Дуже часто щоб зрозуміти, що ж відбувається в Туреччині, доводиться подивитися на події глибше. Так звані "докази" проти сотень військових офіцерів і інших світських діячів у справах від 2008 року, які сьогодні відомі як справа "Ергенекон" і "Следжхамер", були сфабриковані. Це, головним чином, зробили послідовники культового богослова Фетхуллаха Гюлена, який зараз живе в Пенсільванії. Однак партія "Справедливості і розвитку", яку очолює Раджеп Таїп Ердоган, нічого не зробила, щоб зупинити процес, тому що він був вигідний для неї.
Тоді Гюлен був близьким союзником Ердогана. Обоє були ісламістами зі схожими поглядами на майбутнє своєї країни. Зрештою, рух Гюлена допоміг "Справедливості і розвитку" прийти до влади більше десяти років тому. Про це сьогодні пише на сторінках Financial Times колишній посол Великобританії в Туреччині Пітер Вестмакотт.
Він нагадує, що дружба двох турецьких лідерів закінчилася тоді, коли Гюлен почав критикувати Ердогана за автократичні підходи. Релігійний діяч відкрито виступив проти Ердогана під час демонстрацій в парку Гезі в Стамбулі у 2013 році. Він опублікував кілька критичних статей у Financial Times і New York Times. Його також підозрюють у причетності до появи в пресі аудіо і відеозаписів, в яких викривалася корумпованість міністрів і членів сім'ї Ердогана.
Масове звільнення і арешти сотень суддів, поліцейських і журналістів, які симпатизували Гюлену, було здійснене на підставі причетності до справи "Ергенекон". Але переконлива перемога Ердогана на президентських виборах у 2014 році і хороший результат його партії на парламентських виборах в 2015-му, розглядалося як перемога у цій битві.
Придушений військовий переворот у п'ятницю 15 серпня показав, що ця боротьба за напрямок розвитку Туреччини досі не закінчилася. Заяви Гюлена про осуд перевороту свідчать, що він, швидше за все, не мав ніякого відношення до останніх подій. Але президент Туреччини, схоже, налаштований покласти всю вину саме на нього.
Прихильники теорій змови переконані, що Ердоган сам міг влаштувати "показовий переворот", оскільки після нього він став ще більш політично сильним. Однак Вестмакотт сумнівається в цьому, оскільки особиста репутація президента Туреччини постраждала. Інші ж коментатори переконані, що невдалий переворот став доказом, що військові досі вважають себе силою, яка повинна тримати країну "в колії". Схоже, що деякі офіцери дійсно так вважають, але не верхівка армії, чиї відносини з Ердоганом значно покращилися впродовж останніх місяців і багато з яких тепер вважають Гюлена більшою загрозою для спадщини Мустафи Кемаля Ататюрка, ніж нинішній президент.
Також Генеральний штаб Туреччини втручається в політику лише тоді, коли точно знає, що громадськість на його боці. І те, як Ердоган легко розправився із заколотниками, свідчить, що це був не той випадок.
Вірогідно, що світ не дізнається, як все було насправді. Але це і не важливо. Головне питання – куди попрямує Туреччина з цієї точки. Багато друзів країни хотіли б, щоб Ердоган проявив великодушність у своїй перемозі. Хоча перша реакція президента свідчить, що він вдасться швидше до жорстких заходів. Він навіть почав гучніше ніж будь-коли вимагати екстрадиції Гюлена, хоча якщо цю його вимогу задовольнять, то більше не лишиться нікого, кого б Ердоган міг звинувачувати закордоном.
"Туреччина дуже важливий гравець в регіоні. Нам потрібно, щоб вона лишилася стратегічним енергетичним коридором, важливим торговельним партнером і членом коаліції проти "Ісламської держави", а також надійним і здібним членом НАТО, який би взяв участь у вирішенні сирійської кризи. Але вона не буле надійною і здібною у виконанні своїх ролей, якщо не лишиться світською, демократичною і плюралістичною", - йдеться в статті.
Автор додає, що зараз потрібно "загладити гострі кути" і допомогти Туреччині розкрити свій надзвичайний потенціал, який вона демонструвала в перші роки правління "Справедливості і розвитку". Але п'ятнична драма продемонструвала, що це буде дуже не просто.
Як відомо, в ході спроби військового перевороту в Туреччині загинули не менше 265 осіб. Кількість поранених оцінюється в 1500 чоловік. Як повідомлялося, влада Туреччини затримали близько 6 тисяч військових, яких підозрюють в участі в невдалій спробі державного перевороту 15 липня.