До початку зимових холодів залишилося менш як три місяці, до початку опалювального сезону - півтора. Як і торік, Україна ні до першого, ні до другого не готова.
Невеличка світла пляма - вітчизняні атомні станції забезпечені паливом (див. DT.UA №31 від 29 серпня 2015 року, "Атомне зберігання - (без) російський варіант"; "Вивезення відпрацьованого ядерного палива - працюємо на Росію?!").
І все. Але атомні станції при зупинених ТЕС працювати не зможуть - теплоелектростанції виконують оперативно регулюючу роль у Об'єднаній енергосистемі країни. А ситуація з вугіллям і його запасами на ТЕС більш ніж складна.
На 27 серпня 2015 запаси вугілля на складах теплових електрогенеруючих компаній становили тільки 1,35 млн т (див. табл. 1.). Це на чверть менше навіть від абсолютно провального в усіх сенсах рівня минулого року. Про 4 млн т, накопичених на аналогічний період у 2012–2013 рр., ніхто вже не згадує (і на те є чимало причин). За минуле літо не змогли приростити запаси вугілля навіть на 300 тис. т (раніше за один літній місяць накопичували до мільйона тонн вугілля).
"Газове" вугілля - теж дефіцит
Ба більше, якщо проблема з антрацитом хоча б на слуху, то чомусь поза фокусом залишається провал з накопиченням начебто недефіцитної марки "газового" вугілля. За все літо Україна не лише не накопичила жодної тонни такого вугілля, навпаки, його зараз менше, ніж було в червні.
На додачу 20% таких запасів зберігаються на Бурштинській теплоелектростанції, яка працює в основному в майже ізольованому від Об'єднаної енергосистеми України "Бурштинському енергоострові" та на експорт.
Нині, за даними джерел DT.UA, енергетики ("Укренерго") і Міненерговуглепром екстрено розробляють схему перемикання кількох "експортних" блоків Бурштинської ТЕС на роботу в Об'єднаній енергосистемі країни.
Антрацит. Больова точка
З антрацитом ситуація архікритична. Вугілля цієї марки на контрольованій Україною території практично не видобувається. Понад 99% запасів залишається під контролем самопроголошених "ДНР"/"ЛНР". У підсумку кожна тонна антрациту дістається Україні з великими проблемами. На виході при потребі в 1,5 млн т запасів є лише близько 630 тис. т.
Однак і ця цифра не відображає всієї складності ситуації. Понад 70 тис. т наявного вугілля перебувають на фронтовій Луганській ТЕС, відрізаній від Об'єднаної енергосистеми України зруйнованими лініями електропередачі, які йдуть через окуповані території.
Неважко підрахувати, що на інших вітчизняних шести "антрацитових" ТЕС запаси не перевищують 200 тис. т. Це при тому, що для роботи навіть пари блоків (це приблизно третина наявної потужності середньої ТЕС) на складах необхідний запас не менш як 100–120 тис. т антрациту, що забезпечить роботу генеруючих потужностей теплових електростанцій тижні на три.
До слова, відставку "партійного" товариша і за сумісництвом куратора енергетичного штабу віце-прем'єра Вощевського сприйнято в енергоспільноті з полегшенням. Він запам'ятався в уряді тим, що спочатку довго перебував на лікарняному, а потім ні у що не втручався. Це, напевно, вкрай гідна якість для кризового менеджера енергогалузі. Хочеться вірити, що аналогічного "товариша" на цю посаду не призначать.
Минулого тижня нового керівника (з приставкою в.о.) отримала і державна компанія "Центренерго". Однак тільки перестановкою доданків проблеми не вирішити.
На початку липня Міненерговугільпром заявляло, що запаси вугілля на складах теплових електростанцій з травня збільшилися на 600 тис. т (тобто на 300 тис. т за місяць), і що міністерство має намір за наступні чотири місяці додатково завезти ще 1 млн т вугілля, довівши запаси до 2,5 млн. Половина заявленого "енергетичним" міністерством терміну вже спливла, а запаси вугілля на ТЕС удвічі менше за плановані.
Фактично наприкінці липня - на початку серпня 2015-го була свого роду мінірепетиція зими. То одна, то інша генеруюча станція зупинялася через відсутність палива. Придніпровська ТЕС двічі цього року припиняла роботу (і зараз стоїть). Її перша зупинка була взагалі першою за 60 років роботи станції. Тільки у другій половині серпня поставки вугілля стали більш-менш перевищувати його використання енергоблоками ТЕС.
І тут Міненерговугільпром знову поділилося планами - тепер до 1 жовтня 2015 р. на складах ТЕС потрібно накопичити 2,8 млн т вугілля. Це означає, що за місяць запаси мають подвоїтися.
Цікаво, енергочиновники в це хоч трохи вірять? Успіхом буде, якщо це станеться навіть на місяць-півтора пізніше.
Запаси, що не запасаються
Тим часом згідно з прогнозним енергобалансом країни на 2015 р. необхідно забезпечити накопичення запасів вугілля на складах вітчизняних ТЕС в обсязі не менш як 1,4 млн т, включно з тим вугіллям "газової" групи, яке видобувається на контрольованій Україною території. І стільки ж "антрацитової" і "пісної" груп. Останніх марок у нас, як було сказано вище, немає. Тож це може бути або вугілля з "ДНР"/"ЛНР", або імпорт з далекого зарубіжжя.
При цьому, як запевняють DT.UA енергетики, "забезпечення вугіллям антрацитових марок потребує укладання контрактів на імпорт вугілля тільки для ТЕС в обсязі 1,6 млн т". І ще 0,9 млн т знадобиться для теплоелектроцентралей (ТЕЦ).
Скромно. Торішні плани формування вугільних запасів були й справді наполеонівськими. Тоді Міненерговугільпром бадьоро заявляло, що державні та приватні підприємства "підписали угоди про поставки 5,6 млн т імпортного вугілля". Правда, при цьому в міністерстві тихо додали, що це... до кінця 2015 р. Але пообіцяли, що 1 січня 2015 р. на складах ТЕС вугілля буде більш як 3,5 млн т.
Насправді вугілля завезли рази в чотири менше. А під новий 2015-й вугілля на ТЕС виявилося взагалі на 2 млн т менше від обіцяного.
Хоча представники ДТЕК постійно заявляють про те, що для стабільного проходження опалювального сезону достатньо вивезти наявні на складах "Ровенькиантрациту" і "Свердловськантрациту" близько
2,5 млн т вугілля, зробити це малоймовірно. Названі вугільні об'єднання розташовані на окупованій території Луганської області, і досі поставки вугілля хоч і йшли, але дуже мляво. Тільки-но рух через зруйновані залізничні перегони відновлювався, негайно поновлювалися і обстріли...
Ахметов давно не контролює перебігу подій на Донбасі. Йому там хоч би просто втриматися.
Кремлю забезпеченість запасами вугілля наших ТЕС не потрібна - вигідніше мати можливість тримати Об'єднану енергосистему України на гачку. Що, загалом-то, поки що РФ і вдається.
Як м'яко зауважує Міненерговугільпром України у своїх документах, імпорт можливий як з південного (читай - через чорноморські порти), так і зі східного напрямку (Росія та "ЛНР"). Але хоч би як це називали, зараз основне завдання і варіант для України - вивезення українського вугілля через територію Російської Федерації. У результаті можемо отримати своєрідний імпорт-транзит українського вугілля через територію держави-агресора.
Іноді це означає, що замість того, щоб транспортувати вугілля на відстань 15 км через зруйнований (у черговий раз) залізничний перегін, доводиться робити гак у 300 км через територію держави-агресора (та ще й платити їй за транспортні послуги).
До того ж вірити в незаангажованість рішень у цьому питанні РФ і тим більше "ДНР"/
"ЛНР" є верхом оптимізму, а якщо називати речі своїми іменами - вершиною безглуздя. Торік були зупинки подібного роду транспортувань на тижні. У квітні 2015-го Росія теж різко обмежила поставки вугілля марки "А" (антрацит) для виробництва електроенергії (динаміка імпорту вугілля в першому півріччі 2015 року подана в табл. 2).
Примітно, що дані Міненерговугільпрому України значно відрізняються від даних Держмитної служби. За сім місяців поточного року митниця нарахувала майже 905 тис. т південноафриканського вугілля, а міністерство - 609 тис. Дивно...
Росіяни "дозують" поставки вугілля в Україну. Наприклад, у липні з РФ в Україну поставлено лише 58,3 тис. т антрациту.
До речі, не все вугілля призначається для державних ТЕС. На початку серпня велику партію вугілля для своїх Дарницької та Чернігівської ТЕЦ завезла з ПАР група "Технова". Це вугілля обійшлося (без транзиту Україною) в 65 дол./т. Це непогана новина, і не тільки для киян.
За даними київської мерії, Дарницька ТЕС-4, що обігріває приблизно третину жителів Лівобережжя столиці, має запаси на півтора місяці і контракти на подальшу поставку вугілля. Значно рідше згадується, що частина вугілля для цієї станції надходить не лише з ПАР, а і з окупованих територій. Але це невеликий об'єкт.
Для великої генерації потрібно набагато більше. Приміром, для ТЕС "Центренерго" на опалювальний період (до квітня) потрібно 2,7 млн т вугілля антрацитних марок (для Трипільської ТЕС у Київській області та Зміївської ТЕС - у Харківській). Плюс ще 1,7 млн т - для прифронтової (її обстрілювали з мінометів) Вуглегірської ТЕС. Поки з джерелами таких обсягів поставок вугілля складно. Навесні і влітку на неї часто за схемами з досить "каламутними" посередниками надходило вугілля з окупованої частини Луганської області. Зараз компания "Центренерго" почала імпорт антрацитових марок з... російського Кузбасу.
Є й домовленості про перші поставки вугілля морським шляхом із ПАР, які повинні почати прибувати з початку жовтня. "Центренерго" оголосила тендер на поставки 200 тис. т вугілля через українсько-російський кордон і не менш як 300 тис. т - через порти Чорного моря. За оцінками експертів, через найбільші портові термінали Одеського регіону (Іллічівськ, Южний, "Трансінвестсервіс") можна приймати до 400 тис. т вугілля на місяць і судна водотоннажністю до 120 тис. т. Максимально можлива швидкість вивантаження - до 350 вагонів на добу (близько 23 тис. т).
Вугілля - морським транспортом
Якщо підключити інші порти, то можна приймати до 750 тис. т вугілля на місяць. Правда, взимку через шторми вищеназвана цифра напевно буде меншою. Поки ж, попередньо, в порти України до кінця року щомісяця має надходити не менш як 300 тис. т вугілля.
Термін доставки вугілля з ЮАР за циклом "шахта-топка-ТЕС" становить три-чотири місяці.
Всього, за розрахунками енергетиків, необхідний ТЕС обсяг вугілля за помірної (-5 градусів за Цельсієм) зими має до квітня становити 10,2–10,4 млн т антрацитних марок і 15,1–16,2 млн т "газового" вугілля. Якщо майбутня зима виявиться суворою, енергетикам додатково знадобиться ще 2–3 млн т вугілля.
Іншими словами, потрібне безперервне надходження вугілля на ТЕС. Цифри виглядають відверто моторошно, особливо щодо антрациту. Купити його в таких обсягах точно не вдасться.
Очевидно, знадобиться і зниження споживання електроенергії, і переведення частини підприємств на нічний графік. А ще потрібна чітка координація всіх ланок енергобезпеки - митників, енерготранспортників, спецслужб.
У одній з доповідних (прем'єру) сказано, що "потрібно вжиття Міненерговугільпромом, адміністрацією Держприкордонслужби, Державною фіскальною службою, Мінінфраструктури, Держмитслужбою України, іншими держорганами і відповідними підприємствами всіх можливих заходів щодо безперебійного завантаження/розвантаження, транспортування, перетину кордону, розмитнення вугільної продукції на потреби теплових генерацій для виробництва електричної та теплової енергії".
Є і, напевно, будуть охочі втиснути свої фірмочки і утруднити розвантаження тим, хто не дав відкоту, а також інші "дрібниці". Ініціаторами будуть представники як від рядових (і не дуже) митників, так і від різного роду держконтор, та й спецслужб. Приклади, коли конче потрібне паливо гальмували, є і минулого, і нинішнього року. Поняття "конкурс хабарів" теж відоме.
Взагалі в антикризовому штабі необхідно буде щодня виконувати поточні розрахунки, виходячи з фактичної інтенсивності вхідного потоку і споживання, і жорстко бити по руках, іноді відриваючи їх по самі вуха, незалежно від партійної належності і кришування. Чи готові вони (і хто безпосередньо цим займеться), питання поки риторичне.
І знову... Держрезерв?
Кумедно, але група міжнародних експертів у плані підготовки до зими, яка працювала нещодавно в Україні, порекомендувала таке. Одним із механізмів запобігання браку вугілля є "створення національного стратегічного резерву вугілля, подібно до створених у США резервів нафти, металу... У цьому разі уряд України оголосить про проведення тендерних закупівель вугілля вітчизняного видобутку, вугілля з ПАР, Австралії чи інших країн. Фактичні темпи для своєчасного накопичення такого резерву вугілля для його використання упродовж цієї зими можуть обмежуватися транспортними потужностями і потужностями шахт з видобутку вугілля. Транспортні обмеження включають час, необхідний для доставки імпортного вугілля, і пропускну здатність портів".
Напевно, шановним експертам ніхто не потрудився пояснити, що такий фонд в Україні давно є - Держрезерв. От тільки запасів вугілля, як і інших енергоносіїв, там практично немає. Хоч ідея накопичити їх там періодично виникала, вугілля і нафта закуповувалися і... потім десь "розчинялися".
При незатребуваності "енергозаначок" сама ідея закупівлі державою сприймалась у вугледобувній галузі як субсидування неефективних держшахт.
Зараз такий запас дуже знадобився б. Більш того, виявилося, що "створення такого резерву може стати першим кроком на шляху створення ринку вугілля за західним зразком, що, у свою чергу, може також сприяти початку процесу створення ринку електроенергії за західним зразком".
Американські експерти рекомендують і "організацію централізованої закупівлі палива, та постачання його на всі електростанції (незалежно від форми власності) за рахунок залучення кредитів міжнародних фінансових організацій" для фінансування закупівлі палива (Світовий банк, МВФ, ЄБРР тощо) плюс "сприяння в закупівлі палива приватним власникам енергогенеруючих підприємств за рахунок будь-яких можливих механізмів підтримки". Це ж треба - ще недавно можна було чути прямо протилежне.
Взагалі-то основне питання - про гроші. Торік було відкрито кредитну лінію Ощадбанку на 2 млрд грн. Цього було мало, але попередньої теплої зими якось перебилися. Зараз суми знадобляться більші. Крім того, для оплати імпортного вугілля необхідна валюта, тобто вжиття НБУ і урядом заходів із забезпечення купівлі валюти для розрахунків та компенсації витрат.
Придбання 1 млн т вугілля за кордоном обійдеться Україні мінімум у 70 млн дол., або
1,6 млрд грн. Відповідно, на 2–3 млн т вугілля знадобиться 200–250 млн дол., або до 5 млрд грн. Не дуже велика плата за відносно спокійну зиму. Так, це навантаження на курс гривні. Але хіба холодні будинки не страшніше і не витратніше?
Уряд запевняє, що грошей на це немає. Основний аргумент: ми тут на газ створюємо фонд
(1 млрд грн), на нього теж коштів немає. І ще знадобиться жорстке наведення ладу із недостатнім рівнем розрахунків з ДП "Енергоринок". Теоретично, якщо повернути борги енергетикам, коштів вистачить і на закупівлю вугілля.
Однак повертати борги держпідприємству не поспішають. У свою чергу, вже за перше півріччя 2015-го борг держпідприємства "Енергоринок" перед тепловою генерацією зріс до
8,3 млрд грн, рік тому було близько 5 млрд. Реальне повернення цього боргу найближчим часом неможливе, тут хоча би збити темп утворення нового. Особливо після чергового підвищення тарифів на електроенергію.
Популярних заходів уряд не має, потрібні ефективні. До речі, було б більш ніж непогано провести пару-трійку навчань "Укренерго" за участі вищого керівництва країни (президента, прем'єра та всіх енергочиновників). Щоб вони реально відчули, як гаснуть блоки (це не телевізор, комп'ютер і тим більше не свічка), як країна занурюється в темряву і скільки сил і коштів треба на відновлення нормального енергопостачання. Може, до цього й дійде, тільки до навчань не бадьоро-показових, у що не сильно віриться.
Поки ж маємо лише заяву прем'єра Яценюка, що в України є два сценарії на холодну пору року: "перший - поганий, а другий - дуже поганий. Поганий - це при п'яти градусах морозу, а другий - це при 20 градусах морозу".
Кричати "все пропало" навчилися. Де реальні дії задля уникнення енергопроблем і енергокризи? Кивати на те, що це парафія прем'єра чи президента, запізно. Перш за все, хочеться сказати прем'єру і президенту - відписками міста не обігрієш.
Так, зараз рекордно спекотно, але розраховувати, що всю зиму цвістимуть яблуні, боюся, занадто оптимістично. Торік Україні явно пощастило з зимою. Але, окрім везіння, потрібне й уміння, чи для Банкової та Грушевського це занадто складно? Для бюджету країни і кожної сім'ї метушня української влади обійдеться в рази дорожче.