Найбільш забутий (і забитий) сегмент газового ринку України - це власний видобуток газу. Про нього згадують за залишковим принципом або коли придумають схему, що там іще можна вкрасти. По суті, останні 20 років нічого не змінюється: старі родовища вичерпуються, великих, готових до промислової експлуатації, немає і вже зрозуміло, що й не очікується. Нерозроблені дрібні поклади віддають "своїм" фірмам.
А наявні газопромисли експлуатують на знос. Але саме вони постачають країну вражаюче дешевим газом. Ціни в 349 грн (без ПДВ) за тисячу кубометрів (у перерахунку на будь-яку валюту) не знайдете ніде в Європі! Саме стільки платять державному "Укргазвидобуванню", що видобуває три чверті вітчизняного газу.
Така дешевизна пояснюється тим, що капіталовкладення в родовища зроблено давно, нових практично немає (не вистачає навіть на підтримку існуючих родовищ). Тобто експлуатовані родовища потихеньку добивають. Зате така ціна купівлі вітчизняного газу дає можливість знижувати ціну для населення і компобуту, які, за ідеєю, забезпечуються сумішшю дешевого українського газу і частково імпортного, що нині коштує вже в 12 разів дорожче.
На практиці "ідеальна схема" виглядає інакше: частину газу (невідомо, в який спосіб) місцевого видобутку, ймовірно, "проганяють" повз населення, продаючи промисловості за значно вищими цінами.
Особливо цим розважається напівдержавна "Укрнафта", над якою контроль держави втрачено ще років п'ятнадцять тому. Там рішеннями судів чимала частина газу потрапляє на "свої" (точніше, близькі контролюючій групі "Приват") заводи.
А от "Укргазвидобування", в якій частка держави становить 100%, такої можливості майже позбавлена. З
15,1 млрд кубометрів річного видобутку близько 14 млрд спрямовується (нібито?) саме населенню. Тільки близько мільярда кубометрів спільно видобутого газу розподіляється за договорами спільної діяльності (тобто може бути на законних підставах продане промисловим споживачам).
У результаті основна діяльність компанії з видобутку газу збиткова, а "Укргазвидобування" одержує прибуток від реалізації скрапленого газу і переробки на Шебелинському ГПЗ газового конденсату. До речі, і на цих напрямах негайно знайшлися охочі залізти в кишеню.
На скраплений газ команда Януковича посадила компанії Сергія Курченка, які майже задарма скуповували товар у виробника і продавали споживачам у рази дорожче. Ціну питання тут непогано відображає статистика: за сім місяців минулого року від продажу скрапленого газу "Укргазвидобування" отримала 246 млн грн, цього року після "прибирання" цих структур - уже 670 млн. Це при практично тих самих обсягах видобутку і переробки. Раніше ці гроші йшли "на розпил" Сім'ї. Втім, це одна з небагатьох світлих (відомих) плям.
З виробництвом нафтопродуктів справи дедалі гірші. Обсяги переробки постійно котяться вниз уже років вісім. Хоча за грошима реалізація залишилася на рівні минулого року - 1,7 млрд грн, реально цього року виробництво знизилося навіть порівняно з неблискучим рівнем минулого. За перше півріччя 2014 р. було перероблено лише 243 тис. т сировини (це менш як половина паспортного завантаження). Спроби залучення давальницьких ресурсів особливого успіху не мали, їх знайшли лише 31 тис. т.
Крім того, Шебелинський газопереробний завод давно застарів, і вироблене ним паливо не відповідає нинішнім євростандартам. Замість Євро-4 на виході маємо Євро-2. Хоча Кабмін подовжив дію технічного регламенту на таке паливо до кінця року, але треба розуміти, що паливо майже на рівні "бодяжного" мало кого зацікавить.
А прайс реконструкції підприємства стартує (залежно від глибини переробки) від сотні мільйонів доларів і вище (були проекти і по 300–400 млн). Поки ж обіцяють тільки малобюджетні поліпшення на кшталт заміни підігрівальних печей. Але й на це потрібно близько 120–130 млн грн і "аналіз можливих джерел надходження коштів". Своїх грошей у компанії, відверто кажучи, негусто.
Взагалі в ситуації з газом власного видобутку дійшло до глибокого маразму. Країна готова платити за імпортний газ 350–400 дол. за тисячу кубометрів і обіцяє знайти для цього ресурси. А забезпечити видобуток власного газу за ціною в рази меншою - руки не доходять... Так, ніякого вибухового приросту газодобувачі обіцяти, на жаль, не можуть. У найкращому разі те ж "Укргазвидобування" замість 15 млрд дасть 16,5 млрд кубометрів природного газу. Але й це сотні три-чотири мільйонів доларів щорічної економії.
Втім, поки що "заощаджують" на іншому. НАК "Нафтогаз України" систематично недоплачує "Укргазвидобуванню". По суті, вона вже близько двох років підтримує рівень, що дорівнює піврічний вартості видобутого газу (приблизно 3 млрд грн), і більше половини його давно прострочена. У НАКу таку ситуацію визнають, флегматично заявляючи, що "погашати будемо поступово, у міру можливості".
Як неважко уявити, у поточній ситуації мало хто вірить у розв'язання проблем. Борги споживачів перед "Нафтогазом" - близько 20 млрд грн, на порозі осінні розбори з погашенням єврооблігацій на 1,5 млрд дол. Сторони з'ясовують стосунки в судах, але без особливого фанатизму… Важко судитися НАКу, маючи 100% акцій у держвласності.
Тож поки що діє принцип "свої потерплять", а гроші йдуть на купівлю значно дорожчого газу. Однак нескінченно така ситуація тривати не може. Тиск газу в підземних пластах падає. Потрібні спеціальні заходи з підтримання рівня видобутку. Потрібна розвідка нових площ (при цьому минулий рік був відверто провальним за бурінням). Коротше, потрібні гроші.
Кілька місяців тому "Укргазвидобування" подало в Міненерговугільпром річну інвестиційну програму (раніше її схвалив "Нафтогаз України"). Вартість її - близько 4,5–
5 млрд грн. Передбачається різке зростання проходки до 180 км, облаштування 76 свердловин. Оціночна вартість цієї частини - близько 2,3 млрд грн. Майже половина проходки - розвідувальна, що забезпечує розкриття нових пластів і приріст запасів. Хоча купити шість бурових установок вантажопідйомністю 200–250 т, що дасть змогу працювати на глибоких пластах, - це ще 1,44 млрд грн. Але коли складалася програма, курс був менш як 12 грн за долар, зараз він стрибнув угору…
За розрахунками фахівців, реалізація цих заходів уже до кінця 2016 р. забезпечить приріст річного обсягу видобутку газу на 1–1,5 млрд кубометрів. Однак імовірність прийняття програми в повному обсязі більш ніж сумнівна, швидше за все, її добряче "обкрають".
Для виконання цієї інвестиційної програми потрібен тариф на газ
738 грн за тисячу кубометрів (без ПДВ). Це менш як 60 дол., але вдвічі більше нинішнього. Додатково необхідно якраз близько 5 млрд грн, що менше вартості очікуваного річного приросту газу. Але приріст буде потім, а грошей немає зараз.
Тому ощадливі чиновники, швидше за все, грошей не дадуть, а "зекономлені" у такий спосіб ресурси кинуть на термінову закупівлю імпортного газу… за ціною в шість разів вищою. Хоча хотілося б тут помилитися.
Між іншим, зарплата наших газівників зараз близько 5000 грн - у рази менша, ніж навіть у їхніх колег в СНД.
Ще одним елементом програми є реконструкція дотискних компресорних станцій (ДКС), що дасть можливість збільшити видобуток газу та оптимізувати роботу свердловин. Приміром, на легендарному у газівників Шебелинському родовищі (Харківська область) піввіку тому тиск становив 241 атмосферу. Зараз упав вдесятеро і продовжує знижуватися.
Часи, коли видобуток обчислювався двома-трьома десятками мільярдів кубометрів, і цей газ ішов у Москву і Західну Європу, вже минули. Зараз Шебелинське родовище видає 2,4 млрд кубометрів. Але й це майже шоста частина обсягу "Укргазвидобування". На "Шебелинці" під землею залишається близько 100 млрд кубометрів газу, тож роботи ще чекає багато.
У низці менших родовищ газ уже просто не можна подати в систему газопроводів. Для його стабілізації та видачі в магістральну мережу газопроводів і потрібні ДКС.
Нещодавно на "Шебелинці" ввели в експлуатацію Червонодонецьку дотискну станцію, що забезпечить приріст видобутку на 80–90 млн кубометрів на рік і, головне, дасть змогу стабілізувати видобуток. Витрати становили близько 383 млн грн за очікуваного ефекту (за найближчі десять років) більше мільярда.
Таких дотискних станцій компанії знадобиться не одна. Періодично "Укргазвидобування" анонсує плани будівництва і модернізації на різних ділянках майже двох десятків таких станцій. Але це у світлому майбутньому. Поки ж ідеться про п'ять ДКС, причому й тут плани підвисають. Цього року при нормальному фінансуванні, що малоймовірно, добудують ще одну дотискну станцію. Не густо, прямо скажемо.
Та якщо питання тарифів (якщо так ставити завдання) потребує грошей, то розібратися з видачею і придбанням ліцензій на розробку газових і газоконденсатних родовищ необхідно було давно. В останні роки компанія "Укргазвидобування" їх майже не одержувала. Ліцензії (спеціальні дозволи) йшли ціннішим "для країни" приватним фірмам, за якими стояли чиновники високого рівня.
Підстава для невидачі (неподовження) спецдозволів державному "Укргазвидобуванню" була простою: "У вас їх і так багато". Той факт, що їх вичерпано більш як на 80% (а "Шебелинку" і зовсім на 90%), не враховувався. У результаті за кілька останніх років компанія "Укргазвидобування" буквально "вибила" лише сім майданчиків, зате втратила значно більше. Мінприроди при Едуарду Ставицькому активно грало у "відбирання" перспективних покладів у держкомпанії. У результаті навесні 2013 р. "Укргазвидобування" втратило право працювати на Скворцовській, Вишневській, Недільній і Безпалівській газоконденсатних ділянках; були і залишаються питання щодо Березівського і Коломацького родовищ, Солохівського, Ватажківського, Підлісківського майданчиків.
До слова, на їхнє освоєння теж потрібні чималі ресурси. Про становище з грошима на розвиток газовидобутку від держави вже написано чимало, тож тепер здійснюються різноманітні інвестиційні проекти з приватними компаніями. За словами голови правління ПАТ "Укргазвидобування" Сергія Костюка, нині таку роботу проводять із сімома компаніями.
Втім, обсяги видобутого "приватниками" газу невеликі - близько
1 млрд кубометрів (до 7% від загального річного обсягу "Укргазвидобування"). Нещодавно було анонсовано і проект продажу невеликого пакета акцій, близько 15%, ПАТ "Укргазвидобування". На якому ринку (біржі) може відбутися продаж, поки що незрозуміло (як неясно, кому потрібен навіть не блокуючий пакет "Укргазвидобування"). По суті, головне - відійти від повної підконтрольності чиновникам. НАК "Нафтогаз України", що володіє корпоративними правами ПАТ "Укргазвидобування", розраховує, що ринкова вартість цієї компанії може становити 12 млрд дол. Додаючи, що це ціна за умови, якщо уряд дозволить компанії підвищити ціни на видобутий газ. Чесно кажучи, повірити в це дуже важко, але плани показові.
"Укргазвидобування" залучить міжнародну компанію Baker Tilly для аудиту своєї діяльності за 2012–
2013 рр. Це допоможе краще усвідомити проблеми і зробити "аудиторський зріз" за міжнародними стандартами. Втім, основна проблема і так зрозуміла - демпінгові ціни на газ і "відкачка" ресурсів на користь януковичів.
У 2014 р. до проблем "Укргазвидобування" додався ще один фактор - війна. Частина промислів (щоправда, невелика - менш як 0,5% загального видобутку компанії) опинилася в зоні бойових дій. Це чотири промисли і п'ять бурових з сумарним видобутком близько 200 тис. кубометрів газу на рік.
Війна все ж таки не навічно, а газ потрібен завжди. Те, що дешевий газ за кордоном уже закінчився, і за нього треба тепер дорого платити, чиновники в Києві вже усвідомили. Їм залишилося зрозуміти, що й вітчизняний газ дістається не "майже задарма", і його видобуток треба стимулювати. І не лише словами.