UA / RU
Підтримати ZN.ua

Автоматичне земельне рабство

Чому варто слідкувати за строком договору оренди землі та не переукладати його в разі завершення.

Автор: Роман Головін

Орендарі дедалі сильніше затискають у кут власників землі. На додачу до того, що орендарі відкрили справжнє сафарі на селян — власників землі, метою якого є змусити подовжити договір оренди чи переукласти його ще на 10–49 років, з 16 липня 2020 року починає діяти закон щодо протидії рейдерству (№340-IX). Відповідно до його положень договори оренди подовжуватимуться автоматично, і більшість власників землі, які хотіли б вийти з орендних відносин чи змінити умови оренди, якщо не догледять, можуть опинитися сам на сам із таким законним рейдерством з боку своїх орендарів.

Перш ніж розібратися в цій ситуації з рейдерством проти нас, українців — власників землі, прошу всіх, у кого договори оренди закінчуються в найближчі три роки, зробити їх ревізію.

По-перше. Не подовжуйте договорів оренди і не переукладайте їх ні під яким соусом, тим більше не підписуйте жодних порожніх паперів чи не заповнених до кінця документів, навіть якщо їх даватимуть підписувати з метою підняти вам орендну плату, зробити індексацію, донарахувати оренду за минулі періоди, — це все може перетворитися на подовження орендної кабали.

По-друге. Подивіться дату укладання договору. Тепер дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення, і це вже визначено законом. Не з моменту реєстрації договору, а з дати укладання відраховується строк дії договору оренди. Орендарі вдовблювали, що договір оренди діє з моменту його реєстрації, і власник землі може вважати, що договір діє довше рівно на стільки, на скільки орендар умисно затягнув з його реєстрацією. А тим часом договір автоматично буде подовжено, і коли власник землі прийде забрати землю, то йому пояснять, що договір кілька місяців чи років тому автоматично подовжився.

По-третє. Раджу, скористуйтеся правом відмови від поновлення договору. Не пізніше як за місяць до дати закінчення дії такого договору ви повинні подати до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору.

Начебто власникам землі надали право розпоряджатися нею, і це право загорнули в яскраву обгортку під назвою «земельна реформа». Насправді ж закон про так званий ринок землі — закон про право орендаря купити землю, а точніше, віджати землю в її власника-селянина. А під яскравою обгорткою — гірка начинка:

проєкт закону №2194 «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (прийнятий у першому читанні і включений до порядку денного під №485-ІХ від 04.02.2020) — забороняє власнику землі продавати землю без дозволу орендаря;

проєкт закону №3131 «…щодо детінізації виробництва сільськогосподарської продукції» — збільшує податок на землю для власника землі в 16,67 разу;

проєкт закону №3012 «…щодо приватизації державних і комунальних земель» — створює умови для продажу державної землі;

Закон №340-IX від 05.12.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» — узаконив автоматичну пролонгацію (подовження) договору без будь-яких попереджень з боку орендаря і без будь-якої згоди власника землі, як це було раніше. Все рейдерство проти власників землі тепер відбуватиметься на законних підставах, а саме — відповідно до частини 2 статті 1261  Земельного кодексу України: «Якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається».

Цим же законом внесено зміни до статті 19 Закону України «Про оренду землі», і тепер, відповідно, стаття 19 звучить так: «Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права». Таке трактування статті 19 чітко визначить, що договір оренди діє з моменту укладання, а не з моменту реєстрації, як це визнавали суди за бажанням орендарів, саме цим користувалися орендарі, затягуючи реєстрацію і додаючи додаткові роки до прибуткової оренди.

Зараз, враховуючи те, що власники землі можуть бути необізнані щодо таких змін, орендарі умисно придумали це й умисно цим користуватимуться.

Як бачимо, закони прописано саме під українського орендаря, на його добру волю, спроможність і виключно його радість і благополуччя. Для орендаря завдання №1 — подовжити договори оренди в будь-який спосіб. Договір оренди орендареві гарантує довгі роки прибутковості, матеріальних благ, а головне, він і тільки він зможе купити землю і залишитися царювати на ній назавжди сам і в особі своїх дітей, онуків, правнуків…

Чому ж таки орендарі хочуть подовжувати договори оренди? До закінчення договору ще два-три роки, а вони наполегливо шантажують і погрожують переукласти.

Першою, і головною, причиною є те, що орендарі хочуть потрапити під дію ними ж пролобійованих законів, які проти українців — власників землі, але в угоду орендарям. Ці закони повністю захищають орендаря від будь-якої конкуренції, в тому числі від потенційних іноземних покупців, які теоретично могли б платити за землю вищу ціну. Оренда для орендаря — захисна оболонка, імунітет, гарантія його надприбутків за рахунок українців — власників землі.

Другою причиною є те, що орендарі хочуть купувати землю, але за тією ціною, яку ви і так знаєте, — це ціна оренди на 49 років з додатковими угодами, які у разі відкриття так званого ринку перетворять для орендаря землю з орендованої на власну. Тільки за умови існування оренди землі орендарі зможуть викуповувати чи «віджимати» землю задешево.

Третьою причиною є те, що земля, яка перебуває в оренді, може бути продана її власником, але при цьому договір оренди продовжуватиме діяти. Покупцем землі може бути орендар або інша особа. Для інших, ніж орендар, осіб орендована земля — менш цікаве придбання, ніж вільна. Відповідно, за землю в оренді даватимуть значно меншу ціну, або вона буде взагалі нецікава як об’єкт купівлі (ви ж не купите автомобіля, який ще п’ять років їздитиме в оренді в службі таксі, ви хочете такий автомобіль, на якому будете їздити з першої хвилини після його купівлі). Для орендаря дуже вигідно, коли він викуповуватиме землю, яка у нього в оренді, і що триваліший строк такої оренди, то нижчу ціну може пропонувати орендар, бо фактично він буде єдиним покупцем цієї землі.

Четвертою причиною є те, що орендарю вигідна оренда: він багатіє на вашій землі, забираючи, по суті, належний вам прибуток від неї собі. Тож йому потрібна якомога триваліша оренда вашої землі, якомога довше закріпачення власника.

П’ятою причиною є те, що орендарі бояться, що власники землі, якщо їм нададуть право розпоряджатися (продавати) землею, по закінченні договору оренди запропонують землю іншим покупцям за ціною, якої орендар не хотів би чи не має змоги заплатити.

Шостою причиною є те, що орендарі бояться, що власники землі можуть усвідомити, що вони спроможні самостійно господарювати на своїй землі, а значить, збільшать у кілька разів дохід від землі та її цінність.

Оренда землі та її зарегульованість в інтересах орендарів, фермерів і аграрних олігархів стає дедалі більш антинародною, виступає проти українського суспільства, проти держави Україна. По суті, оренда землі і діяльність, пов’язана з нею, вже стали злочинними, — залишилося лише визначити кримінальну відповідальність.