Після двох років підготовки та палких суперечок до останньої секунди Верховна Рада 13 квітня 2017 р. прийняла в другому читанні й у цілому законопроект "Про ринок електричної енергії України". Через два роки положення цього закону почнуть набувати чинності. Плюс ще рік поетапного перехідного періоду. До цього часу треба буде прийняти близько 60 документів вторинного законодавства та, швидше за все, вже на марші виправляти невраховані, але важливі моменти.
Чи приборкає ухвалений закон енергомонополії, такі, як енергохолдинг Ахметова та обленерго, приватизовані п'ятьма енергоолігархами меншого масштабу? Чи здатен прийнятий закон дати дієві механізми для контролю над ними й чи зробить неможливою появу нової цінової формули "Роттердам плюс"? Чого очікувати споживачам електроенергії від прямих договорів між її виробниками й продавцями, і чи не стануть нові ліцензіати просто заступниками обленерго - монопольними в кожному регіоні? Чи з'явиться в споживачів електроенергії практичний вибір постачальника енергії й найдешевших кіловат-годин? Чи платитимуть споживачі постійно тільки за те, що одного разу вже заплатили за підключення до енергомережі, тобто за затребувану або навіть ні енергопотужність? Хто відповідатиме за баланс енергосистеми країни? Чи стане конкуренція виробників електроенергії реальним стимулом і механізмом для встановлення ринкової ціни на електроенергію? На всі ці й сотні інших питань поки що є в найліпшому разі теоретичні відповіді.
Чи є загроза, що закон не спрацює, як передбачають ринкові відносини? Як висловився активний прихильник закону про ринок електроенергії Лев Підлісецький ("Самопоміч"), відповідаючи журналістам на запитання про виклики й загрози, "вони є, але закон дає механізм їх мінімізації".
За прийняття законопроекту №4493 "Про ринок електричної енергії України" проголосували 277 парламентаріїв. Не голосували депутати від "Батьківщини" і частково "Самопомочі". Хоча останні наголошували, що вони за впровадження ринку та, відповідно, конкуренції в сфері електроенергетики, але проти способу, яким ухвалювався цей закон.
Юлія Тимошенко була вкрай категорична, заявивши, що "цей закон про ринок електроенергії не має нічого спільного з ринком". Багато її аргументів досить аргументовані. Але це сказала Тимошенко, і тому для частини депутатів голосування за законопроект №4493 було протестним - вони голосували не так за проект, як проти… Юлії Володимирівни. Хоча, заради справедливості, частина з них зазначала, що якби ті ж аргументи навів не такий одіозний політик, не виключено, що до них прислухалися б і врахували при прийнятті закону.
Закон "Про ринок електричної енергії України" був приречений на прийняття не тільки тому, що його проект переправили й зачитали, що називається, до дірок. Це другий за значущістю (але не за ліком) після Закону "Про ринок природного газу" енергозакон, прийнятий парламентом України в рамках заявленої ще у 2014 р. енергореформи. Причому, попри те, що газовий закон ухвалили навесні 2015 р., він досі завис у перехідному періоді. Над ним теж трудилися не один рік. І також погоджували і з Енергетичним співтовариством, і з Єврокомісією, і з міжнародними кредиторами, такими, як Світовий банк, ЄБРР і МВФ. Але виявилося, що після двох років, що минули після прийняття Закону "Про ринок природного газу", прописані в ньому й пов'язані з ним реформи поки що не спрацювали належною мірою. І уряду особливо нічого сказати про реформу енергоринку, починаючи з ринку газу.
Ба більше, тиждень тому законопроект "Про ринок електроенергії" уже було відправлено парламентом на повторне доопрацювання. А напередодні розгляду допрацьованого законопроекту до депутатів ВР прямо звернулося представництво ЄС: коли ж ви виконаєте дану вами ж обіцянку та ухвалите закон про ринок електроенергії? Причому ЄС прямо поставив надання макрофінансової допомоги Україні в 600 млн євро у залежність від прийняття закону про ринок електроенергії.
Зрозуміло, в зверненні представництва ЄС про все це й не тільки сказано доволі дипломатично: "Це (прийняття закону. - А.Є.) буде важливим кроком на шляху до конкурентного й відкритого ринку електроенергії в Україні, що наблизить його до того, як ринки електроенергії працюють у ЄС… ми продовжуватимемо надавати підтримку уряду України в реалізації цієї найважливішої реформи для підвищення прозорості в купівлі та продажу електроенергії, ширшої участі і вибору для всіх споживачів, а також більш раціонального й екологічного виробництва електроенергії"…
Цитувала звернення представництва ЄС у залі ВР і депутат від БПП Ірина Луценко, заступник голови депутатської фракції Партії "Блок Петра Порошенка", голова підкомітету з міжнародно-правових питань і парламентського контролю над виконанням Україною міжнародних зобов'язань комітету Верховної Ради України з іноземних справ. Мовляв, у кредиторів терпіння на межі, а енерговіз українських проблем і нині там. Як зазначає представництво ЄС, "ситуація в секторі з його високою концентрацією ринку та низьким рівнем інвестицій за останні роки свідчить про те, що реформа нинішньої системи конче потрібна".
Хоч як дивись, а Закон "Про ринок електричної енергії України" було прийнято під тиском насамперед представництва ЄС. І зробили це депутати досить незграбно, просто ігноруючи вимоги депутатів тієї самої "Батьківщини" про дотримання всіх процедур регламенту. Голова ВР після нетривалого голосування за кожну поправку та порад із регламентним комітетом усе-таки поставив законопроект у цілому на голосування. І знайшлося в залі 277 голосів (і рук) "за".
Постатейний розбір ухваленого закону, особливо статей, які потенційно мають подвійне призначення, ще попереду, як і прийнятих останніх близько 80 поправок, яких, якщо вірити заявам депутатів із "Батьківщини", ніхто як слід не читав, як і представництво ЄС, тому що їх нібито було внесено в ніч перед голосуванням. Утім, в.о. голови ПЕКівського комітету ВР Олександр Домбровський, який представляв законопроект №4493 у сесійному залі, переконував колег-депутатів, що це не так і що всі істотні поправки комітетом розглянуті та внесені в остаточний варіант законопроекту. Він навіть публічно "зробив перекличку поправок"...
Закон "Про ринок електричної енергії України" прийнято. Це вже закон, який слід виконувати.
Навряд чи кожен громадянин країни знає, як працює економічний механізм доставки йому електроенергії, але, мабуть, це й не обов'язково. Досить того, щоб йому забезпечувалася надійність, якість і доступність. Електроенергія тривалий час була лише послугою, але майже 20 років тому стала товаром, про ціну якого ми судимо не за витратами на виробництво та постачання, а за власним гаманцем.
Дешева електроенергія - мрія не тільки будь-якого громадянина, а й політика, який міг би використати це в боротьбі за електорат, продаючи ідею соціального енергетичного блага, нехай навіть на шкоду благу економічному.
Популістська політика призвела до того, що населення України стало енергетично бідним, а економія електроенергії - вимушеним і вистражданим заходом.
Як вважає член стратегічної ради ГО "Київський інститут енергетичних досліджень", директор "ТрансЕнергоКонсалтингу" Світлана Голікова, реформа енергоринку, якого нібито й немає, готувалася понад десять років. Найбільш сприятливим моментом для реформи були 2007–2009 рр., коли спостерігалося зростання виробництва, практично не було заборгованості за електроенергію та перехресного субсидування.
На жаль, переконана Голікова (яка не один рік витратила на роботу й дебати по статтях прийнятого 13 квітня енергозакону), політичний популізм вилився в економічну діру, латати яку доводилося вручну. А руками водили ті, хто заволодів енергетичними активами.
Ціна питання - 45 млрд грн перехресних субсидій (вважай - ручне управління грошовими потоками), неефективне управління та неможливість вибору. Ні для споживача, ні, за невеликим винятком, для постачальника. І нависла над країною загроза енергетичній безпеці. Давайте не забувати, що дві ТЕС опинилися на неконтрольованій території, а чотири станції - у небезпечній близькості від лінії розмежування. І наша енергосистема, як і раніше, працює з енергосистемою РФ, заповнюючи провали так званими технічними перетоками.
Ціна ринку - це й ціна нашої безпеки, вважає Світлана Голікова.
"Що дає енергетиці в цілому та споживачу, зокрема, новий енергетичний ринок, закон про який прийнято ВРУ зі складної другої спроби 13 квітня, і що має відбуватися з ним у найближчі 2–3 роки?
1. Модель "єдиного покупця-продавця", тобто оптовий ринок збережеться до літа 2019 р. За цей час регулятор (НКРЕКП) і КМУ мають прийняти понад 60 документів, які регулюють як взаємовідносини в ринку між його гравцями, так і відносини зі споживачами, у яких згодом з'явиться можливість вибору постачальника. На думку експертів, у тому числі й європейських, які працюють у цьому напрямі, ступінь готовності нормативних актів - понад 50%. Окреме питання - розв'язання вузла накопичених боргів. Тут потрібен окремий закон, проект якого нині обговорюється.
2. Серйозні організаційні та структурні зміни: НЕК "Укренерго" готується до корпоратизації та пройде процедуру сертифікації. Його завдання - бути незалежним оператором системи передачі (ОСП). Від роботи "Укренерго" багато в чому залежатиме й те, як енергосистема зможе бути синхронізована з європейською ENTSO-E, що дасть можливість не лише одержати додатковий ринок збуту, а й купувати за необхідності конкурентоспроможну електроенергію в європейських компаній. І так, російської енергозалежності ми тоді позбудемося остаточно.
3. ДП "Енергоринок" буде розділено на два окремі підприємства - оператор ринку (ОР) і гарантований покупець (ГП). Перше працюватиме як своєрідна денна енергобіржа, а друге - виконуватиме функцію згладжування цінових коливань для споживача та виконання зобов'язань перед "зеленою" енергетикою.
4. Зміни торкнуться і обленерго - їх має бути розділено на розподільну та збутову компанії. Згодом саме на їхньому полі розпочнеться боротьба за споживача.
5. Підготовчий період закінчиться у 2019 р., і ще мінімум рік діятиме перехідний етап. У цей час НАЕК "Енергоатом" за рахунок прописаного в законі механізму послуг компенсуватиме гарантованому покупцю купівлю дорогої "зеленої" електроенергії, а з липня 2020 р. ці обов'язки буде покладено на системного оператора.
Великий (промисловий) споживач не повинен згаяти весь цей час. Він дається йому, щоб підготуватися до нових правил, оптимізувати свої можливості, знайти свою модель і вибудувати графік споживання в такий спосіб, щоб купувати дешевше, а продавати, коли можливо, дорожче.
Побутовий же споживач не лише має одержати належний захист, а й сам навчитися вибирати постачальника, переходити до погодинного обліку та користуватися благами побутової техніки із вбудованими таймерами.
Ще одне з дуже важливих завдань реформи - координація дій влади та рівень довіри до того, що вона робить. Центр реформ має зміститися від НКРЕКП до КМУ, але при цьому поточну роботу повинен виконувати створений для цієї мети Координаційний центр.
Паралельно з реформою енергоринку має відбутися трансформація та відновлення регулятора, а для захисту прав споживачів створений енергетичний омбудсмен" (DT.UA №48 від 11 грудня 2015 р., "Енергоринок: перезавантаження. Версія 2.1).
Тож роботи непочатий край. І до того часу, коли будь-який споживач, як це вже нині можливо в багатьох енергоцивілізованих країнах, дивлячись на монітор, у режимі онлайн може вибрати постачальника електроенергії та відразу укласти з ним договір, нам ще далеко. Перший крок у цьому напрямі зроблено. А чи буде за ним впевнена хода? І в якому напрямі? Сьогоднішні енергореформи та пов'язані з ними діючі організації та особи мають бути мобільними, як ніколи раніше. Щоб до моменту адаптації прийнятого Закону "Про ринок електричної енергії України" і вступу його в дію він не виявився безнадійно застарілим.