На початку XX ст. Галичина за видобутком нафти посідала третє місце у світі після США і Росії. Видобуток у цьому регіоні досягнув апогею у 1909 р. - понад 2 млн т нафти. А пізніше, коли започаткували промисловий видобуток природного газу, Галичина справді стала європейськими Еміратами. Відродити її славу - це вимоги часу.
Трохи історії
Документально підтверджено, що видобуток нафти у Галичині зародився у 1810 р. Тоді її називали ропою та видобували з поверхні води у ямах-криницях. Добували нафти небагато, і так могло тривати й надалі. Але 30 березня 1853 р. у Львові відбулася знакова подія, яка започаткувала розвиток нафтопереробки в усьому світі. Саме тоді з бориславської нафти методом хімічної переробки та очистки вперше у світі було отримано гас, який стали використовувати для освітлення.
У 1861 р. у Бориславі ручним ударним способом пробурили першу нафтову свердловину, що дало потужний поштовх до створення нафтовидобувних компаній. На них працювало понад 10 тис. працівників. У 1913 р. у Галичині перейшли до обертового (роторного) буріння свердловин, що сприяло збільшенню їх кількості і, відповідно, видобутку нафти.
На початку Другої світової війни галицькі нафтові родовища стали важливим геополітичним фактором: за право володіння ними сперечалися кілька країн. У радянський період у розвиток нафтогазової промисловості було вкладено значні інвестиції, які сприяли збільшенню видобутку нафти до 2,7 млн т. Але з відкриттям гігантських покладів сибірської нафти увага до галицької нафти ослабла. За часів незалежності України через брак інвестицій і з різних політичних причин нафтовидобуток у регіоні впав до катастрофічної величини - у 2015 р. видобуто лише 0,12 млн т.
Ситуація з видобутком природного газу в регіоні аналогічна. Його теж започаткували ще у ХІХ ст. У 1924 р. розпочався промисловий видобуток природного газу на найбільшому на той час у Європі родовищі - Дашавському. Піком видобутку газу став 1968 р. із показником 89 млрд кубометрів.
Західний регіон України став важливою нафтогазовою базою країни. З початку його експлуатації і до сьогодні вже видобуто понад 115 млн т нафти з конденсатом і понад 300 млрд кубометрів газу, у Львівській області - 45 млн т і 210 млрд кубометрів відповідно.
Чи є нафта та природний газ у сучасній Галичині?
У Галичині налічується близько ста перспективних нафтогазоносних об'єктів, є розвинена інфраструктура нафтогазовидобувної галузі, численні наукові та проектні установи.
У Західному нафтогазоносному регіоні виокремлюють Волино-Подільську нафтогазову область (НГО), Передкарпатську НГО з Більче-Волицьким і Бориславсько-Покутським нафтогазоносними районами, Карпатську НГО, автохтон Карпат і Закарпатську газоносну область. Добре розвідано лише Передкарпатську НГО. Однак є ще значні нерозвідані ресурси. Недостатньо розвідані такі регіони, як Волино-Поділля, Складчасті Карпати, автохтон Карпат і Закарпатський прогин.
Нерозвідані ресурси регіону становлять: 309 млн т нафти і 539 млрд кубометрів газу (у Львівській області - 71,9 млн т і 199,3 млрд кубометрів відповідно). Однак, незважаючи на ще значні нерозвідані ресурси вуглеводневої сировини в надрах, їх вивчення і переведення в розвідані запаси відбувається дуже низькими темпами.
Що заважає збільшенню видобутку вуглеводнів у Галичині
За останні роки через брак державного фінансування різко скоротилися обсяги геологорозвідувальних робіт, спрямованих на приріст покладів вуглеводнів. Так, видобутком природного газу в регіоні займається Львівське відділення "Укргазвидобування", існуючі родовища газу якого вже виснажено на 87%. Приватні фірми, які теж видобувають вуглеводні, практично не вкладають коштів у приріст їх запасів.
Катастрофічне зниження обсягів пошуково-розвідувального буріння в Західному регіоні призвело до обвального падіння приросту запасів нафти та природного газу. До того ж практично припинено фінансування сейсморозвідки та розвідувального буріння, катастрофічно впали обсяги глибокого буріння, ігнорується практика відновлення недіючих і ліквідованих свердловин.
Буріння велося в основному на глибині до 3–3,5 км, де ресурси здебільшого вже розвідані, і відкриття значних за запасами родовищ не очікується. А основні перспективи регіону пов'язуються з глибинами 4–5 км і більше, роботи на яких було практично призупинено, поодинокі ж свердловини не дали відчутних позитивних результатів.
Існуюча система порядку надання права землекористування для розміщення об'єктів для видобутку вуглеводнів не відповідає їхній суспільній значущості: якщо дотримуватися законодавчо встановлених термінів відведення земельних ділянок, то для початку розвідувальних робіт потрібно витратити щонайменше чотири місяці. На практиці процедура відведення земельних ділянок може тривати 2–4 роки.
Багато часу також витрачається на отримання екологічної картки при одержанні спецдозволу на користування надрами. Для прискорення цієї процедури бажано позбутися "посередництва" Міністерства екології та природних ресурсів, поклавши цю процедуру тільки на обласну екологічну інспекцію.
Ще уряд Яценюка взяв напрям на поповнення бюджету країни за рахунок збільшення рентних платежів на видобуток нафти та природного газу. Такий крок уже має певні негативні наслідки - зросла собівартість газу, знизився дохід компаній, а відповідно, інвестиції у розвідку, геологічне вивчення, видобуток і поточні капітальні ремонти. Таким чином, зростання рентних платежів за використання ресурсів стало гальмом розвитку галузі.
Потенційних інвесторів у нафтогазовидобувну галузь відлякують перш за все недосконала законодавча база і тотальна корумпованість галузі. Тому без змін у законодавчій базі будь-який прогрес у цій галузі неможливий. Видобуток вуглеводнів залишається найбільш непрозорим у країні.
В управлінні нафтогазовою галуззю відсутня будь-яка довгострокова стратегія. Головна причина цього - у порочній структурі й відверто непрофесійному управлінні галуззю. Це можна побачити на прикладі її функціонування у Західному регіоні країни. Тут є велика кількість наукових, дослідних, проектних установ і державних підприємств, які мають різне підпорядкування з Києва - Національній академії наук, Міністерству освіти і науки, Міністерству енергетики та вугільної промисловості, "Нафтогазу" та підрозділам компаній, що входять до цієї групи, - "Укрнафті" та "Укргазвидобуванню", Міністерству екології та природних ресурсів тощо. Це призводить до розпорошеності управління галуззю та її низької ефективності.
Одвічне запитання "що робити?"
З метою нарощування розвіданих запасів нафти та газу необхідно збільшити у 4–5 разів фінансування, як державне, так і приватне, для проведення пошукових робіт для приросту покладів. Це дасть змогу вивчити перспективні об'єкти на глибинах 4 км і більше у Передкарпатті та нових слабо вивчених районах (Волино-Поділля, Складчасті Карпати, Самбірська зона Передкарпатського прогину), зосередити на їх вивченні основні обсяги регіональних геофізичних робіт і параметричного буріння.
Створити більш сприятливі умови у питаннях землевідведення надрокористувачам, які вкладають власні кошти в пошук і розвідку родовищ нафти і газу, з боку адміністрації області та місцевих органів влади.
Поліпшити порядок видачі спеціальних дозволів на геологічне вивчення та видобуток нафти і газу.
Облаштувати вже відкриті родовища газу та ввести їх в експлуатацію (низка таких родовищ простоюють роками).
Збільшити обсяги бурових робіт, особливо на значні глибини (до 6–8 км), впровадити нові сучасні технології виконання бурових робіт для прискорення пошуку та видобутку нафти і природного газу.
Для видобутку позабалансових запасів нафти та газу, частка яких у Львівській області становить 75 і 13% відповідно від загальних запасів, доцільно застосувати новітні технології, серед яких чільне місце повинні посісти гідророзрив пласта та буріння свердловин з горизонтальним завершенням стовбура.
Для збільшення нафтогазовидобутку необхідні зміни до чинного законодавства, насамперед щодо зменшення рентної плати на видобування вуглеводнів.
Для збільшення обсягів видобутку високов'язкої нафти як сировини для дорожнього бітуму на Орховицькому та Коханівському родовищах Львівської області доцільно здійснювати буріння свердловин з горизонтальним завершенням стовбурів і застосуванням теплових і термохімічних методів видобутку; залучити до співпраці нафтовидобувне підприємство Любачівського родовища на території Польщі, яке є продовженням Коханівського родовища; домогтися виставлення на торгах видобутої нафти Коханівського родовища (ПАТ "Укрнафта") окремим лотом з метою її цільового використання для виробництва бітуму.
Терміново впровадити в Україні власне виробництво бурових установок для пошуку та видобутку нафти і природного газу, особливо для проведення бурових робіт на великих глибинах.
Державі своєю податковою політикою необхідно сприяти роботам із приросту покладів і видобутку нафти та природного газу.
З огляду на сьогоднішню надзвичайну ситуацію із забезпеченням природним газом в Україні, важливість і специфіку нафтогазової галузі, яка є фактично єдиним технологічним циклом від пошуку та розвідки родовищ до видобутку вуглеводнів, необхідно відродити українську нафтогазогеологічну школу та геологорозвідувальну галузь. Без успішної роботи цієї галузі неможливо забезпечити енергетичну незалежність України. В іншому разі наша країна приречена на нову енергетичну залежність з усіма економічними та політичними наслідками.
Для цього необхідно впровадити механізми заохочення компаній щодо обов'язкового фінансування науково-технічного супроводу та впровадження його розробок в основні види виробництва. Лише в такому разі науково-технічна діяльність посяде важливе місце в розвитку нафтогазової галузі, а сама галузь вийде зі стану застою та розвиватиметься в цілковитій відповідності із потребами країни.
Позитив від відродження галузі
Ставка на енергоносії власного видобутку й поступову відмову від їх імпорту допоможе країні не лише заощадити величезні кошти, а й підвищити ефективність економіки, дасть можливість створювати нові робочі місця та розвивати соціальну сферу.
Витрати, які спрямовані на збільшення видобутку нафти та природного газу, будуть набагато меншими, ніж витрачається за рік на закупівлю газу за кордоном. Лише за рахунок реанімації ліквідованих свердловин, зокрема вітчизняним методом буріння бокових стовбурів, можна значно збільшити їх видобуток.
Якщо заплатити такі кошти власному виробникові газу, то майже 85% з них повернуться державі у вигляді зарплати працівникам, доходів від виробництва великої кількості матеріалів, хімреагентів і металу, необхідних для буріння нових свердловин, а також у вигляді прямих податків. Таке рішення є дуже потужним мультиплікатором, здатним у найкоротший час відновити економіку країни та прискорити її зростання.
Що стосується відродження західноукраїнської нафтогазової провінції, то, зважаючи на значні поклади вуглеводнів у цьому регіоні, наявність розвиненої інфраструктури, потужного наукового та виробничого потенціалу, бажано створити спеціальну економічну зону для збільшення видобутку вуглеводнів.