Було багато дискусій про віддалення Америки від Атлантики та переміщення її інтересів до Індо-Тихоокеанського регіону. Вимагаючи поступок, які шокували розділену Європу, президент Росії Владімір Путін допоміг об’єднати Захід під лідерством США. Росія сама ж спровокувала те, чого боялася — Захід, який стає все більш рішучим. В результаті президент США Джо Байден опинився на передовій у двох потенційних «холодних війнах», одна у Східній Європі, інша в Південно-Китайському морі, пише Financial Times.
Це був не той сценарій, який планував Байден. Він прийшов на посаду, пообіцявши переорієнтувати зовнішню політику США на Схід. Безумовно, він говорив правильні речі європейським партнерам Америки, які відчували полегшення від того, що після чотирьох років колишнього президента США Дональда Трампа Вашингтон знову почав ставитися до них як до друзів.
Але незабаром країни Європи дізналися, що Байден мав на увазі дещо інше під заявою «Америка повернулася», не зовсім те, чого вони очікували. Як і Трамп, Байден був зациклений на Китаї. Але, на відміну від свого попередника, Байден хотів, щоб Європа допомогла йому в новому курсі політики.
Європа відчула гірку реальність, коли США раптово вивели війська з Афганістану без згоди своїх союзників по НАТО. Партнери Америки по НАТО покладалися на матеріально-технічну підтримку США, щоб діяти в Афганістані. Вони почали підозрювати, що їхня думка мало що означає для Байдена, незважаючи на його теплу риторику. У результаті катастрофи в Кабулі всі країни Заходу відчули наслідки.
Байден також посилив напругу, не попередивши французів про нову угоду щодо атомних підводних човнів Австралії, Великої Британії та США — AUKUS, яка була підписана незадовго після того, як Талібан відновив контроль над Афганістаном. Саме тоді Росія могла використати розкол Заходу, але Путін прорахувався. Зараз американські чиновники старанно консультуються та прислуховуються до думки своїх європейських колег.
Байден опинився перед невідкладними проблемами. Чи зможе він запропонувати Путіну спосіб відступити, не пішовши на поступки РФ? Альтернативою може стати конфлікт на кордоні України.
Саме тут дипломатична майстерність Байдена буде перевірена. Якщо, згідно з консенсусом у Вашингтоні, Китай ставить перед США вагомий стратегічний виклик, Байдену врешті доведеться знайти спосіб віддалити Росію від Пекіна.
Але риторика про глобальну битву між автократією та демократією лише наблизить РФ до Китаю. Це також викликатиме тривогу у багатьох європейських союзників Байдена. Деяким європейським партнерам США незручно говорити про «змагання світла і темряви».
Україна не є зразковою демократією. За даними Freedom House, вона є «лише частково вільною» і її рейтинги значно нижчі за «неліберальну демократію» Угорщини та інші «недосконалі» демократії, такі як Сербія, Колумбія та Сьєрра-Леоне.
Якщо Байден віддасть перевагу цьому критерію, його зовнішня політика приречена на плутанину та звинувачення в лицемірстві. Риторика Байдена також відштовхує відносно надійних друзів США, таких як Сінгапур та Об’єднані Арабські Емірати — країни, підтримка яких була б корисною для Америки.
Криза в Європі пропонує Байдену вихід із пастки риторики, яку він сам собі влаштував. Основний принцип – суверенітет України. Її кордони повинні залишатися непорушними.
Звичайно, світ був би кращим, якби демократія процвітала всюди. Але новітня історія мала б навчити США ризику проголошення своєї «глобальної демократичної місії». З іншого боку, майже кожен може домовитися про непорушність кордонів. Погрожуючи суверенітету України, Путін зробив те, чого Байден не зміг — об’єднати Захід. Це дає США перевагу, яку не можна втрачати, резюмує видання.
Москва та Пекін останніми роками демонструють надзвичайно високий рівень зближення. Та нинішній стан російсько-китайських відносин створює ефект непередбачуваності розвитку подій та загроз з боку тандему РФ — КНР, що викликає алармістські настрої у багатьох західних та азійських країнах.
Про російсько-китайське «партнерство без альянсу» та те, як Пекін та Москва просувають свої інтереси — читайте в статті Наталії Бутирської та Сергія Солодкого «Не тільки вторгнення в Україну: як Росія та Китай лякають Європу і Азію».