Російська Федерація жорстко поставила питання про негайну сплату Україною боргу за газ у розмірі 882 млн дол. Той газ - ще серпневий, і про прострочений борг у Кремлі знали й до зустрічі в Сочі, але публічно мовчали. Тепер, після очевидно невдалої розмови без краваток, вирішили залишити Україну, як висловлюється Рінат Ахметов, "у купальнику" або, як мінімум, налякати такою перспективою. Спочатку глава "Газпрому" Міллер, а слідом за ним і російський прем'єр Медведєв нагадали Україні про записану в газовому контракті норму: вчасно не заплатите за спожитий газ - з наступного місяця платитимете і за неспожитий, запровадимо стовідсоткову передоплату. Для посилення похмурості картини Києву дорікнули також тим, що сама Росія наперед, до 1 січня 2015 р., внесла Україні передоплату за транзит газу, причому зробила це як жест доброї волі, на прохання Києва. Невиразне бурмотіння прем'єра Азарова, мовляв, розрахунки за газ - це не наша, урядова, справа, нехай між собою розберуться господарюючі суб'єкти, "Нафтогаз" і "Газпром", лише ще більше розлютило Москву. Тому що там знають, хто за газ відповідає і хто на газі заробляє, на українському березі в тому числі.
Якщо Україна споживає російський газ, вона має за нього платити і платити вчасно, тут не повинно бути питань. Навіть у нинішніх важких економічних умовах, з урахуванням мільярдної заборгованості бюджету за різницю в цінах імпортного газу і внутрішніх цінах для населення та теплокомунальної енергетики, "Нафтогаз" міг би розраховуватися з "Газпромом" вчасно. Але…
Погано те, що "Нафтогаз" - не лише дійна корова для багатьох енергоємних галузей економіки, які, хоча й приватні, постійно вимагають державних дотацій і пільг. Навіть при всьому цьому у НАКу не виникло б таких критичних проблем із розрахунками за російський газ, якби "Нафтогаз" не змушували ще при цьому задовольняти постійно зростаючі апетити бізнесменів від газу, які навчилися "видобувати газ у НАКу" всіма можливими і неможливими способами. Останнім часом найпоширенішим способом "видобутку" стали судові позови.
У цій статті ми розповімо лише про деякі судові процеси - і про ті, що відбулися, і про майбутні, які на сьогодні вже обійшлися "Нафтогазу" в 2 млрд дол. прямих збитків.
А згодом можуть спровокувати значно більші збитки - як мінімум, у 10 млрд дол. Розраховуємо на те, що українська влада, яка контролює в країні всі суди, притиснута до стінки Москвою, раптом візьме та й зменшить свої особисті апетити і відверне остаточний крах "Нафтогазу". Такі от ми, патріотично-наївні…
Курченко ходить
і грошей не клює
Історія перша. Її "герой" - ТОВ "ГазУкраїна-Трейдинг" - одна з двох сімферопольських компаній, які відносять до сфери впливу групи СЄПЕК Сергія Курченка (див. DT.UA. №35 від 28 вересня 2013 р., "Молодобоги пожирають титанів?").
Саме воно і ТОВ "ГазУкраїна-Комерс" 25 і 26 червня 2012 р. одержали від "Нафтогазу" газ на суму 4,53 млрд грн, за який так і не розрахувалися. І лише в грудні 2012-го і січні 2013-го "Нафтогаз України" звернувся з позовами у суд до цих компаній (див. позовні заяви на сайті DT.UA).
Редакція DT.UA з цього приводу звернулася із запитаннями до голови правління НАК "Нафтогаз України" Євгена Бакуліна та одержала відповіді від… управління зі зв'язків з громадськістю НАКу. Як випливає з цих відповідей, "Нафтогаз" подав позов до ТОВ "ГазУкраїна-Трейдинг" 17 грудня 2012 р. саме за невиконання умов договору №02/03/12 (запам'ятаймо номер цього документа, він фігуруватиме ще в одному сюжеті судової історії НАКу). "Нафтогаз" поставив на адресу "ГазУкраїна-Трейдинг" 340 млн кубометрів імпортного газу. Але повної оплати не одержав.
Цитую оригінал:
"27 березня 2012 р. Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" було укладено договори купівлі-продажу природного газу з ТОВ "ГазУкраїна-Коммерс" та ТОВ "ГазУкраїна-Трейдінг". За умовами зазначених договорів НАК "Нафтогаз України" передала, а ТОВ "ГазУкраїна-Коммерс"
та ТОВ "ГазУкраїна-Трейдінг" прийняли природний газ на суму 3 528 800 000,00 грн та на суму 1 058 640 000,00 грн. Кінцевий строк розрахунків за поставлений природний газ за обома договорами сплив 14 липня 2012 р.
У зв'язку з невиконанням покупцями умов договорів щодо оплати природного газу компанія "Нафтогаз України" у грудні 2012 - січні 2013 років звернулася до ТОВ "ГазУкраїна-Коммерс" та ТОВ "ГазУкраїна-Трейдінг" з позовами про стягнення заборгованості за природний газ, у тому числі: 1 454 929 180,00 грн основного боргу, 231 654 599,47 грн пені, 49 124 073,69 грн - 3% річних, 5 092 287,37 грн інфляційних втрат до ТОВ "ГазУкраїна-Коммерс" та 5 940 000,00 грн основного боргу, 35 416 434,43 грн пені, 70 420 350,00 грн штрафу, 7 083 286,89 грн - 3% річних до ТОВ "ГазУкраїна-Трейдінг".
Розгляд господарських спорів за позовами Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" триває вже довгий час у зв'язку із призначенням судово-економічних експертиз та неодноразовим відкладенням їх судового розгляду, що спричиняє неможливість стягнення "Нафтогазом України" зазначеної заборгованості в примусовому порядку.
За договорами, по яких виникла заборгованість, постачався імпортований природний газ, закуплений компанією "Нафтогаз України" за зовнішньоекономічними контрактами, умовами яких встановлені чіткі строки розрахунків за поставлений газ, а також жорсткі санкції за порушення цих строків, аж до припинення постачання природного газу на територію України".
Пояснювати, що НАК - постраждала сторона в ситуації з двома сімферопольськими ТОВ, не варто. Цікаво інше: чому "Нафтогаз" узагалі пішов на угоду з цими нікому на ринку невідомими трейдерами, засновники і директори яких - одні й ті самі особи? І чому тільки через півроку після остаточного строку оплати (червень 2012 р.) було подано позови до суду? Що за багатоскладові судово-економічні експертизи знадобилися, якщо всі документи свідчать про те, що факт виникнення заборгованості перед НАКом компаній "ГазУкраїна-Трейдинг" і "ГазУкраїна-Комерс" очевидний? Чому десять місяців Госпсуд Автономної Республіки Крим відкладав судовий розгляд позову "Нафтогазу"?
Чому і чого півроку чекав директор юридичного департаменту НАКу В.Винокуров, перш ніж подати позов до цього ТОВ, залишається лише здогадуватися. Як і здогадуватися про неформальні причини того, чому Госпсуд АРК так довго не розпочинав розгляд позову НАКу до ТОВ "ГазУкраїна-Трейдинг"…
Такі "сюжети" укотре переконують у виправданості вимог ЄС і міжнародних інституцій щодо справедливої та незалежної судової системи України. Без неупереджених, незалежних і справедливих судів усіх інстанцій неможливе дотримання демократичних принципів існування і розвитку суспільства та держави. Як свідчить практика українських судів, регулярно описувана DT.UA, вони дедалі частіше служать зброєю проти економічних і політичних конкурентів, стають знаряддям розправи в руках рейдерів…
Заплутаною виявилася історія розгляду позовів "Нафтогазу" кримським Госпсудом. Ще взимку суд розгляд справ нібито розпочав, але вирішив відправити їх на економічну експертизу у відому сімферопольську фірму на ім'я спеціаліста ТОВ "Кримське експертне бюро" Алли Жиліної, яка одночасно є директором і власником компанії. І поки ці боргові сюжети вивчали приватні експерти, 21 квітня суд закрив провадження у справі про стягнення коштів з "ГазУкраїна-Комерс". Через три місяці розгляд справи поновили, і 16 липня Госпсуд Криму стягнув з ТОВ "ГазУкраїна-Комерс" на користь "Нафтогазу" 1,983 млрд грн боргу за раніше поставлений газ.
І лише наприкінці жовтня 2013 р. стало відомо, що Госпсуд Криму 14 жовтня ухвалив рішення про стягнення з "ГазУкраїна-Трейдинг" на користь "Нафтогазу України" 118,9 млн грн боргу за газ і штрафні санкції. Але ж усе йшло до того, що "Нафтогаз" так і не побачить цих 2,1 млрд грн, або 247 млн дол., боргу…
Навіть дивно, що на момент прийняття судом рішень сімферопольські "герої" цього сюжету - ТОВ "ГазУкраїна-Трейдинг" і ТОВ "ГазУкраїна-Комерс" - не розчинилися в часі і просторі. І дуже навіть примітно, що назви цих ТОВ співзвучні з трейдинговою компанією "ГазУкраїна 2009" Сергія Курченка, яка тепер називається СЄПЕК. Там, звісно, відхрещуються від зв'язків з обома згаданими ТОВ, "які заплямовують світле ім'я СЄПЕК і Сергія Курченка".
Утім, як мінімум ТОВ "ГазУкраїна-Трейдинг" донедавна зовсім не планувало "розчинятися". Через нього, очевидно, молодоолігарх і його ляльководи мали намір провернути неймовірну за масштабами і нахабством операцію, порівнянну з аферою "РосУкрЕнерго" (РУЕ). І ще невідомо, чим закінчилася б для ТОВ "ГазУкраїна-Трейдинг" вищеописана судова історія, якби паралельно на газовому полі не відбувалася інша судова битва за газ давності 2006–2008 рр.
Як "Газпром" і Фірташ "видобувають" газ у НАКу
Історія друга. Свого часу DT.UA докладно описувало перипетії комерційних і правовласницьких відносин НАК "Нафтогаз України" і ЗАТ "Укргаз-Енерго" (УГЕ). 2 лютого 2006 р. за схваленням президента Ющенка це ЗАТ на паритетних умовах (50% на 50%) було засновано "Нафтогазом" і компанією "РосУкрЕнерго". Засновниками останньої, у свою чергу, були "Газпром" (50%) і тепер уже газо-хімічний олігарх, власник Group DF Дмитро Фірташ (45%), а також його бізнес-партнер Іван Фурсін (5%).
"Укргаз-Енерго" у 2007–2008 рр. займалося реалізацією газу промисловим підприємствам України за нерегульованим тарифом. Практично всіх платоспроможних газоспоживачів НАК віддала УГЕ, наївно розраховуючи - як співвласник "Укргаз-Енерго" - на половину прибутків від досить дохідної діяльності ЗАТ. Принаймні так тоді в НАКу пояснювали "добровільну відмову" від платоспроможних споживачів на користь "Укргаз-Енерго". Але кілька років дохідної роботи УГЕ на вітчизняному ринку газу не принесли НАКу ані копійки прибутку: під різними приводами дивідендів жодного разу не розподіляли. Зібрати і провести засідання засновників УГЕ "Нафтогазу" не вдавалося.
"Укргаз-Енерго" не бажало ділитися з НАКом не лише дивідендами, а й узагалі газом, який надавав йому НАК за актами приймання-передавання. Цей документ є юридичною підставою для визнання права власності на газ як майно. Продавши його промисловим споживачам, ЗАТ мало розплатитися за нього з НАКом і виплатити їй дивіденди.
Ні того, ні іншого УГЕ під керівництвом Вороніна робити не збиралося. А звернулося до суду, вимагаючи… повернути йому "незаконно привласнене майно" - 4,86 млрд кубометрів газу, нібито закачаного в ПСГ "Укртрансгазу" ще у 2006–2007 рр.
Примітна деталь: головою правління ЗАТ "Укргаз-Енерго" при його створенні засновники призначили Ігоря Вороніна, який одночасно був заступником голови "Нафтогазу" Юрія Бойка. І, очевидно, досить вдало поєднував роботу в держкомпанії та приватній структурі з обмеженою відповідальністю. От тільки "вдало" стосується його особисто та нинішніх власників УГЕ. Невже знадобилося вісім років, аби переконатися в тому, про що DT.UA писало ще 2006-го: Ігор Воронін в "Укргаз-Енерго" представлятиме й захищатиме інтереси державного "Нафтогазу" так, як Садам Хусейн захищав би інтереси США!
Із поверненням Тимошенко на пост прем'єра Юрія Бойка змістили з посади голови НАКу, його місце посів Олексій Івченко. Вороніна, якого вважали правою рукою Бойка, теж "пішли" з "Нафтогазу", але він залишався в УГЕ навіть тоді, коли роботу цього ЗАТ було заморожено. Аж до 2012 р., коли власники "Укргаз-Енерго" згадали про газ у підземних сховищах "Укртрансгазу". Благо, Бойко 2012-го вже очолював тепер уже Міненерговугільпром, а екс-голова ДК "Укргазвидобування" Євген Бакулін - "Нафтогаз"...
Співвласник ЗАТ - "РосУкрЕнерго" (тобто "Газпром" і Фірташ), своєю чергою, домагався права власності й на 50% акцій "Укргаз-Енерго", що належать "Нафтогазу". Стовідсоткове володіння акціями УГЕ автоматично розв'язувало проблему виплати дивідендів, які належать держкомпанії, - нічого НАКу не довелося б платити. Але вирішити проблему відразу не вийшло, і неформально УГЕ просто призупинило діяльність. До ліпших часів.
І такі часи для "Укргаз-Енерго" настали. Терпіння співвласників "РосУкрЕнерго" було винагороджено - після багаторічних позовів Госпсуд Києва зобов'язав НАК повернути УГЕ нібито "незаконно привласнені" 4,68 млрд кубометрів газу. Щоб довести протилежне, тобто право власності "Нафтогазу" на оскаржуваний обсяг газу, НАКу треба було лише пред'явити суду акти приймання-передавання газу. Але саме цих документів у "Нафтогазі" й не виявилося... У який момент вони "випарувалися" з сейфів і офісу "Нафтогазу", які пильно охороняються, чи сталося це в часи, коли Воронін був головою ЗАТ і одночасно заступником голови НАКу Юрія Бойка, або ж значно пізніше - невідомо. Фактом залишається те, що через відсутність цих злощасних "папірців" НАК всуху програла суд "Укргаз-Енерго".
А вже у червні 2013 р. той же Госпсуд Києва ухвалив, що "Нафтогаз" має повернути 50% акцій ЗАТ "Укргаз-Енерго", що належать йому, самому УГЕ, тобто компанії "РосУкрЕнерго"...
25 жовтня на сайті НАКу управління по зв'язках із громадськістю розмістило таку заяву:
"При розгляді справи №5011-74/9393-2012 за позовом ЗАТ "Укргаз-Енерго" про визнання права власності на природний газ в обсязі 4 862 130 750 куб. м компанія "Нафтогаз України" надала суду всі наявні й достатні докази, які свідчать про використання споживачами України природного газу з ресурсу ЗАТ "Укргаз-Енерго" в 4-му кварталі 2007 р., а також про те, що і НАК "Нафтогаз України", і ЗАТ "Укргаз-Енерго" вживали дій на виконання договору поставки природного газу, укладеного між ними. На жаль, вирішуючи спір, суд ухвалив рішення не на користь компанії "Нафтогаз України". Судове ж рішення в спорі за позовом ЗАТ "Укргаз-Енерго" про стягнення акцій стало наслідком ухвалених рішень у господарському спорі про визнання недійсною державної реєстрації ЗАТ "Укргаз-Енерго", який було ініційовано ще в лютому 2008 р.". (Тоді НАК уже очолював Олег Дубина, який і підписав контракт між "Нафтогазом" і "Газпромом" про купівлю-продаж газу 19 січня 2009 р. - Г.Л.)
Слід розуміти, що і НАК, і УГЕ хотіли виконати контракт на поставку газу, але не виконали? І так недоречно акти приймання-передавання газу зникли. Без цих документів факт передачі газу недоказовий. А тут ще й усі акції УГЕ опинилися в руках "Газпрому" і Фірташа - як співвласників "РосУкрЕнерго". Адже саме їм НАК має повернути акції УГЕ. "Нафтогаз", мовляв, жалкує, що так усе сталося. Але... так вирішив Госпсуд.
Цікаво, чи оскаржував "Нафтогаз" рішення київського Госпсуду та наскільки аргументовано? Або ж захищав свої інтереси з такою ж "ретельністю", як і в спорі з "РосУкрЕнерго" у Стокгольмському арбітражі та Верховному суді України?
Отаким елегантним і, як виявилося, законним способом власники "Укргаз-Енерго" "видобувають газ" у НАКу.
2010-го "РосУкрЕнерго" відсудило в НАКу вилучені у 2008 р. 11 млрд кубометрів газу та 1,2 млрд у вигляді пені, тобто разом 12,1 млрд кубометрів. При поверненні у 2011 р. цей обсяг коштував за середньої ціні 460 дол. за тисячу кубометрів близько 5,6 млрд дол.
2013-го "Укргаз-Енерго" (співвласники якого на сьогодні ті ж, що й у РУЕ, - "Газпром" і Фірташ) відсудив у НАКу 4,86 млрд кубометрів газу. За нинішньої ціни російського газу в 410 дол. повернення обійдеться НАКу додатково майже в 2 млрд дол.
Як мінімум половина цих коштів належала НАКу. До червневого рішення київського Госпсуду. І якби НАКу не довелося додатково закуповувати цей обсяг у "Газпрому" і повертати його УГЕ, то, цілком можливо, ще до 7 вересня, як передбачено в контракті, "Нафтогаз" розплатився б за серпневі поставки газу. І жодної заборгованості в 882 млн дол. перед "Газпромом" не виникло б. І не погрожував би російський прем'єр Медведєв стовідсотковою передоплатою за газопоставки. І не влазив би "Нафтогаз" дедалі глибше в боргову яму...
Афера, що не відбулася, чи відстрочена?
Історія третя. Поки суд та діло, поки "Газпром" погрожує перейти на передоплату при поставках газу, "Нафтогаз" мало не "подарував" ще одному процвітаючому приватному трейдеру ще 3,4 млрд кубометрів безподаткового газу.
"Герой" цієї історії - вже відоме сімферопольське ТОВ "ГазУкраїна-Трейдинг", яке тільки 14 жовтня Госпсуд Криму зобов'язав розрахуватися з НАКом за газ, поставлений у 2012 р. відповідно до договору купівлі-продажу №02/03/12 від 27 березня 2012 р.
Усе було, швидше за все, так. У першому півріччі 2012-го за згодою уряду "Нафтогаз" імпортував 3,4 млрд кубометрів російського природного газу без сплати ПДВ. Тобто зовсім законно він міг продати українським споживачам або закачати в підземні сховища цей газ на 20% дешевше. Ну як тут не з'явитися трейдерам?! Свята справа - на рівному місці заробити кілька мільярдів гривень! Без будь-яких афер! Ну майже без них. Треба лише вмовити "Нафтогаз України" продати правильному трейдеру за собівартістю кілька мільярдів кубометрів безподаткового імпортного газу. Ба більше, треба роздобути цей ресурс заднім числом - у такому разі угода формально буде легальною.
Як запевняють джерела DT.UA, за справу взявся С.Курченко, вірніше, ті, хто ним керує та чиїм засобом виробництва він є. Сміливу ідею підтримали і пролобіювали на найвищому рівні. Умовили НАК підписати додаткову угоду №3 до договору з уже відомим читачам сімферопольським ТОВ "ГазУкраїна-Трейдинг". Причому, за даними DT.UA, угоду цю підписали влітку поточного року, але заднім числом - 27 червня 2012 г.
Примітна деталь: додаткову угоду №3 від 27 червня 2012 р. між "Нафтогазом" і "ГазУкраїна-Трейдинг" підписували до договору купівлі-продажу газу між цими компаніями, укладеного 27 березня 2012 р. №02/03/12. (Пам'ятаєте, цей договір уже фігурував у першій судовій історії НАКу.) Саме за цим договором ТОВ "ГазУкраїна-Трейдинг" понад рік не повертало борг НАКу за газ, куплений і перепроданий ще у 2012 р.
Виступати проти цієї угоди, очевидно, не стали або не змогли ні віце-прем'єр Бойко, ні голова "Нафтогазу" Бакулін. Але й брати участі в ній прямо вони не мали наміру. Тоді було знайдено "просте" рішення: мовляв, нехай Бакулін вирушає у відпустку або відрядження, а від імені НАКу угоду засвідчить своїм підписом (за дорученням), наприклад, директор департаменту матеріального, господарського та інформаційно-технічного забезпечення Сергій Кацуба, який був на той момент членом правління НАКу. Мовляв, тоді йому пробачать і "вишки Бойка", і дещо інше, через що прокуратура вже порушила справу.
…І от у липні 2013-го директор департаменту С.Кацуба від імені НАКу підписує додаткову угоду №3 про купівлю-продаж 3,4 млрд кубометрів газу сімферопольським ТОВ "ГазУкраїна-Трейдинг". Ціна тисячі кубометрів газу в документі - 3509 грн, сума угоди - трохи більше 11,93 млрд грн (див. фотокопію документа). З урахуванням послуг із транспортування та зберігання газу, в цій частині - з урахуванням ПДВ, загальна сума угоди становила 11,998 млрд грн, або майже 1,4 млрд дол.
Відразу підписується акт приймання-передавання
3,4 млрд кубометрів газу між продавцем - "Нафтогазом", покупцем - ТОВ "ГазУкраїна-Трейдинг" і ПАТ "Укртрансгаз", у підземних сховищах якого й зберігається згаданий обсяг газу (див. фотокопію документа). Залишалося тільки дату вписати.
Ще секунда - і право власності на 3,4 млрд кубометрів газу перейде до ТОВ "ГазУкраїна-Трейдинг". Адже акт приймання-передавання газу вже підписано!
Та буквально в останній момент угоду зупинили. Хто? Зрозуміло, що такого рівня афери, даруйте, угоди без погодження з вищестоящими товаришами, які контролюють бізнес на газі, ні Курченку, ні тим більше Кацубі (член правління НАК) із Зеленським (директор ТОВ "ГазУкраїна-Трейдинг") не під силу. Чи ви припускаєте, що комусь у НАКу дозволять укласти багатомільярдний договір, та ще з компанією, проти якої НАК подала позов ще в грудні 2012-го?!
Додаткову угоду "Нафтогазу" з "ГазУкраїна-Трейдинг" і акт приймання-передавання газу нібито вилучають і нібито знищують. Але не виключено, що насправді ховають в один із сейфів, подалі від чужих і навіть своїх очей. Про це можуть свідчити фотокопії, які має редакція DT.UA. Та й справи проти посадових осіб НАКу, очевидно, за збігом обставин, у процесі підписання додаткової угоди з "ГазУкраїна-Трейдинг" благополучно закриваються...
Логічне запитання: афера з 3,4 млрд кубометрів газу на 12 млрд грн (майже 1,4 млрд дол.) через сімферопольське ТОВ не вдалася чи тільки відстрочена? Чи вона відбулася б, якби на газовому полі знову не з'явилося газпромівсько-фірташівське ЗАТ "Укргаз-Енерго" (див. історію другу) з набагато більшими апетитами: 4,8 млрд кубометрів вартістю 16,73 млрд грн (майже 2 млрд дол.)? Обидві компанії претендують на газ, нібито закачаний для них у підземні газосховища "Укртрансгазу" в 2006–2008 р., коли тисяча кубометрів "середньоазіатського газового міксу" коштували 110 дол., а 4,8 млрд кубометрів, відповідно, - близько 5,3 млрд дол.
Чи означає це, що при нагоді "знищені" документи за угодою НАКу з ТОВ "ГазУкраїна-Трейдинг" спливуть на світ божий і будуть пред'явлені до виконання (або оплаті) через ті ж господарські суди? І тоді НАКу доведеться повертати сімферопольському ТОВ поки що міфічні 3,4 млрд кубометрів газу. Повертати газпромівський газ, який НАК тепер закуповує в РФ по 410 дол. за тисячу кубометрів, а це близько 5,3 млрд дол., або 45 млрд грн. Якщо угоду так легко можна зупинити, то хто сказав, що її не можна лише відстрочити? Тим більше що прецедент "судового видобутку" газу в НАКу створено у 2010-му у спорі з "РосУкрЕнерго" і закріплено "Укргаз-Енерго" улітку 2013 р. І акт приймання-передавання газу в цьому випадку з ТОВ, на відміну від історії з УГЕ, може вчасно знайтися... Адже прецеденти з діставанням кроликів із капелюха в НАКу вже мали місце! А от і приклад.
24 грудня 2003 р. "Нафтогаз" та Italia Ukraina Gas S.p.p. (IUGAS) уклали контракт на поставку газу в 2004–2013 рр. Від імені НАКк його підписав Ігор Воронін, з італійської сторони - Андреа Мієле. НАК планував у період з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2013 р. поставити через українсько-словацький кордон до 13 млрд кубометрів газу, тобто щороку по 1,3 млрд. Але поставки так і не було розпочато. Через вісім років IUGAS із цим контрактом звернулася в Стокгольмський арбітраж. Якщо НАК програє, то буде зобов'язана відшкодувати шкоду, попередньо оцінену в суму близько 4 млрд дол. Штрафні санкції можуть становити 4–
12 млрд дол. Вартість 13 млрд кубометрів за сьогоднішньою ціною - майже 5,5 млрд дол.
Внутрішньовидова конкуренція
Описані судово-боргові історії "Нафтогазу України", у яких він є стороною, яка вже програла або програє нині, - це лише деякі свідчення титанічної боротьби, яку ведуть за право "видобувати газ у НАКу" стара і молода команди бізнесменів від газу. Результат цієї боротьби - зростаючі борги "Нафтогазу" перед бюджетом, "Газпромом" і тими, хто допущений до цієї годівниці.
Молодоолігарх Курченко в цій ратній боротьбі далеко не самостійний гравець. Він, швидше, новенький пилосос у руках тих, хто використовує власника СЄПЕК як "засіб виробництва". Чи це буде природний або скраплений газ, нафта чи нафтопродукти, заводи чи футбольні клуби, інтернет-видання, журнали чи газети. Медіаресурс ляльководам Курченка особливо необхідний перед виборами. Як і кошти, яких багато не буває. ЗМІ мало купити - треба ще утримати та примножити. Виходить, знову потрібні гроші. Де їх узяти? Звичайно ж, у "Нафтогазі"! Як? Шляхом "приватизації" менеджменту.
Скажете, що з цим завданням давно впорався Дмитро Фірташ? Не заперечуватиму, правління НАКу він в основному контролює досі. Тому що навіть при швидкості всмоктування ресурсів Сергієм Курченком не слід забувати, що Дмитро Фірташ дуже давно знайомий з Віктором Януковичем. Знайомий так давно та надійно, що навіть важко сказати, з ким і на чому Янукович раніше став заробляти перші великі гроші - на бензині з Фірташем чи на металі з Ахметовим. Але якщо не можна "приватизувати" правління, отже, щоб тримати ситуацію під контролем, можна підгребти під себе контролюючий орган НАКу - наглядову раду (НР). Що й було зроблено. Тепер "виконавча влада" у "Нафтогазі" - у Фірташа, а "законодавча" - у Сім'ї. І всі при справі: тих, кому вірять, контролюють ті, кому довіряють.
Цього року велике скуповування управлінсько-контрольного ресурсу в нафтогазовій галузі відбувалося особливо жорстко та динамічно. Ще в грудні 2012 р. Бойко звільнив крісло міністра енергетики та вугільної промисловості для нового ставленика Сім'ї Едуарда Ставицького, який до цього успішно (для Сім'ї) управляв ресурсами в Мінекології та природних ресурсів. Бойко, який довгі роки рука об руку з Фірташем адміністрував "Нафтогаз", на початку 2013 р. одержав посаду віце-прем'єра, яка більш пафосна, але менше впливає на практичну діяльність ПЕК і призначення менеджерів. Це трохи послабило позиції Фірташа, але оперативний контроль над правлінням НАКу залишився за ним.
Куратори Курченка, у свою чергу, підсилили контроль над наглядовою радою НАКу. У липні-серпні 2013 р. НР і правління НАК "Нафтогаз України" були кардинально "почищені". Правда, довідатися про це офіційно на сайті НАКу вам не вдасться, тому що всю хоч трохи змістовну інформацію на цьому ресурсі вже давно та ретельно вихолощено. Останній річний звіт - за 2011 р. Не знайдете там і прийнятого для компаній такого рівня представлення складу наглядової ради та топ-менеджерів "Нафтогазу", хоча колись ця інформація була. І якщо склад НР ще можна знайти на сайті Кабміну, то список членів правління "Нафтогазу" за сімома замками. Саме запитання про нього в наближених до НАКу викликає переляк: "А вам навіщо?". На сайті НАКу згадується лише ім'я голови правління "Нафтогазу" Євгена Бакуліна, та ще у вихолощених інформповідомленнях - заступника голови правління Вадима Чупруна, і кілька разів - нещодавно знову призначеного першим заступником голови Валентина Франчука, який змінив "кришу" Коломойського на курченківську.
Ні документів про заснування компанії, ні хоча б старого статуту НАКу на сайті немає. Де вже там знайти текст нещодавно затвердженого нового статуту "Нафтогазу"? А саме цей документ ілюструє зміну ролі наглядової ради компанії та її повноважень, зокрема з контролю за правлінням, тобто з контролю над фірташівським менеджментом. Наприклад, тепер НР "Нафтогазу" має право тимчасово звільняти з посади членів правління, топ-менеджерів НАКу та призначати в.о. Звичайно, всі призначення топ-менеджерів, як і раніше, затверджуються урядом. Але тепер контроль став тотальним. Хоча, як і колись, "чужі тут не ходять". Склад НР "Нафтогазу" повністю змінився та скоротився до 13 чоловік. Незмінним від часів Ю.Тимошенко залишається тільки Євген Іванов, який представляє ФДМ. Замість колишнього голови НР, заступника міністра енергетики Володимира Макухи (ставленика Бойка), тепер призначено заступника міністра Бондаренка (протеже, швидше, Ахметова, але і Ставицькому, який має в наглядовій раді більшість, він не чужий).
"Чистка" НАКу швидко дійшла до голови компанії Бакуліна. Поінформовані джерела стверджують, що відстоювати персону Бакуліна на посаді голови НАКу перед Януковичем у буквальному сенсі кинувся саме Фірташ. Якою ціною йому це вдалося - достеменно не знаю, але поки що Бакулін залишається головою правління НАКу. Правда, нещодавно йому офіційно винесли другу сувору догану, що свідчить про підготовку до його звільнення.
Колись "непотопельного" першого заступника голови НАКу Володимира Тріколіча понизили до просто заступника. Так уже бувало, коли НАК очолював Олег Дубина. Тільки з поверненням у НАК у 2010 р.
команди менеджерів "від Бойка" Тріколічу знову повернули колишні повноваження. Тепер посаду першого заступника одержав Валентин Франчук. А він уже з іншої команди. Саме він із 30 серпня відповідає за один із основних і найбільш непростих напрямів діяльності НАКу - розробку та виконання балансу газу України. А це означає, що тепер за лімітами газу для обл- і міськадміністрацій саме до нього ходять "на уклін"... Поки що зберегли свої портфелі й керівники найбільших компаній, що входять до НАКу, - ПАТ "Укргазвидобування" Юрій Борисов (протеже Фірташа) і ПАТ "Укртрансгаз" Сергій Винокуров (ставленик Бойка).
Кадрові зміни в ПЕК на всіх рівнях ілюструють приховану від чужих очей і вух запеклу боротьбу Фірташа, який заробляє на дограванні старих схем, і "смотрящих" із "свіжою сімейною кров'ю", які впроваджують нові схеми. Власне, йдеться про те, хто матиме більше можливостей заробити на ресурсі НАКу - ставленики Фірташа-Бойка чи "юноша со взором горящим". При цьому корисний для Сім'ї бізнес останнього доводиться економічно рятувати... за рахунок "Нафтогазу".
Якщо ситуація не зміниться, і "Нафтогаз", як і раніше, обвішуватимуть чужими боргами, забираючи в нього газові та нафтові ресурси, то проблеми неплатежів лише зростатимуть. Руйнуючи економічну стабільність усередині країни та обмежуючи поле для маневру України в сфері зовнішньополітичній. Останнє дуже небезпечно й до Вільнюса, і після Вільнюса, бо може поставити під загрозу зриву як підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом, так і її подальшу ратифікацію.
Насамкінець розповім читачам (і нагадаю прем'єру Азарову) одну історію, саме в тему. Березень 2010-го. На Банковій уже сидить Янукович. Микола Янович як кандидат у прем'єр-міністри виступає на фракції "НУ-НС". Ключовий месидж майбутнього прем'єра: "Ми знаємо, які кабальні газові контракти залишили нам "папєрєднікі", яких величезних збитків країні вони завдали, як довели НАК "Нафтогаз України" до банкрутства. Зі мною в уряд іде команда відповідальних професіоналів. Ми знаємо, як НАК зі збиткової перетворити на компанію, що приносить прибуток. "Нафтогаз" із його ресурсами за визначенням не може бути збитковим. Нам досить одного року, щоб виправити ситуацію. Ви побачите, як уже до кінця 2010 р. країна забуде про збитки та борги НАКу - "Нафтогаз" стане високоефективною та прибутковою компанією. Ми знаємо, як це зробити, і ми це зробимо!".
Що ж, успіху вам, Миколо Яновичу! У 2010-му не вийшло, у 2011-му, 2012-му, 2013-му - теж. Може, хоч у наступному, передвиборному, році вийде. А то незабаром по фракціях піде вже новий кандидат у прем'єри, напевно, з такими самими планами та обіцянками...