У вересні, коли Франція хотіла відправити свої танки Leclerc в Румунію, щоб зміцнити оборону свого союзника по НАТО, інший союзник - Німеччина - не дозволив транспортувати їх через свої автостради. Однак, проблема була зовсім не в політичній опозиції чи спалаху демонстрацій за мир, а у важких французьких транспортерах.
Вага бортових платформ на кожній осі перевищувала доспустимі обмеження на більшості німецьких доріг, - пояснили німецькі чиновники, які відкинули запропонований Парижем маршрут як неприйнятний. Зрештою, Франція відправила танки залізницею, що зайняло більше часу.
«Російське вторгнення в Україну викрило слабкості і недоліки усіх європейських армій: від обмежених можливостей ППО до недостатніх запасів боєприпасів. Воно також стало болючим нагадуванням про проблему, яка непокоїла планувальників НАТО впродовж останніх років, а саме про складність транспортування військового обладнання на континенті», - пише Wall Street Journal.
В часи Холодної війни НАТО був готовий воювати з СРСР, а значить міг не лише запускати снаряди, а й доставляти їх військам. Країни альянсу невтомно проводили бойові і логістичні навчання, використовуючи вантажівки, вагони, літаки і кораблі, які тільки були в їхньому розпорядженні. Після розпаду СРСР, розпалася і європейська інфраструктура забезпечення. Квартирмейстри і цивільні транспортні служби припинили проводити наради. Залізниці Західної Європи розпродали рухомий склад, призначений на випадок війни. Уряди запровадили регулювання, які обмежили рух боєприпасів, вибухівки й інших небезпечних матеріалів через кордони.
Розширення НАТО за рахунок вступу країн колишнього Варшавського договору ще більше ускладнило ситуацію. Тому що ніхто не знав, які дороги і залізничні колії там було б краще використовувати в разі початку кризи. Роками ніхто не проводив аналіз мостів, тунелів і переходів в нових країнах НАТО, тому що в цьому не було потреби. Будь-яка загроза для безпеки через відсутність автомобільних шляхів високої пропускної здатності здавалася дуже віддаленою. А потім Росія анексувала Крим в 2014 році, а також розпалила війну на сході України. Дух війни знову став відчутним на кордонах НАТО. Стало зрозуміло, що Європі потрібно знову опанувати вже забуті логістичні навички.
Генерал Армії США Бен Ходжес, який був головнокомандувачем американських військ в Європі, витратив 4 роки, намагаючись підвищити мобільність сил. Він наголошував, що військова техніка повинна пересуватися Шенгенською зоною так само легко, як і люди. В 2018 році, коли генерал Ходжес пішов у відставку, НАТО створив дві нові командні структури: одна займається логістикою в Європі, а інша - доставкою через Атлантичний океан. ЄС, який уникає прямої участі в боях, але намагається допомогти своїм арміям діяти більш ефективно, теж почав приділяти увагу військовій мобільності. В межах ЄС був запущений проект під назвою Європейська оборонна агенція, в якому головують Нідерланди. Тепер до нього приєдналися країни НАТО, які не входять в ЄС, зокрема, Норвегія, Канада і США. Зважаючи на серйозність проблеми мобільності, ЄС дозволив Великій Британії брати участь у проекті, попри напружені відносини після Brexit.
«Швидка реакція країн НАТО на російське широкомасштабне вторгнення в Україну в лютому стало жорстким нагадуванням про те, як багато роботи ще попереду. Озброєння Києва і зміцнення оборони країн НАТО, які розташовані найближче до Росії, зокрема Польщі, Болгарії і Румунії, вимагало великої кількості спеціальних схем, щоб обійти бюрократичні і логістичні перешкоди», - пише видання.
«Настав час перейти від вирішення індивідуальних випадків до структурних рішень», - йшлося в звіті під назвою «План дій щодо військової мобільності 2.0», який ЄС опублікував у листопаді.
Через кілька днів після його публікації Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг зустрівся з міністрами оборони ЄС, щоб обговорити мобільність і логістику, назвавши це «важливою частиною співпраці НАТО і ЄС». Минулого місяця Столтенберг зустрівся з єврокомісаром з питань внутрішніх ринків Тьєррі Бретоном для просування цих зусиль.
«Ці зустрічі спираються на пожвавлення зусиль, націлених подолати давнє насторожене ставлення двох міжнародних організацій одна до одної. В мирні часи кожна зі сторін вважала іншу як таку, що зазіхає на її територію. Тепер вони намагаються зробити своє планування і витрати в сфері оборони більш ефективними», - пише видання.
ЄС інвестує мільярди євро щороку в транспортну інфраструктуру. Але рідко коли зважає на питання військової мобільності. Тепер ЄС і НАТО почали координувати свої плани, щоб фінансування від союзу охоплювало і потреби, визначені альянсом.
«Прогрес є, але це складне питання», - сказав заступник міністра оборони Чехії Ян Їреш.
Генерал Ходжес каже, що правила на національному рівні все ще надто обтяжливі. І уряди не приділяють проблемі належної уваги.
Їреш каже, що Чехія і сусідні країни зіштовхнулися з найбільшим викликом через фізичні можливості їхньої інфраструктури. Танки і інша бронетехніка Варшавського договору були меншими і легшими, ніж західні аналоги. Тому мости і переходи будувалися з розрахунком, що вони повинні витримати вагу російської зброї, але обвалюватися, якщо сухопутні війська НАТО спробують через них пройти. Тепер планувальники НАТО і ЄС намагаються придумати спосіб, як виправити ці структурні недоліки.