Поширюється думка щодо невдоволення США діями України в Чорному морі, оскільки це створює нестабільність на нафтовому ринку. Ймовірно, за цим невдоволенням стоїть традиційний лобістський тиск компаній Chevron і ExxonMobil на адміністрацію США, щоб зберегти існуючий статус-кво транспортування своєї нафти з казахстанських родовищ через Росію та Чорне море, припускає у своєму матеріалі для ZN.UA "Морські дрони: ЗСУ запровадили справжні санкції проти Росії" Михайло Гончар.
За словами автора, Москва вже не раз демонструвала свою готовність перекрити трубопровід Каспійського трубопровідного консорціуму, щоб ці найбільші американські компанії тиснули на Білий дім щодо як перегляду санкцій, так і впливу на Україну.
"Росія не випадково торік "раптом" розширила межі Новоросійського морського порту, включивши до нього й район Южної Озєрєєвки з терміналом КТК, розташованим за 18 км від міста, — трафік американської та казахської нафти має бути під якомога щільнішим російським контролем", - пояснив експерт.
Тим часом колишня аналітик ЦРУ Геліма Крофт стверджує, що "Білий дім не сприйме всього, що ризикує скоротити постачання російської нафти на ринок". На жаль, аналітики ЦРУ бачать те, що лежить на поверхні, але не бачать того, що під нею, стверджує Гончар.
"В дестабілізації нафтового ринку лежать наміри Росії, які спрямовані на те, щоб зменшити обсяги чужої нафти на ринку й підняти ціни, - пояснює автора. - Обмеження під тим чи іншим приводом постачання нафти з Казахстану через КТК — ідеальне для цього".
До речі, про наміри РФ вплинути на глобальний нафтовий ринок у липні писали західні ЗМІ. Чомусь колишні аналітики ЦРУ цього не помітили, наголошує Гончар. Кремль давно займається підготовкою масштабної спецоперації з розкручування цінової спіралі за аналогією з тим, що "Газпром" успішно зробив на газовому ринку Європи. Це, за задумом, має негативно вплинути на позиції команди Байдена на президентських виборах 2024 року й посприяти появі у Білому домі "свого хлопця" Трампа.
"Слід зазначити, що американські компанії мають альтернативні можливості транспортувати частину своєї нафти не через КТК, а через Каспій і нафтопровід Баку—Супса (Грузія) чи недозавантажений нафтопровід Баку—Тбілісі—Джейхан прямо на Середземне море в обхід Чорного, - наголошує Гончар. - Але вони воліють нічого не змінювати взагалі, хоча загроза витіснення їх із Казахстану росіянами та китайцями вже давно вималювалася на горизонті. Однак це інша історія".
Більше матеріалів Михайла Гончара читайте за посиланням.