Вітер змін повіяв і в Міністерстві інфраструктури України. В одному з перших інтерв'ю новопризначеного міністра Максима Бурбаки йшлося про плани реформування інфраструктури, зокрема в галузі залізничного транспорту. Настав час привернути увагу нинішнього керівництва міністерства до одного з безвідповідальних рішень попередньої адміністрації, яким, на наш погляд, є скасування з 30 вересня 2012 р. поїзда Київ-Берлін, що 50 років пов'язував столиці Німеччини, УРСР і незалежної України. Для українців, котрі живуть за кордоном, а також іноземців, це було не тільки незручним, а й дуже дивним рішенням. Адже через Берлін, у якому мешкають, за офіційними джерелами, 20 тис. українців, лежав шлях і в інші європейські країни, де, за даними міграційних служб, трудилося близько 250 тис. вихідців та громадян України. Автобуси й літаки не можуть задовольнити запити стількох мігрантів для поїздок на Батьківщину і повернення в Європу, та й у несприятливих погодних умовах залізничний транспорт незамінний. До того ж Україна тоді готувалася до підписання асоціації з Європейським Союзом. Скасування поїзда Київ-Берлін ми розцінили як помилкове рішення: адже в України з Німеччиною реалізується багато спільних ділових, культурних, наукових і благодійних проектів. Маршрут Київ-Берлін фактично сприяв німецько-українській співпраці в галузі обміну делегаціями, туристами, поїздкам у Німеччину для оздоровлення хворих дітей і сиріт України. Упродовж майже півтора року ми намагалися з'ясувати причини цього рішення. Нині маємо ряд даних, на підставі яких, заручившись доброю волею та згодою нинішнього керівництва Міністерства інфраструктури, можна було б сподіватися на повернення популярного маршруту
Київ-Берлін, про що мріють
сотні людей.
Після скасування прямого київського поїзда наприкінці 2012 р. у Берлін пропонувалося їхати з пересадкою у Варшаві, що було дуже незручно для інвалідів, родин із дітьми, літніх людей, пасажирів із великим багажем, оскільки носильників після прибуття поїзда на вокзалі не було. У відповідь на скарги адміністрація "Укрзалізниці" роз'яснила, що німці в односторонньому порядку підвищили оплату за проїзд територією Німеччини, і це істотно збільшило ціну квитка для пасажирів. А ось летіти значно дешевше... Хотілося переконатися, чи тільки це було причиною відмови від такого популярного маршруту. В Україні складна фінансова ситуація? Але для ЧС з футболу 2012 р. знайшлися гроші на купівлю дорогих корейських поїздів "Хюндай". Багато коштів витрачалося на поїзди близького і далекого прямування до Москви, Санкт-Петербурга, інших російських міст, у Казахстан... Інша причина - лобіювання інтересів якогось олігарха, причетного до авіаліній, до аеропорту "Бориспіль"? (Невипадково після скасування поїзда кількість проданих квитків на літак у німецькому напрямку різко зросла. Отже, олігархові грошей додалося...) Ми не виключали й прихованих політичних мотивів Може, невипадково так поменшало залізничних маршрутів із України в європейське зарубіжжя. Розгалужена мережа поїздів за кордон, що дісталася від СРСР незалежній Україні (раніше вони їхали у 15 країн: Польщу, Німеччину, Італію, Австрію, Словаччину, Чехію, Румунію, Угорщину, Сербію, Македонію, Болгарію й т.ін.), тепер майже зруйнована. Замість українських поїздів у Європу та на Балкани в Києві стали чіпляти по одному вагону до транзитних московських поїздів в Австрію, Чехію та Словаччину, Угорщину, Болгарію й т.ін. Тепер для України залишилося єдине своє "вікно в Європу" - через Варшаву, куди прибуває поїзд із Києва. А далі добиратися до Берліна польським денним. Звертаємо увагу, що всі теперішні українські маршрути розвернуті спиною до Європи та потреб співгромадян. Це схоже на побудову нової "залізної завіси", свідчить про обмеження права співвітчизників за кордоном на свободу і вибір засобу пересування. Українців майже відрізали від Батьківщини. Наші здогади про політичне підґрунтя скасування поїзда Київ-Берлін підтвердилися на початку 2014 р. інформацією з публікації І.Македон в інтернет-виданні "Центр транспортних стратегій". Виявляється, скасування поїзда на Берлін диктувалося політикою уряду Януковича взагалі переорієнтуватися на Схід, розширити діапазон пасажироперевезень у напрямках Азербайджан, Казахстан, Узбекистан, Білорусь, Молдова. А ще - додати поїздів на Росію й практично відмовитися від поїздів у Європу. Планувалося обмежити рух маршрутом Київ-Варшава кількома днями на тиждень. Таку саму долю готували чудовому швидкісному поїзду Львів-Краків: він теж мав ходити лише кілька разів на тиждень (нібито через високу ціну квитків немає належної наповнюваності составу). Вигідніше було б зважити на низькі платіжні можливості наших громадян, здешевшати вартість квитків і від цього виграти економічно в цілому.
А тим часом від скасування поїзда Київ-Берлін уже півтора року потерпає український і німецький бізнес. Наприклад, багато німців заснували справу на Волині, голландець відкрив квіткарську ферму під Коростенем, польський менеджер просуває у своїй країні новації з вирощування конопель для фармацевтики та текстильної промисловості, які розробляються в українському НДІ в Глухові, тощо. Всі вони користувалися поїздом Київ-Берлін. А тепер простоюють у машинах по 6 годин на кордоні. Утруднено пересування з віддалених районів Полісся як до Києва, так і до Європи. Раніше жителі регіону могли з вузлових станцій Рівне, Здолбунів, Сарни, Рафалівка, через які рухався поїзд Київ-Берлін, потрапляти і до Києва, і до міст Європи. Представники німецького бюро залізничного туризму в Берліні також нарікають на скасування цього поїзда. Адже їхня робота - розвиток популярного нині в Європі залізничного туризму на Сході, в Україні, що приніс би чимало коштів від продажу квитків у місцеву економіку. А це, своєю чергою, сприяло б модернізації нашої залізниці. Німців возили на українську найстарішу в Європі вузькоколійку, включену в недавно опублікований у Німеччині каталог об'єктів європейського залізничного туризму. Є в Берліні німецькі й українські фахівці, які за контрактом працюють в Україні. Є українські студенти, які навчаються в різних містах ФРН... Усім їм потрібен поїзд Київ-Берлін.
Весь 2013 р. ми зверталися по роз'яснення скасування такого важливого маршруту в Міністерство інфраструктури України, в адміністрацію УЗ. У відповідях керівництво називало мотивацію - підвищення німцями в односторонньому порядку вартості проїзду територією ФРН і недостатню наповнюваність поїздів. Ми звернулися із запитом до німців, щоб дізнатися їхню точку зору. В офіційній відповіді керівник відділу Німецької залізниці Deutsche Bahn у питанні співпраці залізниць-партнерів Вернер Пітч (Werner Pietsch) повідомив главі Центрального об'єднання українців Німеччини в Берліні пані Людмилі Млош, що до певного часу поїзд "Укрзалізниці" Київ-Берлін і поїзд Москва-Берлін РЗ спільно проходили територією ФРН від Франкфурта-на-Одері до Берліна й вартість проїзду ділили навпіл. Коли РЗ продовжила маршрут свого поїзда від Берліна до Парижа, німецькі залізничники кілька разів попереджали керівництво УЗ про необхідність переписати договір про спільне проходження. Суть зберігалася, потрібно було тільки зафіксувати новий номер маршруту московського поїзда після продовження його до Парижа. Проста формальність. Українська ж сторона з якихось причин не переоформила договір, можливо через недбалість, і, певна річ, уже мусила платити сама за свій проїзд німецькою територією, таким чином, сума збільшилася. УЗ сама себе покарала, а заодно - і постійних українських та німецьких пасажирів цього маршруту. Німецькі залізничники досі дивуються, чому поїзд, який пов'язував Берлін і Київ 50 років, українська сторона раптово скасувала. Отож керівництво УЗ і Міністерства інфраструктури України у своїх відповідях лукавило, приписавши підвищення вартості квитка суто німецькій стороні. Німці мали підстави час від часу висловлювати претензії до технічного стану наших составів, іноді - до якості обслуговування та низької кваліфікації персоналу. Це можна було врахувати й виправити в наших же інтересах. Організатор берлінського бюро залізничного туризму Мартін Копечке, який десятки років відправляв цим маршрутом німецьких туристів в Україну, разом із колегою Петером Коллером ратує за негайне повернення поїзда. Водночас він відзначає низку прикрих випадків. Наприклад, із купе виставили літню німецьку пару, щоб дістати контрабандні сигарети, а за моральну шкоду вручили їм шоколадку. Або як до Чемпіонату з футболу-2012 надіслали з Києва до Берліна поїзд для закордонних уболівальників з 12 вагонів, із яких 8 через поганий технічний стан у Німеччину не пропустили... Скільки наших грошей вилетіло в трубу! Крім посилань на німців, які підвищили плату за проїзд, керівництво "Укрзалізниці", пояснюючи скасування маршруту, посилалося на не завжди повне завантаження поїзда. Але це було враховано, і в окремі періоди поїзд ходив через день. До того ж і в Європі таке буває, однак поїздів не скасовують. Тут враховують насамперед інтереси людей: ходять швидкі поїзди вдень і вночі, ходять і регіональні, які зупиняються біля кожного стовпа.
Ми розуміємо, що в нашої залізниці багато проблем. Певну незручність становить зміна колії при перетинанні кордону. Однак за бажання цієї незручності можна уникнути завдяки відомому винаходу польського інженера, який значно прискорює процес зміни колії. Втім, наші багатостраждальні пасажири заради можливості потрапити в Берлін прямим поїздом із Києва готові терпіти простоювання для зміни колії на кордоні. Однак для багатьох це зручніше, доступніше й надійніше, ніж їхати автобусом і літаком. Поїзд потрібний не тільки робітникам та студентам, які курсують маршрутом ФРН-Україна. Українцям доступніше посилати дітей до дідусів-бабусь в Україну на канікули прямим поїздом. Зручніше й численним групам туристів та творчих колективів із великим багажем. Зрозуміло, що наші вагони й локомотиви після тривалої експлуатації потребують оновлення, але й досі, попри все, люди завдяки їм можуть їздити у відрядження, до рідних, відпочивати в різних куточках нашої країни та за кордоном. Адже до Варшави й тепер ходить той самий берлінський состав, то чому його не пустити колишнім маршрутом до Берліна? До того ж доводилося їздити за кордоном аналогічними нічними поїздами, умови в яких інколи бували навіть гірші, ніж у наших составах (наприклад, состав із Лугано до Берліна). Ні провідника, ні освітлення в холодному вагоні не виявлялося. Отож наші поїзди навіть кращі за деякі закордонні. Дорого "Укрзалізниці" платити самій за проїзд німецькою територією до Берліна - це так. Однак відновити пріоритетний маршрут до Німеччини тепер, уже після підписання частини документа про Асоціації з ЄС, та ще в країну, з якою пов'язує так багато проектів, - справа престижу нашої держави. Заощадити можна на чомусь іншому. Та й після скасування величезної кількості поїздів за кордон усе-таки зекономлені якісь кошти, які можна було б використати для поїзда Київ-Берлін. Можливо, якщо состави РЗ і далі ходитимуть територією України, допустимо або ввести для них плату за проїзд Україною, або компенсувати витрати УЗ спільною оплатою залізниці від Франкфурті-на-Одері до Берліна. Як це було раніше. Можна в нинішній непростий час шляхом дипломатії такий варіант реалізувати? До речі, німецькі спеціалісти з бюро залізничного туризму пропонують знову включати в состав поїзда Київ-Берлін вагон на Сімферополь, як це було раніше, що користувалося в іноземців великим попитом і тепер могло б принести українській стороні дохід.
Українці Берліна допомагали Майдану чим могли. Передавали гроші, медикаменти через автобуси та маршрутки. Як би знадобився тоді прямий щоденний поїзд із України у ФРН! Українські волонтери й нині опікуються нашими пораненими, які перебувають на лікуванні в німецькій столиці. Ми сподіваємося, що нове керівництво Міністерства інфраструктури України з розумінням поставиться до проблем залізничного сполучення жителів України та українців, які перебувають за кордоном.
Хотілося б також звернути увагу на питання проїзду пільговиків. Здається, наші люди настільки уражені в багатьох своїх правах, що не варто відбирати в них цю допомогу. Зате добре було б притягнути до відповідальності тих, хто закуповував корейські швидкісні поїзди, не перевіривши їхню придатність для наших умов. Тих, хто не давав замовлень на профільні вітчизняні Крюківський і Львівський заводи, що було б значно дешевше для відновлення залізничного парку. Тих, хто викупив право на вантажні перевезення за кордон і переймається отриманням вигоди від будівництва нового тунелю за державні кошти. Керівництву "Укрзалізниці" слід подумати про елементарну зручність пасажирів. Давно настав час прибрати, наприклад, кіоск із продуктами на другому поверсі центрального вокзалу між ескалатором та спуском на перший поверх, який захаращує прохід людей із багажем, порушуючи всі припустимі норми. Для зручності та здоров'я пасажирів варто повернути на попереднє місце великий туалет на другому поверсі й не гнати людей із багажем на вулицю, в підвал у камеру схову... Добре було б відновити в поштовому відділенні телефони-автомати і продавати телефонні картки, а не гнати людей до "Макдональдса" через усю площу з багажем. На всіх вокзалах у Європі, попри мобільний зв'язок, є телефони-автомати з обслуговуванням монетами або картками. Все-таки і в нас треба насамперед думати про інтереси людей. Згадуються багаті кияни царської Росії, які вміли добре вести справу і отримувати чималі доходи, при цьому віддаючи на потреби міста певний відсоток. Стараннями таких людей, як представники родини Терещенків, Дегтярьов та інші добродійники, у Києві було побудовано притулки для бідних і вдів, робітників, хворих на туберкульоз, для сиріт та єврейських дітей, чиї батьки постраждали від погромів, а також гімназії, лікарні, бібліотеки, будинки для товариств грамотності, приміщеннями яких ми користуємося й досі. З таких людей потрібно брати приклад нинішнім співгромадянам - власникам капіталів.
Дуже сподіваємося, що слова міністра інфраструктури України М.Бурбаки про увагу до потреб людей буде реально втілено в житті.