У минулому році через свою агресію в Україні Росія змінилася у багатьох важливих відношеннях. Але одне важливе перетворення залишилося непоміченими: стратегічне мислення повністю зникло, і російський режим більше не говорить про майбутнє, пише професор економіки паризької Школи політичних наук Сергій Гурієв у статті для The Washington Post.
Заяви російських лідерів Росії концентруються на конфлікті з Україною і Заходом (і їх "маріонетками" всередині Росії), і в них згадується героїчне минуле (в основному, Друга світова війна). "Режим тепер повністю зосереджений на своєму власному виживанні", - пише Гурієв.
"Це не завжди було так. У 2000 році Володимир Путін пішов у Кремль з 10-річною програмою Грефа", яка включала в себе бачення Росії як відкритої та сучасної країни", - нагадує автор.
Перший свій президентський термін Путін реалізував частину цієї програми. Стратегії довгострокового розвитку - головним чином, засновані на цих уявленнях - обговорювалися і оновлювалися до 2012 року.
Усі інші пункти, як Путін особисто сам визнав, не будуть далі втілюватися. "Яку альтернативу президент Росії запропонує його громадянам? Там немає відповіді. Немає довгострокового планування політики для майбутнього Росії", - йдеться в статті.
У Кремля немає ніякого фінансового плану на час після 2016 році, він поки що ґрунтується лише на очікуваннях відновлення цін на нафту. У всьому світі Росія відчайдушно захищає суверенне право недемократичних урядів, щоб влада залишалася на невизначений термін.
"Режим правильно робить, що турбується про своє найближче майбутнє. Російська економіка знаходиться в рецесії і навряд чи буде рости більше, ніж на 2% в рік, навіть коли рецесія закінчиться. Вперше за 15 років влади Путіна доходи росіян падають. Пропагандиські вигоди від анексії Криму стихають. А ще одна війна – не по кишені, ще одна хвиля санкцій може знищити банки, що може призвести до паніки і краху режиму", - йдеться в статті.
На думку Гурієва, в якийсь момент цей режим піде, і поки не ясно, що прийде йому на зміну. "Які будуть турбулентні перетворення Росії, і чи перетворитися вона на демократичну країну", - міркує автор. Як показала Арабська весна, такі зміни режиму можуть бути мирними чи навпаки – або дуже бурхливими.
Мирний перехід не є малоймовірним. Росія багатша і освіченіша, ніж країни арабської весни. Але також очевидно, що головні фігури в режимі навряд чи легко відмовляться від своєї влади.
Вони бояться бути притягнуті до відповідальності за злочини проти людяності, і через велику корупцію в Росії. Кращий сценарій: можна сподіватися на якусь форму перехідного уряду, який буде забезпечувати певні гарантії для вихідних еліт і нагляд за нові вибори.
"Це, звичайно, в інтересах Заходу, щоб не "втратити Росію" ще раз", - сказано в статті.
"Може Захід вплинути на результат? Зрештою, доля Росії буде вирішуватися росіянами. Але Захід може грати свою роль. Але Захід все ж може зіграти певну роль. За допомогою програми в дусі плану Маршалла він може внести свій внесок у формування нової Росії, допомагаючи відновити економіку, зруйновану корупцією, підтримуючи реформи у сфері державного управління, освіти і медицини та інвестуючи в російську інфраструктуру. Що важливіше всього, Захід повинен сформулювати план реінтеграції Росії у вільний світ", - вважає Гурієв.
На думку автора, ці питання дуже складні: на їх рішення будуть потрібні великі інтелектуальні та політичні зусилля. "Ми повинні винести урок з 1991 року, коли швидке зникнення Радянського Союзу застало всіх зненацька. Але на цей раз, ставки набагато вищі. Захід має готуватися в даний час до раптової і бурхливої зміни в Росії", - резюмує Гурієв.
Видання The New York Times писало, що Захід програє в Україні за пацифізму Німеччини і нерішучості США.
Видання Die Zeit писало, що Путіну потрібен Захід тільки в якості "лякала" для росіян. Незважаючи на розчарування або навіть ворожість по відношенню до Заходу, для Москви він залишається важливим. Тому що вся ситуація вписується в універсальний шаблон, основні меседжі Росія постійно озвучує: нібито деякі західні лідери і спецслужби хочуть ізолювати країну і в кінцевому підсумку знищити її.