Доки в Україні триває обговорення нормативної бази для експортно-кредитного агентства (ЕКА), закордонні компанії вже давно використовують цей інструмент, захоплюючи український ринок і витісняючи з нього місцевих виробників.
Так, 2020 року Банк розвитку Білорусі уклав договір про кредитування на пільгових умовах українських підприємців, які купують білоруські товари та послуги. Фінансування імпортерам надається за підтримки державного експортного кредитного агентства Білорусі «БРУПЭИС «Белэксимгарант»». А українські держбанки охоче кредитують українських покупців під купівлю імпортної техніки, співпрацюючи з іноземними ЕКА.
Чи треба дивуватися, що українські муніципалітети на тендерах часто віддають перевагу білоруським автобусам і тролейбусам? Або що українські аграрії купують білоруські трактори за пільговими кредитними ставками? Наші виробники не можуть запропонувати таких умов для своїх клієнтів — ні українських, ні закордонних.
Значення товарного експорту для економіки в нас інколи розглядають однобоко — як джерело валютних надходжень, від обсягу яких залежить курс гривні. Це важлива функція експорту, але не єдина.
Не менш важливо, що закордонні продажі дають змогу українським підприємствам забезпечувати завантаження виробничих потужностей в умовах слабкого (або геть відсутнього) внутрішнього попиту. А це робочі місця, податки до бюджету, можливості для технологічного розвитку.
Ось чому стимулювання експорту — надзвичайно важливе завдання для уряду будь-якої країни. Промислові розвинені країни давно й ефективно це роблять.
ЕКА в поміч
Один із інструментів, що допомагає більше експортувати, — експортно-кредитне агентство. Його ідея така: якщо національний виробник хоче продати власну продукцію (наприклад, трамваї) закордонному клієнтові, то приходить до нього не лише з пропозицією купити трамвай, а пропонує ще й фінансовий інструмент, який дає змогу реалізувати угоду вигідніше для покупця.
Єдиної моделі ЕКА у світі не існує. Кожна держава, з огляду на власні проблеми й пріоритети, визначає, які види послуг надаватиме через таку спеціальну фінансову установу. На сьогодні ЕКА успішно працюють у більш як 100 країнах світу.
Найвідоміші серед ЕКА: Eximbank (США), NEXI (Японія), EulerHermes (Німеччина), COFACE (Франція), Atradius (Нідерланди), SBCE (Бразилія), CESCE (Іспанія), SEK (Швеція), Sinosure (Китай). Відповідні установи створено і в країнах Східної Європи, наприклад у Чехії, Польщі, Угорщині, Болгарії, Литві, Естонії.
Класичним прикладом успішної діяльності у сфері просування експорту є німецьке ЕКА EulerHermes (EH), що охоплює процеси управління ризиками ЗЕД із філіями та представниками у 54 країнах світу. На сьогодні укладені EH договори страхування та гарантування кредитів забезпечують постачання німецьких товарів і послуг у 245 країн. EH щороку фінансує близько 18% експорту Німеччини.
Україна — ймовірно, єдина промислова країна в Європі, котра досі не має свого працюючого ЕКА. Хоча на нього є великий запит від українських експортерів. І насамперед ідеться про складну машинобудівну продукцію. У всьому світі її продають із допомогою фінансових інструментів, які надає країна походження товару.
Закон №1792-VIII «Про забезпечення масштабної експансії експорту товарів (робіт, послуг) українського походження шляхом страхування, гарантування та здешевлення кредитування експорту», який передбачає створення ЕКА, був ухвалений ВР 20 грудня 2016-го і набрав чинності з 1 січня 2017 року.
Однак донедавна кілька попередніх складів Кабінету міністрів не виконували вимог цього закону: розробити підзаконні акти, створити ЕКА як юрособу, сформувати його правління і наглядову раду. На мою думку, причиною такого «саботажу» було нерозуміння чиновниками важливості агентства для стимулювання високотехнологічного експорту, як і загалом важливості експорту для економічного розвитку. Нині процес зрушив з мертвої точки.
Окремим питанням стоїть фінансове забезпечення роботи ЕКА. Без наповнення грішми воно не може виконувати своїх функцій: страхувати експортні кредити й контракти українських виробників, надавати їм гарантійні зобов'язання для участі в закордонних тендерах тощо. Тому члени комітету економічного розвитку ВР ініціювали зміни до держбюджету для виділення 1,8 млрд грн у статутний капітал ЕКА.
Кабмін пішов трохи іншим шляхом, 29 березня ц.р. ухвалив постанову №268 про збільшення статутного капіталу ЕКА за рахунок додаткової емісії акцій ЕКА в обмін на ОВДП на 1,8 млрд грн. Разом із виділеними раніше 200 млн грн сумарна капіталізація ЕКА становитиме 2 млрд грн.
Отже, через чотири роки після ухвалення відповідного закону ЕКА отримало юрособу, органи управління і незабаром отримає фінансування для повноцінної роботи.
2 млрд грн — невеликий фінансовий ресурс, у масштабах українського експорту, який становив 2020 року 59 млрд дол. Як і в масштабах капіталізації ЕКА інших країн. Наприклад, капіталізація згаданого вище німецького EulerHermes становить близько 5 млрд євро. Тому дуже важливо зосередити його на галузях, які випускають високотехнологічну продукцію. І уникнути стимулювання через ЕКА експорту сировини.
Нині на продукцію складного машинобудування припадає близько 16% українського експорту товарів. Це приблизно 8 млрд дол., за підсумками 2020 року. Вважаю, що Кабмін має заявити збільшення цієї частки до 20% за наступні п'ять років, скориставшись для цього ЕКА як одним із інструментів.
Законодавча еквілібристика
Описані вище кроки дали змогу українському ЕКА розпочати роботу. У першому кварталі 2021 року воно почало страхувати експортні некомерційні ризики. Обсяг покриття страховок, реалізованих за цей період, становить кілька десятків мільйонів гривень. Це перші, дуже невеликі кроки, головна перевага яких у тому, що їх нарешті зроблено. На жаль, цей продукт — наразі єдиний, який ЕКА реально може запропонувати експортерам.
Інших продуктів, зокрема полісів як забезпечення за кредитами або участі у кредитуванні іноземних покупців українських товарів, ЕКА наразі надавати не може через недосконалість нормативної бази. Що потрібно змінити, аби ЕКА запрацювало?
- 351 постанова НБУ: дозволити банкам приймати страхові поліси ЕКА як забезпечення за кредитами.
- Закон про публічні закупівлі: спростити процедуру закупівлі послуг перестрахування у міжнародних перестраховиків.
- Нормативні акти КМУ щодо повернення валютної виручки: забезпечити зняття валютного контролю з експортера у разі отримання компенсації від ЕКА за ризиком, що настав, і перехід права вимоги оплати від експортера до ЕКА.
- Податковий кодекс: звільнити операції ЕКА зі страхування експортних ризиків від ПДВ, за аналогією зі звичайними страховими компаніями, які звільнено.
Окремо зупинюся на законопроєкті №3793, який вносить зміни до базового закону, що регламентує діяльність ЕКА. Крім корисних новацій, він містить у собі істотні ризики для роботи агентства. Так, у прийнятій у першому читанні редакції пропонувалося поширити дію послуг ЕКА на всі види експорту, включно з сировинним. На мій погляд, цього категорично не можна робити.
Своїми поправками я пропоную повернути норму, згідно з якою покриття ЕКА поширюється лише на високотехнологічний експорт. Стимулювати вивезення сировини — нерозумна й недалекоглядна політика. Також передбачити віднесення фінансування ЕКА до захищених статей держбюджету. Окремо застерегти, що статутний капітал агентства має становити не менш як 2 млрд грн.
Іншими поправками до другого читання до законопроєкту №3793 запропоновано норму про повноцінний запуск державної програми часткової компенсації відсоткових ставок за експортними кредитами — ключового інструмента для стимулювання закордонних продажів української продукції складного машинобудування.
Дискусії навколо законопроєкту №3793 ведуться і про те, хто та якою мірою має регулювати роботу експортно-кредитного агентства.
* * *
У світі, де високотехнологічний експорт фінансують уряди країн походження товарів, Україні доцільно перейняти цей досвід і якомога швидше озброїти своїх експортерів цим важливим фінансовим інструментом. Крім того, важливо пам'ятати, що стимулювання експорту — логічне продовження промислової політики. Тієї, яку в Україні не створили за 30 років і яку крок за кроком необхідно створювати.
Більше статей Дмитра Кисилевського читайте за посиланням.