Весна нинішнього року піднесла світовим фінансовим ринкам сюрприз, про який ще довго сперечатимуться як пересічні гравці й аналітики, так і найбільші економісти та фінансисти всього світу. Йдеться про рекордне зростання цін на коштовні метали. Золото легко пробило психологічний бар’єр у 1500 дол. США за тройську унцію, присоромивши практично всіх авторитетних світових експертів ринку, які прогнозували тільки помірне зростання цін на цей метал. Але головну несподіванку продемонстрували ціни на срібло. Котирування цього шляхетного металу встановили історичний максимум на позначці 49,75 дол. за тройську унцію (у січні вони коливалися на рівні 27 дол., тобто за чотири місяці срібло зросло в ціні практично на 85%).
Можна, звісно, спробувати все списати на підступи біржових спекулянтів. Так, Джордж Сорос, схоже, знову непогано заробив (і, можливо, ще заробить) на сріблі та золоті: прогнозуючи на початку року крах долара й настійно радячи всім купувати ці коштовні метали, - наприкінці квітня, на піку цін, за повідомленнями преси, він продав усі свої металеві запаси. Природно, це викликало коригування ринку коштовних металів, яке можна порівняти з обвалом. Утім, уже 10 травня ціни знову впевнено рушили вгору.
Діями спекулянтів пояснити нинішній феномен рекордного зростання цін, особливо на срібло, вже не так просто. Більшість гравців почали серйозно замислюватися над фундаментальними причинами зростання популярності срібла в інвесторів. Тим більше що зростання цін на нього, хай і не такими рекордними темпами, триває вже не перший рік. За 2010-й срібло зросло в ціні на 162%, при тому що золото укріпилося тільки на 31%. Крім інвестиційного попиту на срібло, зростає й попит із боку промисловості: якщо торік він зміцнився на 21%, то поточного року цілком здатний сягнути рекордних показників. Навіть із урахуванням травневого коригування, з початку 2011 року срібло зросло в ціні на 57%.
Криза пішла в підпілля
Найчастіше причиною рекордного зростання цін на коштовні метали називають хвилювання інвесторів, пов’язане з насильством на Близькому Сході та в Північній Африці. Деякі аналітики також примудряються сюди ж приплюсувати землетрус і цунамі в Японії. Звісно, ситуація на всіх ринках дуже залежить від настроїв інвесторів, але стверджувати, що вона повністю підпорядкована панічним чуткам і негативним інформаційним приводам, не варто. Сучасний інвестор, звісно, може тверезо оцінити безліч чинників, здатних вплинути на економіку, причому як окремих держав, так і всього світу. Можна навіть стверджувати, що на сьогодні багатомільйонна армія інвесторів - найкращий барометр економічної та фінансової погоди на світових ринках. Отже, реакція ринку коштовних металів, швидше за все, хоч як це сумно, є яскравим індикатором того, що криза, про закінчення якої поквапилися заявити американські та європейські фінансові чиновники, ще дуже далека до завершення. Друкарські верстати США і ЄС працюють на повну потужність, а підкріплення з боку реального зростання економік головних країн усе ще не спостерігається. Непрямо підтверджує цю думку те, що зростання цін на шляхетні метали розпочалося ще до відомих подій в арабських країнах, практично відразу після гучних заспокійливих заяв із-за океану.
Більшість аналітиків у період кризи настійно рекомендують зберігати свої заощадження в коштовних металах, маючи на увазі золото і недооцінюючи срібло. Історично так склалося, що срібло дуже недооцінене відносно золота.
Золото і срібло. Історія стосунків
Перспективи інвестицій у золото і срібло неможливо грамотно оцінити без розуміння історії стосунків людства з цими коштовними металами. Вони посідають особливе місце серед способів зберігання капіталу. Пояснюється це насамперед тим, що впродовж дуже тривалого періоду історії людства вони і були, власне, грішми - мірою вартості для решти товарів та послуг. Найперші золоті й срібні монети, що збереглися до нашого часу, належать до VII-VIII століть до нашої ери. Від Середньовіччя і до XIV-XV ст. у Європі в обігу переважно срібні монети - цей час нерідко називають епохою срібного стандарту. Проте поза Європою - наприклад, у Візантії та в ісламському світі, - у цей період для розрахунків використовується переважно золото.
У XV-XIX ст., після завоювань європейцями колоній поза межами континенту, потоки золота потекли в Європу, і жовтий метал повертається як засіб платежу. Починаючи з XV ст., в обіг у Європі входять
монети із золота - соверени в Англії, ескудо й пістолі в Іспанії, луїдори у Франції, імперіали в Росії. Зазвичай із золота карбують монети великого номіналу, розмінна дрібна монета залишається срібною. Співвідношення вартості золота і срібла почало поступово змінюватися від 1:6 до 1:16. На XVIII-XIX ст. це співвідношення стабілізується на рівні 1:16. Період із XV по XIX ст. часто називають епохою біметалізму - монетні двори різних країн зазвичай мали про запас як золото, так і срібло.
У XIX ст. світ входить із рівнобіжним ходінням золота та срібла. При цьому в одних країнах роль «основного» металу відіграє золото (Британія, Португалія і більшість британських колоній). У Пруссії,
Росії, Австрії, Нідерландах,
Данії, Норвегії, Швеції основні
монети карбують зі срібла. У США, Франції, Бельгії, Італії, Швейцарії, Греції, Іспанії золоті і срібні монети мають рівнобіжне ходіння, вони вільно обмінюються одні на одних. Усередині окремих країн курс обміну срібних монет на золоті зазвичай був фіксованим, проте курси обміну монет різних країн коливалися у зв’язку з відкриттям то нових родовищ золота, то нових родовищ срібла. Причому держави, чиї уряди не дотримувалися співвідношення 1:16, фінансово потерпали, оскільки недооцінений метал відпливав із країни навіть попри заборони на його вивезення.
Зміни у співвідношенні ціни золота й срібла на ринку мали певні наслідки і всередині країн. Так, в умовах підвищення ціни на золото заповзятливі люди виводили з обороту золоті монети, переплавляли їх і обмінювали на срібні зливки. Останні потім обмінювали на відповідну кількість срібних монет, які знову обмінювали на золоті за номінальною вартістю. При підвищенні ціни на срібло з ужитку, відповідно, виводилися срібні монети.
Ідилію у стосунках двох металів порушили Північноамериканські Сполучені Штати. Монетний акт 1873 року - це акт, ухвалений конгресом США 12 лютого 1873 року, який законодавчо визначав основу карбування грошей у США, мав політичні й економічні наслідки для всього світу. Де-факто він означав відмову США від біметалізму і впровадження золотомонетного стандарту. До впровадження монетного акту будь-яка людина могла віддати на монетний двір зливок золота або срібла, отримавши відповідну за вагою та складом кількість золотих або срібних монет.
Спочатку новий монетний акт не викликав у суспільстві якихось розбіжностей. Проте невдовзі було помічено підвищення ціни золота відносно срібла. Так, якщо співвідношення ціни золота до срібла 1870-го становило близько 1:15, то до 1896 року воно сягнуло 1:40. Своїх мінімальних історичних рівнів ціни на срібло досягають 1932 року, коли середня ціна срібла становила всього 0,25 дол. за унцію, а співвідношення Au/Ag - 81,4.
Видобуток і попит
Якщо порівняти все колись видобуте золото й срібло, ми отримаємо 152 тис. і 1336 тис. тонн відповідно. Тобто співвідношення 1:8,8. Отже, сформоване цінове співвідношення металів аж ніяк не відповідає їхній рідкості. Крім того, нині видобуток срібла у світі стрімко падає. Є лише кілька (офіційних) срібних копалень. За період між 1900 і 2005 роком офіційні запаси срібла впали майже на 90%.
Срібло в наші дні витрачається у величезних кількостях: починаючи з 1942 року, щорічний попит на срібло перевищує його виробництво в середньому на 25%, а останні 10 років - на 50%, і це при тому, що сучасний рівень видобутку срібла в сотні разів перевершує рівень його видобутку в минулі століття.
Величезна кількість срібла іде на розвиток військової промисловості (попит на срібло вперше перевищив його видобуток у розпал Другої світової війни), і це зовсім не дивно, якщо взяти до уваги той факт, що на створення однієї торпеди витрачається близько 130 кг срібла. А скільки його йде на розвиток високоточної космічної галузі! Крім того, щороку тільки на виробництво пластику витрачається 700 тонн срібла у вигляді каталізатора, а загалом - срібло стоїть на другому місці після нафти за різноманіттям галузей застосування, кількість яких обчислюється тисячами.
Покрити попит, що перевершує виробництво, можна, тільки витрачаючи вже наявні запаси. Тому запаси срібла невпинно зменшуються ось уже 65 років, і, зважаючи на продовження зростання попиту на цей метал, зменшуватимуться до їх повного знищення. Так, 1990 року доступні для вжитку запаси срібла дорівнювали 2200 мільйонам тройських унцій, 2001-го - уже 1000, а 2004-го вони скотилися до 400 мільйонів тройських унцій і продовжують щороку зменшуватися приблизно на 100 мільйонів унцій. Для порівняння: запаси золота, доступні до вжитку, дорівнювали 1990 року 2 млрд. тройських унцій, а 2004-го - 1,8 млрд. Під доступними до вжитку запасами срібла маються на увазі срібні зливки вагою 1000 тройських унцій (близько 30 кг) 999 проби; тепер тільки такі зливки закуповуються великими промисловими підприємствами. Попри те, що існує ще близько мільярда тройських унцій срібла в монетах і ще більше - в інших формах, срібло це буде доступне для підприємств тільки за ціною, яка в багато разів перевищує нинішню його ціну, якщо, звісно, попит на срібло різко не впаде. Оскільки ж розвиток сучасних технологій великою мірою залежить від срібла, зменшення попиту на нього в найближчому майбутньому не передбачається.
Як відомо, країни, які мають значні запаси срібла, - це Великобританія (що нагромадила багато срібла, коли була колоніальною державою), Перу, Мексика й Австралія (оскільки на території цих країн є великі срібні рудники), а також Індія, жителі якої відомі любов’ю до срібних прикрас, по змозі накопичуючи й передаючи їх із роду в рід як фамільні цінності. Вважається, що в Індії зосереджено принаймні 3 мільярди тройських унцій срібла, тобто найбільша частина його наземних запасів. Срібло це зараз недосяжне для промислового споживання, оскільки розосереджене серед десятків мільйонів індійських громадян. Крім того, в Індії є закон, що забороняє вивезення срібла за її межі (ухвалення такого закону нині обговорюється і в згаданих вище країнах Латинської Америки). На відміну від срібла, яке переважно представлене у вигляді творів мистецтва, більшість золота представлене у вигляді мірних зливків та монет, які будь-коли можна пустити на промислові потреби. Але, на відміну від срібла, лише мала частина золота, яке добувається щороку, витрачається в промисловості (найбільше ж його йде на потреби інвесторів), і не так тому, що золото нині дорожче за срібло, а тому, що срібло має унікальні технічні характеристики, які перевершують технічні характеристики золота. Від його використання було б важко відмовитися, навіть якби срібло зросло в ціні в сотні разів. Срібло має найвищу серед металів електропровідність і коефіцієнт відбивання, а також є чудовим каталізатором - прискорювачем хімічних реакцій, у чому перевершує золото. Кількість срібла, яке використовується в окремо взятому продукті, така мізерна, а його значення для надійної роботи приладів таке велике, що підвищення ціни на срібло навряд чи зможе знизити попит на нього, тому потребу в сріблі часто називають нееластичною відносно його ціни.
Інакше кажучи, срібло - більш волатильний і спекулятивний актив, ніж золото. Це пов’язано з тим, що ринок срібла набагато менший від ринку золота. Вартість річного споживання срібла у світі нині оцінюється 25 млрд. дол., тоді як золота - 175 млрд. доларів США. Тому протягом 2011 року можливі дуже різкі рухи котирувань цього металу в різних напрямках. Коливання вартості срібла протягом місяця і навіть меншого терміну на 15-20% - стандартне явище, тому якщо ви вирішили придбати зазначений актив, будьте до цього готові. Проте в основному ціни спрямовані все ж таки вгору.
Реалії України
Доступ до активів, виражених у сріблі, в українців не дуже широкий, і заробити на зростанні вартості цього коштовного металу дуже непросто. Основні можливості інвестицій у срібло ті ж самі, що й для золота. Проте з низки причин інвестиції в срібні зливки та монети набагато менш цікаві, ніж інвестиції в золото. Різниця у вартості купівлі та продажу в середньому по банках України у спокійній обстановці становила 2,5 грн./г у стограмовому зливку, а на тлі весняного зростання цін збільшилася до 4,5 грн./г. Тобто маржа становить понад 35%, що робить короткочасні інвестиції в срібло практично нереальними. Звісно, купивши стограмовий зливок у січні й продавши його в перших числах травня, можна було б навіть у таких драконівських умовах заробити близько 200 грн. Проте хто ж міг передбачити такий рекордний стрибок? Можливостей розмістити срібло на депозит у вітчизняних банках також практично немає, оскільки для його зберігання у фізичному вигляді потрібно значно більше місця в сховищах, ніж для золота, і срібло більш вимогливе до умов зберігання.
Єдиним інструментом, котрий дозволяє заробити на стрибку цін, залишається лише поточний рахунок у сріблі. Ціна металу в такому разі практично дорівнює його ціні на світовій біржі (навіть якщо встановлюється внутрішнім курсом цього банку). Головна ж перевага цього інструмента - те, що рахунок можна перевести в готівку в будь-який зручний (сприятливий) час. Проте поточний рахунок у сріблі відкривають буквально кілька українських банків. Зрозуміло, тут також є багато підводних рифів. Зазвичай існує фіксована комісія за відкриття поточного рахунку в банківських металах, а також тарифи на купівлю й зарахування банківського металу на «металевий» рахунок і зняття металу з рахунку (% від суми операції). До того ж у деяких банках видача клієнтові наявного банківського металу з поточного рахунку може здійснюватися відповідно до тарифів цього банку на день зняття, що теж робить короткострокові інвестиції в срібло, особливо на невеликі суми, мало цікавими.
Справді цікаві й перспективні довгострокові вкладення в срібло (від року та більше). Потенціал срібла і нелогічність співвідношення цін на нього та золото практично одностайно визнають усі експерти. Золота булька рано чи пізно лопне. І на цьому хтось неодмінно заробить. Причому більшість фахівців прогнозують відновлення історичної справедливості вже на найближчий рік. То чому б не спробувати заробити й українцям на цьому гарному шляхетному металі?