Єдине загальне рішення, яке є від України, — це звільнення від оподаткування соціальних виплат,отриманих українцями за кордоном. Такий закон було прийнято торік. Утім, звільнення від оподаткування незвільняє від подачі декларації про доходи, хоча податкова і обіцяє, що це питання буде вирішене найближчимчасом і особи, які не мають ніяких доходів, що підлягають декларуванню, окрім соцвиплат, будуть звільнені відобов’язку подавати декларацію. Але для цього має бути прийнятий відповідний закон.
Зі слів податкової, якщо ви самовизначили себе податковим резидентом іншої країни, то додаткових дійдля зняття з обліку в податковій України робити не потрібно. Але є маленьке «але». Оскільки в Україні нестворено процедури відмови від податкового резидентства, це означає, що податкова автоматично вважає васподатковим резидентом, окрім випадків, коли ви довели зворотне в судовому спорі з податковою. Тожрекомендуємо, так би мовити, підсилити ваші позиції на цей випадок — закрити ФОП, закрити всібанківські рахунки в Україні, подати декларацію про доходи і майновий стан за останні три роки та статина консульський облік в країні прихистку.
Чи потрібно доводити, що центр твоїх економічних інтересів знаходиться в Україні, та в яких випадках
Якщо ви проживаєте в країні прихистку з дітьми та працюєте в країні прихистку, то доводити знаходження центру життєвих та економічних інтересів в Україні марно. Своє податкове резидентство в Україні для країни прихистку можна довести у разі, якщо ви реально живете на дві країни, постійно навідуєте Україну, працюєте в Україні і відмовилися від соціальної допомоги. Але здебільшого це нетипова картина для наших біженців.
Як вирішується питання оподаткування доходів українських біженців у країнах прихистку
В європейських країнах немає жодних винятків щодо українців у питаннях визначення податкового резидентства та сплати податків. Податкова політика Європейського Союзу будується на принципах паритетності та солідарності. Враховуючи, що уряди європейських країн надають значну підтримку українським біженцям (соціальні виплати, житло, безкоштовне навчання для дітей, безкоштовне вивчення мови для дорослих і дітей, які, по суті, оплачуються за рахунок податків європейських громадян), очевидно, що українці, які постійно проживають у європейських країнах, мають сплачувати податки там.
За загальним правилом згідно з існуючими конвенціями з розглянутими нижче країнами, якщо українця буде визнано податковим резидентом іншої країни, то ця країна не зараховуватиме ніяких сплачених в Україніподатків і вважатиме їх добровільно сплаченими платником податків. Це обов’язок України повернути податки, сплачені податковим нерезидентом України, але як наразі вирішуватиметься це питання, невідомо. Процес автоматичного обміну інформацією між податковими різних країн ще не завершено, але сам по собі такий обмін давно можливий.
Як регулюються питання податкового статусу та оподаткування у конвенціях України з європейськими країнами, що прихистили найбільшу кількість наших біженців
Польща. Податкове резидентство Польща визначає з огляду на два основні критерії: наявність центру життєвих та економічних інтересів або перебування в Польщі більш як 183 дні у податковому році. Якщо особа має податкове резидентство Польщі, вона сплачує податки з усіх своїх доходів з усього світу у Польщі.
Уряд Польщі, на відміну від багатьох інших, надає багато роз’яснень щодо оподаткування доходів українців у цій країні, і коротко їх можна звести до таких висновків:
- Якщо особа визнається податковим резидентом Польщі, податки будуть такими:
— заробітна плата від польських роботодавців оподатковується в Польщі, ставка податку залежить від суми доходу. Базова ставка 12% при доході до 120 тис. польських злотих і 32% на суму, що перевищує 120 тис. польських злотих;
— заробітна плата в Україні має декларуватися в Польщі та оподатковується за такою самою системою, як і зарплати від польських роботодавців;
— ФОП прирівнюється до іноземного представництва та має застосовуватися прогресивна ставка податку, як і в випадку із заробітною платою, тобто 12 і 32% залежно від доходу.
Залік податку, сплаченого в Україні податковими резидентами Польщі, неможливий.
- Якщо особа визначена податковим резидентом України, вона сплачує податки тільки з доходів, які отримані з території Польщі.
Зверніть увагу, у випадку самозайнятих осіб (ФОП) це ризик оподаткування в Польщі, оскільки країною ведення діяльності для таких осіб вважається країна перебування.
Німеччина. Для визначення місця постійного проживання в Німеччині достатньо мати «ключі від квартири». Але варто зазначити, що проживання разом із дітьми в Німеччині вже є достатньою підставою для визначення центру життєвих інтересів. У цій країні діють непрямі методи контролю та не існує банківської таємниці. При визнанні Німеччиною особи податковим резидентом особа сплачує податки з усіх доходів по всьому світу у Німеччині. Так, доходи, отримані в Україні, будуть оподатковуватися залежно від виду доходу:
— заробітна плата — прогресивна ставка до 42% залежно від суми доходу;
— дохід ФОП — прогресивна ставка до 42%, соціальний податок 22%, церковний податок (розраховується за складною формулою), а також є ризик обов’язкової реєстрації на ПДВ і його сплати при перевищенні певного обороту;
— дивіденди, відсотки — 25%.
Ігри в хованки з німецькою податковою можуть коштувати десятки тисяч євро штрафів і навіть позбавлення волі на строк до десяти років.
Велика Британія. Податкова цієї країни рекомендує українським біженцям самостійно визначитися зі своїм податковим статусом. Для цього є спеціальний тест на офіційному сайті податкової, пройшовши який, людина може зорієнтуватися, чи буде її визнано податковим резидентом Великої Британії.
Статус резидентства за загальним правилом визначається на основі автоматичного тесту, коли особа провела більш як 183 дні у Великій Британії, або за тестом достатніх зв’язків, що потребує аналізу багатьох обставин конкретної особи (наявність житла, центру життєвих та економічних інтересів). Згідно з конвенцією між Україною та Великою Британією, якщо неможливо визначити, де знаходиться центр життєвих інтересів особи, то застосовується правило 183 днів. Особа, яка підпадає під визначення податкового резидента Великої Британії, має подавати декларацію та сплачувати податки з усього світового доходу.
Сплата податків при визнанні податкового резидентства Великої Британії за угодою між нею та Україною:
— самозайнята особа — податок сплачується в країні, де особа проживає, тобто у Великій Британії;
— заробітна плата — податок має сплачуватися лише у Великій Британії. Оскільки за законодавством України роботодавець має сплачувати податки з заробітної плати працівників, то такі працівники мають право вимагати їхнього повернення на підставі пред’явлення довідки про податкове резидентство Великої Британії.
Як і в багатьох інших країнах, доходи фізичних осіб (У тому числі і заробітна плата) підлягають оподаткуванню податком на особистий дохід (PIT) і національними страховими внесками (NICs). Ставки PIT залежать від рівня доходу і можуть досягати 45%. Розмір NICs також залежить від рівня доходу, але базова ставка — 13,25%.
Залежно від певних обставин особі надаються певні відрахування та надбавки. Перевірити суму податку для конкретної особи можна на офіційному сайті www.gov.uk, попередньо зареєструвавшись і вказавши свій податковий номер у Великій Британії.
Іспанія. Визначення податкового резидентства за законодавством Іспанії спирається на вже відомі нам фактори. Так, резидентом є:
— особа,що проводить в Іспанії більш як 183 дні протягом календарного року;
— особа, яка має в Іспанії центр діяльності чи економічних інтересів.
Припускається, якщо не доведено протилежне, що звичним місцем проживання платника податків є Іспанія, якщо дружина/чоловік (не розлучені) та неповнолітні діти постійно проживають у цій країні. В інших випадках застосовується правило 183 днів. Причому іспанське законодавство про податок на доходи фізичних осіб містить спеціальні правила протидії способам ухилитися від визначення податкового резидентства, а підходи місцевих податкових органів суворі та не містять жодних винятків для українських біженців.
Однак існує загальний виняток: оподаткуванню не підлягає заробітна плата, отримана за кордоном, у сумі до 60 тис. євро у разі дотримання таких умов: особа є податковим резидентом Іспанії, її роботодавець — іноземна компанія, зареєстрована не в офшорній країні, що має угоду про уникнення подвійного оподаткування з Іспанією, але найважливіша умова — робота безпосередньо виконується за межами Іспанії.
Чехія. Визначення податкового резидентства за законодавством Чехії відбувається за стандартними критеріями. Особа є резидентом, якщо:
— має орендоване або власне житло в Чехії;
— проводить більш як 183 дні на рік на території Чехії.
Кожен четвертий український біженець тут уже знайшов і постійну роботу, автоматично визначившись і з податковим резидентством. Довести ж податкове резидентство іншої країни тим, хто продовжує працювати на українські компанії, можливо, але за умови, що можна довести, що її перебування в Чехії тимчасове і вона не отримує тут державних виплат. Утім, основна ставка податку на прибуток фізичних осіб, які визнані податковим резидентом у Чехії, нижча за українську і становить 15%.
***
Отже, по-перше, як бачимо, здебільшого українці, що виїхали за кордон на початку війни, вважатимуться податковими резидентами країни прихистку.
По-друге, податки, сплачені в Україні, не будуть зараховуватись у країні прихистку, якщо особу визнано податковим резидентом такої країни. А відшкодування двічі сплачених податків ніхто насправді не гарантує.
По-третє, соціальні виплати виплачуються в країнах перебування лише особам, які не мають більше ніяких доходів. У разі викриття приховування наявності доходів виплати доведеться повернути з можливим застосуванням санкцій.
По-четверте, ігри у хованки з податковими ЄС коштують великих штрафів, а деколи і позбавлення волі.
Більше статей Ольги Черевко читайте за посиланням.