У червні іспанська компанія Glovo відкрила свій R&D офіс у Києві. Він став третім у структурі бізнесу після Барселони і Варшави. Сервіс доставки працює в 900 містах у 22 країнах у Європі, Центральній Азії та Африці. Українські розробники докладають до цього свої руки.
Український ринок інновацій резонно вважається частиною глобального. Причина цього — залучення наших фахівців у розробку систем і рішень для замовників по усьому світу. Про роль українського венчурного капіталу в розвитку компаній світового рівня наразі говорять мало, але це справа часу.
Ринок венчурного капіталу спрощено складається з: власників грошей (інвесторів), інвестиційних фондів і консультантів (тих, хто пропонує інвесторам оптимальні рішення для вкладення грошей) і інноваційних компаній, яким інвестиції потрібні для розвитку їхнього бізнесу.
Розповідаючи про інновації та венчур, песимісти фокусують увагу на провальних проєктах, неодмінно згадуючи Елізабет Холмс, яка створила видатний за своїм шахрайством біотехнологічний стартап Theranos. Майно фундаторки 2014 року оцінювалося в 4,5 млрд дол., її називали Стівом Джобсом у спідниці, однак 2018-го Холмс одержала обвинувачення в масовому шахрайстві від Комісії з цінних паперів і бірж США (SEC). З'ясувалося, що «стартап століття» виявився пустушкою без реального продукту.
Оптимісти наводять приклад Apple і Google, які виросли з «гаражних» стартапів (завдяки венчурним інвестиціям) у техногігантів. Істина, природно, знаходиться між оптимістичною і песимістичною крайнощами та має під собою раціональний базис, який складається з інтуїції інвестора, а також фінансової, математичної, соціологічної й економічної експертиз фахівців із венчурного фонду.
У поточній українській реальності про інвестиції прийнято говорити в традиційному значенні. От, кажуть, прийдуть зарубіжні гроші, увіллються в нашу економіку, і ми одержимо неминучий результат. У теорії так і є: зарубіжні інвестиції справді сприятливо впливають на макроекономічні показники держави, адже на залучені кошти відкриваються нові підприємства та створюються робочі місця.
Із погляду мультиплікативного ефекту, будь-які гроші у вільному ринку сприяють поліпшенню життя громадян. Якщо на кошти інвестора відкрили новий завод, то на ньому генеруються робочі місця, а працівники платять податки із зарплати, витрачають її в магазинах, аптеках, закладах громадського харчування тощо. Завод наймає постачальників і підрядників, платить податки до місцевого бюджету. Мультиплікативно користь від інвестицій поширюється за межі заводу.
Венчурні інвестиції працюють в аналогічний спосіб. Від традиційних вкладень їх відрізняє орієнтація на інноваційний бізнес. Тому що інновація — це, в принципі, концентрат еволюції людини. На початку XX століття інноваціями вважали автомобілі, в його середині — комп'ютери й комп'ютерні мережі, наприкінці — Інтернет із загальним доступом. У XXI столітті інновації базуються на розв’язанні прикладних проблем людини. Навіть космічні технології Ілона Маска вирішують прикладні проблеми доставки величезних вантажів, виведення супутників на орбіту та, наприклад, доступного Інтернету по всьому світові через Starlink.
Зрозумілі інновації — це швидка доставка товарів і їжі, мікромобільність (оренда самокатів), контроль свого здоров'я з допомогою гаджетів і застосунків, оптимізація ресурсів для банків і страхових компаній, а також їхніх клієнтів (перенесення рутинних функцій із офлайн-відділень у мобільні застосунки), платформи для комунікацій між продавцями й покупцями, аналіз великих даних для оптимізації трудових ресурсів тощо.
Літаючих автомобілів масово поки що немає, але майбутнє вже давно настало. 15–20 років тому ми слабко уявляли, що більшість повсякденних функцій можна виконувати суто в межах кишенькового комп'ютера (смартфона) із цілодобовим і копійчаним доступом до Інтернету. Такі думки здавалися нам реальністю тільки в результаті тривалого перегляду візуалізації в додатку WinАmp.
Тепер (за даними дослідження Soul Partners, «Baker Tilly Україна» і Aequo) лише частка e-commerce становить 2,6% ВВП України й 2020 року досягла 4 млрд дол. Ринок інновацій поки що складно оцінити в грошах, але сектор IТ-розробки нині добряче перегрітий, і знайти висококласних фахівців стає дедалі складніше. Попит на них перевищує пропозицію.
В Україні ринок венчурного капіталу відбувся як глобальний гравець. Наприклад, українські інвестори вкладають кошти в глобальні інноваційні компанії Glovo, Deliveroo, Wefox, Owlet, Sennder і десятки інших. Тобто інвестують і в українські стартапи, але я детально зупинюся на мультиплікативному ефекті від участі українців у капіталі європейських і американських компаній.
Вище я згадав Glovo як приклад українських інвестицій в іноземну інноваційну компанію, яка мультиплікативно повертає їх в Україну. Пояснюю свою позицію.
Гроші українських інвесторів (нарівні із зарубіжними) з'явилися в розпорядженні компанії починаючи з раунду B фінансування (у цьому раунді стартап просить інвестиції на масштабування свого бізнесу). Невдовзі після закриття раунду, 2018 року, Glovo запустився в Україні, а 2021-го відкрив R&D центр (для розробників систем і додатків) у Києві, куди в результаті наймуть близько ста фахівців.
Нині на платформі Glovo в Україні зареєстровано понад п’ять тисяч кур'єрів, а в операційному офісі працюють більш як 149 співробітників. Україна є центром експансії Glovo у Східній Європі й Центральній Азії. Київська команда управляє запусками операційної діяльності в Казахстані, Білорусі й Киргизстані.
Мультиплікативна вигода для України зрозуміла. Співробітники операційного офісу, R&D і кур'єри одержують ринковий дохід, який витрачають у межах України на широкий спектр своїх потреб: від проїзду в громадському транспорті до виплати автокредитів і іпотеки. Гроші працюють в економіці, відображаються в податках.
Хороший знак надійшов від компанії Apple, яка неспішно, але впевнено відкриває офіс в Україні. Техногігант дає сигнал інноваційному ринку про можливість працювати в нашій країні, про її привабливість для зарубіжних компаній, зокрема молодих. Разом із прикладом Glovo це дає підстави вважати про поступовий перехід нашого IТ-ринку зі статусу «країни аутсорсу» у статус «здорового ринку для запуску продуктових рішень і інновацій».
Звичайно, політика держави має бути відповідною. Тут доречно говорити про захист прав інвесторів, про коректну роботу судової системи тощо. Але це вже зовсім інша історія.
А поки що випромінюємо стриманий оптимізм.
Усі статті Макса Філіппова читайте тут.