Програма щодо обов'язкового додавання біоетанолу в бензин із 1 січня 2014 р. не запрацювала. Жодна автозаправна мережа в Україні не розпочала реалізації спиртовмісного бензину. Усе залишилося на своїх місцях. Власне, іншого варіанта й бути не могло, оскільки виконання норми про додавання не менш як 5% біокомпоненту суперечить цілому ряду чинних законів і правил. Але ставити крапку в цій історії рано. Швидше, навпаки, очевидна нереальність реалізації даної ініціативи змусила її лобістів заворушитися.
Закон "Про альтернативні палива" пропонує з 2014 р. додавати в бензини не менш як 5% біоетанолу, з 2016-го - щонайменше 7%. Відповідну норму було внесено до закону в середині 2012 р. Джерела говорять, що цей проект було задумано і реалізовано трьома діючими особами - тодішнім міністром енергетики та вугільної промисловості Юрієм Бойком, міністром агрополітики та продовольства Миколою Присяжнюком і негласним куратором держконцерну "Укрспирт" з числа вельмишановних депутатів Партії регіонів. Мета зрозуміла - створення індустрії з виробництва біоетанолу. Бізнес хиткий, сам по собі розвинувся хіба що в Латинській Америці через дешевизну сировини, і щоб мінімізувати ризик прогоріти, ухвалили закон про обов'язкове додавання біоетанолу в бензин.
Зазначимо, що описаний характер просування "інноваційного" проекту є доволі "європейським". Обов'язкове додавання біокомпонентів у моторні палива в Європі практикується вже понад десять років, і, як стверджують європейські експерти, це стало результатом роботи німецьких виробників обладнання для спиртової промисловості, які взяли на озброєння риторику про необхідність знизити залежність від імпорту нафти і поліпшити екологічну ситуацію.
Щоправда, сьогодні на Старому континенті відбувається переосмислення біопрограм. Адже замість залежності від імпортної нафти з'явилася залежність від імпортних біокомпонентів, під тиском попиту з боку паливної промисловості в останні роки почали дорожчати продукти харчування, не дешевшають від використання біокомпонентів і нафтопродукти. Крім того, автомобілісти побоюються проблем з якістю. Екологічний ефект зовсім не очевидний. Але це вже інша історія…
Що ж вийшло в Україні? До наміченої дати виявився не готовим жоден з лобістів "біоетанольного" закону. Мінагрополітики, а з ним і "Укрспирт" розраховували на 300 млн бюджетних гривень для модернізації своїх напівзруйнованих спиртозаводів із застарілими технологіями. Але грошей Міністерство фінансів не дало. Кажуть, у тому числі й через розуміння їхньої подальшої долі.
Згідно з офіційними даними, у 2014 р. "Укрспирт" матиме у своєму розпорядженні потужності з випуску 133 тис. т біоетанолу на рік. Це при тому, що з урахуванням усіх потреб ринку нафтопродуктів України необхідно мінімум 300 тис. т. Однак у цьому разі питання навіть не в потужностях (металобрухту вистачає в різних галузях), а в сировині, якої немає. З наявної в країні вільної меляси (основної сировини наших спиртозаводів) у 2013 р. було вироблено близько 70 тис. т біоетанолу.
Спиртовики стверджують, що головна проблема - відсутність попиту на їхню продукцію, а з сировиною проблем немає, мовляв, її можна імпортувати з Росії. Але, хвилиночку, все затіяне знову призводить до імпорту, якого начебто хотіли позбутися?
Є сумніви і з приводу відсутності попиту. На ринок час від часу просочується імпорт, а ціна біоетанолу в 2013 р. фактично зрівнялася з вартістю бензину. Сенс його додавання залишився лише у виробників так званих альтернативних палив, яких держава забезпечила вагомими пільгами з акцизу, податку на прибуток та ін.
Не вийшло поки що і в Ю.Бойка. 3 січня 2014 р. віце-прем'єр на території не стороннього йому концерну "Зоря" у Рубіжному (Луганська обл.) взяв участь в урочистому відкритті будівництва біоетанольного виробництва компанії "Зоря-Біо". Згідно з офіційним повідомленням, будівництво заводу потужністю 30 тис. т біоетанолу на рік (досить багато за мірками цієї галузі) планують завершити в першому півріччі 2015-го. Розмір інвестицій, імовірно, перевищить 30 млн євро.
Безальтернативна альтернатива
Отже, план не спрацював, але закон залишився. Проблема в тому, що виписано його чи то неграмотно, чи то з якимось далеким прицілом, але в будь-якому разі виконати його виявилося нереально. Насамперед тому, що діючі держстандарти багато в чому гармонізовані з європейськими і не передбачають вмісту біоетанолу в обсязі понад 5% (закон пропонує додавати не менш як 5%). Таким чином, продавати такий бензин не можна.
Однак основний блок питань пов'язаний з податковим законодавством. Як підрахували в Об'єднанні операторів ринку нафтопродуктів України, виконання "спиртзакону" в рамках існуючого податкового законодавства призведе до зростання ціни бензину більш як на 5 грн/л.
Власне, шляхом вирішення двох описаних проблем рухається процес сьогодні. За вказівкою віце-прем'єра Ю.Бойка вже розроблено законопроект, у якому частка біоетанолу знижується до обов'язкових 3–5%. Це вже відкриває шлях на ринок імпортним бензинам, зокрема європейським, де до 5% добавок на основі спирту використовуються вже давно. А от білорусам, найбільшим постачальникам бензину в Україну, доведеться адаптувати свій продукт.
Виробників в Україні більше хвилюють питання оподаткування. На нараді в Міненерговугільпромі 26 грудня 2013 р. Міністерство доходів і зборів презентувало свої новації, запропонувавши алгоритм акредитації виробників сумішевих бензинів і оподаткування "біочастини".
Та хоч як повирішуються першочергові питання, все одно залишається головне: заради чого вся ця метушня? Нафтопереробники кажуть, що працювати зі спиртовмісними паливами треба дуже обережно, будь-який збій у технології зберігання і транспортуванню - і в бак автомобіля потрапляє некондиційний продукт.
Біоетанольна програма також тиснутиме на ціну, про що говорять і дотації, які спочатку одержували виробники нафтопродуктів у Європі. Сьогодні європейська політика в сфері альтернативних енергоносіїв зводиться до прагматичної тези: якщо проект не може працювати в ринку, ніхто його дотаціями та іншим не підтримуватиме. Дотації біоетанол і біодизель уже втратили, Європа в пошуку нової надії. У США поштовх біоетанолу дала, серед іншого, заборона на використання в бензині МТБЕ - найпоширенішого октанопідвищуючого компонента, що вважається шкідливим. Переробникам усе одно потрібні оксигенати, і біоетанол може стати хорошою альтернативою. Тільки в Європі він коштує 800 дол./т, а у нас - 1500. Чи варто дивуватися, що компонент не дуже популярний?
"Роздати кожній свашці по ковбасці" вирішили спробувати нардепи на чолі з Ігорем Єремєєвим, чуйним до проблем нечужої йому нафтової галузі. У Конституційний суд України за підписом 48 нардепів вирушило подання з проханням роз'яснити положення Закону "Про альтернативну енергетику" у частині обов'язкового додавання біоетанолу.
Суть об'ємного документа зводиться до того, що раз "зобов'язаний" упроваджується законом про альтернативну енергетику, то й повинен поширюватися тільки на дані енергоносії. Тоді як норма про обов'язкове додавання біоетанолу по суті викреслює з життя традиційні бензини, тим самим позбавляючи споживачів права вибору (спиртовмісні бензини, особливо з біоетанолом понад 5%, насправді можуть використовуватися не всіма двигунами і не в усіх умовах).
Фактично це працює й сьогодні, коли на бензоколонці автовласник вибирає між "звичайним" А-95 та "альтернативним" паливом із вмістом тих самих спиртів понад 30%, яке коштує на 1 грн/л дешевше.
Уже проводяться експерименти з паливом Е-85, не виключено, що невдовзі і воно з'явиться в асортименті українських АЗС. У тій-таки Європі паливо Е-10 (понад 5% біокомпонентів) пропонується окремою позицією, тоді як спроби зробити його обов'язковим наразилися на протести автомобілістів.
У нашій ситуації нав'язування біоетанолу ринку і споживачу виглядає зухвало, враховуючи історію виникнення цього заходу та його бенефіціарів.