Більш ніж через два роки після повномасштабного вторгнення Росії в Україну Китай став життєво важливим союзником для Кремля. Він відмовився засудити війну і продовжує торгувати з РФ, яка перебуває під жорсткими санкціями, що викликає лють у США і Європейського Союзу.
Однак, схоже, Путін хоче більшого. Але чи готовий Китай заплатити таку ціну, розмірковує BBC.
Балансування між Росією та Заходом
Російський диктатор обрав Китай для своєї першої закордонної поїздки після того, як минулого тижня склав присягу на п'ятий президентський термін. Дводенний державний візит відбувається в той час, коли їхні відносини досягли "найвищого рівня за всю історію", як він заявив китайським державним ЗМІ. Путін розповів про свій інтерес до китайських бойових мистецтв і філософії, а також повідомив, що деякі члени його сім'ї вивчають китайську мову.
"Перед обличчям складної міжнародної ситуації наші відносини все ще зміцнюються", ‒ сказав він.
Але в той час як Путін хвалиться їхньою дружбою, пан Сі Цзіньпін може мати підстави для занепокоєння.
Зокрема США оголосили про запровадження нових санкцій проти пекінських і гонконгських банків і компаній, які співпрацюють з Москвою, за допомогу в обходженні санкцій.
Хоч Китай начебто не продає зброю Росії, Вашингтон і Брюссель вважають, що він експортує технології та компоненти, які необхідні для ведення війни. Під час свого нещодавнього візиту до Пекіна держсекретар США Ентоні Блінкен зазначив, що Китай "допомагає підживлювати найбільшу загрозу" європейській безпеці з часів Холодної війни.
Але Китай наполягає на тому, що його позиція щодо України є нейтральною ‒ і що експорт, який має комерційне використання поза війною, не порушує правил.
Однак звинувачення супроводжували Сі під час його поїздки до Франції минулого тижня, відволікаючи від того, що повинно було бути наступом чарівності.
Китайські скептики і «яструби» також стають дедалі гучнішими, закликаючи Сі чинити більший тиск на свого російського колегу. Справа в тому, що млява економіка Китаю не може дозволити собі такого тиску з боку торговельних партнерів. Слабкий попит на внутрішньому ринку означає, що йому потрібні ринки за кордоном. Все це ставить Сі у незручну позицію.
Китай націлений на підрив світового порядку
За кілька днів до вторгнення Росії в Україну лідери двох країн оголосили про партнерство "без обмежень" з метою поглиблення співпраці. Це мало сенс для товаришів по зброї в їхній ідеологічній боротьбі проти Заходу.
Пекін все ще вважає Москву ключовим партнером у зміні світового порядку, який очолюють США. Торгівля між ними процвітає. Дешеві російські енергоносії, включаючи стабільні поставки газу газопроводом "Сила Сибіру", є вигідними для Китаю.
Проте, оскільки війна затягнулася, їхнє партнерство вже не здається таким "безмежним". Зокрема, як показав аналіз ВВС, цей термін майже зник із державних ЗМІ і Пекін применшує "безмежність" свого стратегічного партнерства з Москвою.
Пекін применшує безмежність свого стратегічного партнерства з Москвою, вважає Чжао Тун, старший науковий співробітник Фонду Карнегі.
"Хоча Китай підтримує мету підриву західного впливу, він не погоджується з деякими тактиками Росії, включаючи загрозу застосування ядерної зброї. Китай гостро усвідомлює репутаційні витрати, пов'язані з безумовною підтримкою Росії, і постійно вдосконалює свої стратегії, щоб підвищити свою легітимність на світовій арені", ‒ вважає старший науковий співробітник Фонду Карнегі Чжао Тун.
Під час свого нещодавнього візиту до Європи Сі заявив, що його країна "не є ні творцем кризи, ні її стороною, ні учасником". Це також те, що Китай продовжує говорити своїм громадянам.
Сі ‒ миротворець?
Із Пекіна лунають деякі голоси, які вказують на те, що можуть з'явитися тріщини в тому, наскільки частина китайської громадськості, готова підтримувати безмежні відносини з Росією.
Директор Центру досліджень Росії та Центральної Азії при Фуданьському університеті Фен Юйцзюнь нещодавно написав у журналі The Economist, що Росія напевно програє в Україні. Це смілива думка в Китаї.
Але Сі також припустив, що він може бути миротворцем.
У березні минулого року, всього через кілька днів після свого державного візиту до Москви, він зателефонував українському президенту Володимиру Зеленському і наголосив, що Китай "завжди стояв на боці миру". Китай також опублікував мирний план із 12 пунктів, який виступає проти використання ядерної зброї.
Проте, коли президенти Путін і Сі зустрінуться у Пекіні, жоден із них, найімовірніше, не сигналізуватиме про значні зміни в політиці.
Але оскільки Захід стає все більш нетерплячим до їхнього альянсу, а надії Сі зіграти роль миротворця поки що не виправдовуються, він буде прораховувати ризик стояння "пліч-о-пліч" із міжнародним вигнанцем, якого він колись називав і товаришем, і "дорогим другом" Путіним.
Франція, Сербія, Угорщина. Вибір країн, які китайський лідер відвідав під час свого європейського турне, підтверджує: візит був саме стратегічним політичним актом, а не спробою вирішити тактичні питання в економіці та політиці.
Чи вдалося Сі «завербувати» в Європі однодумців? Про це в статті "Китай хоче змінити світовий порядок. Чим це загрожує Україні" пише доцент Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка Віктор Константинов.