Рік 2012-й ознаменувався появою двох документів, надзвичайно важливих для майбутнього ядерної енергетики в Україні: законопроекту №10571 "Про засади функціонування ринку електроенергії в Україні" народних депутатів М.Мартиненка та І.Глущенка і оновленої редакції Енергетичної стратегії України до 2030 року. Якщо проект стратегії так і не було затверджено торік, то законопроект №10571 прийнято Верховною Радою у першому читанні 20 листопада. У разі ухвалення закону в існуючій редакції, а саме - зі ст. 24 про Фонд врегулювання вартісного дисбалансу, через який за рахунок коштів НАЕК "Енергоатом" і ПАТ "Укргідроенерго" здійснюватиметься дотування відновлюваної енергетики, ТЕЦ і перехресне субсидування населення, фінансовий стан "Енергоатому" однозначно дуже погіршиться. При цьому відсутність фінансових ресурсів у компанії для реалізації нових проектів, які мають стратегічне значення для майбутнього ядерної енергетики, згубно позначилася на галузі і минулого року.
Багатостраждальне ЦСВЯП
2012 рік розпочався для НАЕК "Енергоатом" обнадійливо. 9 лютого Верховна Рада України ухвалила закон про розміщення Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП) українських АЕС з реакторами типу ВВЕР. Нагадаю, що ще 2005 року тодішній президент "Енергоатома" підписав контракт із переможцем оголошеного у 2003-му міжнародного конкурсу на будівництво цього сховища - американською компанією Holtec Int. 4 лютого 2009 року уряд своїм розпорядженням №131-р затвердив ТЕО інвестицій у будівництво ЦСВЯП. Вартість реалізації всього проекту було визначено в ньому в обсязі 3,7 млрд. грн., загальна вартість пускового комплексу - 1,2 млрд. грн. Строк будівництва пускового комплексу - три роки.
До сьогодні тільки Україна і Болгарія, які експлуатують реактори типу ВВЕР ще радянського проекту, вивозять відпрацьоване паливо у Російську Федерацію. За оцінками експертів, станом на 2008 рік загальна сума, яку НАЕК мала б заплатити РФ за послуги зі зберігання і переробки відпрацьованого палива українських АЕС до закінчення проектного строку їхньої експлуа тації (крім Запорізької АЕС, на промисловому майданчику якої функціонує своє сховище сухого типу), становила б близько 2 млрд. дол. При цьому витрати на будівництво та експлуатацію ЦСВЯП протягом ста років оцінювалися в 520 млн. дол.
І от закон про розміщення ЦСВЯП - через сім (!) років - нарешті ухвалили. Причина такого зволікання органів державної влади щодо проекту, вигідного державі з погляду як економічної вигоди, так і енергетичної безпеки, полягає в тому, що він став предметом спекуляцій практично всіх політичних сил України перед виборами, які відбувалися у нас у цей період мало не щороку. Високотехнологічну інженерну споруду із захисними бар'єрами проти виходу радіоактивності на всі варіанти техногенних і природних катастроф заангажовані ЗМІ називали "ядерним могильником під Києвом", а наші політики різних кольорів лякали нею електорат із завидною регулярністю, у тому числі і 2012 року. Сприяючи тим самим підтримці російського ядерно-промислового комплексу, що одержував і одержує відчутну щорічну валютну виручку від НАЕК "Енергоатом".
Через два дні після ухвалення закону, 12 лютого 2012 року, відбулася спеціальна нарада Кабміну, присвячена питанням стримування інфляції цього року в прогнозованих урядом параметрах. І, виконуючи доручення уряду за підсумками наради, незалежна, як декларується, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, вирішила з 1 березня знизити тариф на відпуск електроенергії найбільшому виробнику електроенергії - НАЕК "Енергоатом" на 6,8% за кіловат-годину, або з 22,64 до 21,1 коп. Унаслідок такого рішення зі структури тарифу компанії було вилучено 1,299 млрд. грн. у річному обчисленні. Зокрема, з тарифу компанії вилучено 19,6 млн. грн. на спорудження ЦСВЯП. При цьому всю інвестиційну програму НАЕК на 2012 рік було зменшено на 9,6% - з 2 млрд. 473,4 млн. грн. до 2 млрд. 235,5 млн. (без ПДВ). До того ж із чистого прибутку компанії в сумі 2 млрд. 382,9 млн. грн. за підсумками 2011 року до бюджету було перераховано 1,5 млрд. грн. Зауважу, що законопроект про розміщення ЦСВЯП подавав до ВР уряд. Він також дав доручення НКРЕ знизити тариф компанії. Знайти логіку в його діях неможливо - домагатися ухвалення закону і водночас позбавляти держкомпанію фінансових ресурсів для реалізації проекту! Важко підібрати політкоректне визначення цьому явищу.
У далекому 2005-му переможець тендера на будівництво ЦСВЯП погоджувався повністю кредитувати реалізацію проекту на етапі будівництва пускового комплексу з умовою повернення коштів після початку його експлуатації. І достатньо було б не вивозити ВЯП українських АЕС протягом двох років, щоб розрахуватися з кредитором. Однак час спливав, і позиція підрядника змінилася. За довгі сім років його апетити зросли відносно і вартості проекту, і умов його оплати. Про кредитування з його боку вже не йдеться.
Що маємо за підсумками року? Хоча в березні 2012-го було погоджено план-графік будівництва ЦСВЯП між Міненерговугільпромом і Держагентством з управління зоною відчуження, а також план ліцензування будівництва сховища з Держатомрегулювання, заява про одержання ліцензії на будівництво цього об'єкта з пакетом відповідних документів так і не надійшла в Держатомрегулювання. За оцінками регулятора, відставання в реалізації проекту будівництва ЦСВЯП на сьогодні становить п'ять років. І, як і раніше, ВЯП вивозиться до Росії, НАЕК оплачує ці послуги валютою, причому в умовах зростання кредиторської заборгованості, що досягла вже близько 3 млрд. грн. А НКРЕ із січня 2013 року знову знизила тариф для "Енергоатома" - до 20,53 коп. за кіловат-годину і виробничий план компанії…
Будівництво енергоблоків №3 і №4 ХАЕС: геополітичний аспект
Тільки у 2012 році зрушило з мертвої точки прийняття рішень про початок будівництва цих енергоблоків. 4 липня КМУ затвердив ТЕО будівництва, а 6 вересня Верховна Рада ухвалила відповідний Закон "Пророзміщення, проектування і будівництво енергоблоків №3 і №4 Хмельницької атомної електростанції".
Проте з фінансуванням проекту поки що не складається. Конкурс на вибір реакторної технології було оголошено у березні 2006 року, у жовтні 2008-го було названо переможця - російську компанію "Атомстройэкспорт". І тільки через 19 місяців (!), 9 червня 2010 року, було підписано міжурядову угоду між Україною і РФ про будівництво третього і четвертого блоків ХАЕС.
У ст. 4 угоди сказано, що російська сторона забезпечить організацію фінансування проекту в обсязі, необхідному для проектування, будівництва і введення в експлуатацію за умови часткового співфінансування з української сторони. Українські офіційні особи повідомляли, що йдеться про 85% коштів з російської сторони та 15% коштів - з української. А також про те, що кредит буде державний, під 1,5% річних, строком на 15 років і з початком погашення через рік після введення в експлуатацію енергоблоку.
На сьогодні відомо, що РФ змінила свої умови. Йдеться вже про 8,5% річних, наявність державних гарантій із боку України, зменшення строку повернення кредиту. Наприкінці грудня 2012 року посол РФ М.Зурабов повідомив, що російський прем'єр направив чергового листа нашому прем'єру з пропозиціями щодо умов фінансування цього проекту з боку РФ. Скільки ще триватимуть переговори, невідомо.
А тепер порівняємо зі швид кістю прийняття рішення щодо АЕС у сусідній Білорусі. Міжурядову угоду між Білоруссю та РФ про будівництво АЕС було підписано 15 березня 2011 року, контрактну угоду - 11 жовтня, міжурядову угоду про надання російською стороною державного кредиту - 25 листопада 2011 року, генеральний контракт на будівництво Білоруської АЕС - 18 липня 2012-го. Принагідно зауважу, що в цьому разі йдеться про надання кредиту в 10 млрд. дол. Наші нові енергоблоки коштують удвічі менше.
Паралельно РФ активно будує в Калінінградській області Балтійську АЕС - два енергоблоки з реакторами типу ВВЕР-1200 загальною вартістю проекту близько 12 млрд. дол. І не приховує, що основна мета (ввести енергоблоки в експлуатацію планують 2017-го) - експорт електроенергії в країни Євросоюзу. Після закриття Ігналінської АЕС у Литві країни Балтії експортують електроенергію з РФ, а результати литовського референдуму в листопаді 2012 року виявилися негативними для реалізації проекту Вісагінської АЕС, яку планували побудувати замість Ігналінської. Такий розвиток подій у Литві вигідний РФ із погляду зміцнення її позицій щодо експорту електроенергії в цьому регіоні.
Що стосується України, то за січень-листопад 2012-го вона збільшила експорт електроенергії на 56% порівняно з попереднім роком, до 8,946 млрд. кВт · год. За попередніми даними, загальний обсяг експорту до кінця року становитиме близько 10 млрд. кВт · год. Електроенергія експортувалася в країни Центральної Європи - Угорщину, Словаччину, Румунію, Польщу, а також у Білорусь і Молдову (відповідно, на 65 і на 30% більше, ніж попереднього року).
За даними Держстату України, від торгівлі електроенергією очікують одержати 600 млн. дол. Для порівняння: у 2011 році обсяг експорту становив 365 млн. дол. Прогноз на 2013-й - 700 млн. дол.
Із введенням в експлуатацію Балтійської АЕС і Білоруської АЕС конкуренція на ринку елект роенергії в країнах Центральної та Східної Європи посилиться, і не факт, що Україна збереже навіть сьогоднішні позиції.
З одного боку, затягування переговорів про фінансування будівництва третього і четвертого блоків ХАЕС можна пояснити бажанням росіян ув'язати всі проблемні питання українсько-російських відносин - від ціни газу до вирішення прикордонних проблем - в один вузол. А з іншого - може, все простіше: як то кажуть, нічого особистого, тільки бізнес. Навіщо збільшувати генеруючі потужності конкурента на його кордоні з ЄС? Уже сьогодні ясно, що енергоблоки №3 й №4 ХАЕС не буде побудовано в строки, визначені діючою Енергетичною стратегією, - у 2017 році. А РФ постарається побудувати свою АЕС до цього часу і почне експансію на енергоринок країн ЄС, пропонуючи свою електроенергію для початку за демпінговими цінами.
Тож питання напевно не тільки в грошах. Голова "Росатома" С.Кірієнко нещодавно повідомив, що "Росатом" має портфель замовлень з будівництва АЕС за кордоном у розмірі 69,5 млрд. дол. При цьому для таких країн, як Туреччина, В'єтнам, Вірменія, йдеться про кредитування будівництва з боку РФ.
Тому Україні, щоб зберегти свій експортний потенціал в електроенергетиці і примножити його, для проектів будівництва нових блоків АЕС треба шукати, по-перше, інших кредиторів. А по-друге, переглянути тарифну політику щодо найбільшого виробника електроенергії в країні - НАЕК "Енергоатом". І якщо вже реформувати ринок електроенергії, то тільки на принципах рівних прав і можливостей всіх учасників. Тоді й конкуренція реальна з'явиться, і, як наслідок, ціни на електроенергію знизяться.
Тим більше що, як з'ясувалося недавно, законопроект, який відповідає всім принципам Директиви ЄС про функціонування внутрішнього ринку електроенергії, є в Міненерговугільпромі. Розробив його консорціум консалтингових компаній за контрактом MFE/4795/QCBS-16 "Надання допомоги Міненерговугілля України з питань адаптації законодавства України до законодавства ЄС у рамках виконання зобов'язань України на шляху до вступу в Європейське Енергетичне співтовариство". У цьому законопроекті Фонд розподілу вартісного дисбалансу формується за рахунок зборів у вигляді цільової надбавки до тарифу учасників ринку електроенергії, визначених Податковим кодексом України, та існує як складова частина спеціального фонду держбюджету. Розпорядником коштів є Міненерговугільпром, а залишки коштів фонду на кінець бюджетного року переходять у Держказначейство.
Новий міністр енергетики та вугільної промисловості Едуард Ставицький просто зобов'язаний подати саме цей законопроект до Верховної Ради замість законопроекту №10571 (який пройшов перше читання і вочевидь лобіює теплоенергетику), щоб виконати травневий указ президента про економічні реформи. Якщо, звичайно, і його, і новий уряд справді непокоїть енергетична безпека нашої держави...