Рішення Владіміра Путіна активувати 300 тисяч «резервістів» з військовим досвідом і без нього, щоб зміцнити фронти у війні проти України, підштовхнуло сотні тисяч молодих росіян тікати з країни. Російський призов обурює, але не лише через ті причини, які першими спадають на думку.
«Відправка нових рекрутів, погано підготовлених резервістів і нетренованих цивільних в Україну - це рецепт для бійні. Вони не будуть готові до того, з чим їм доведеться там мати справу», - пише в статті для Washington Post генерал Армії США у відставці Марк Хертлінг. В часи війни в Іраку він командував Першою бронетанковою дивізією, а пізніше - Армією США в Європі.
Він пригадує, як багато років тому йому доручили командувати організацією, яка проводила нагляд за всією базовою підготовкою в Армії США, а також процесом підвищеної підготовки, через який проходив кожен американський піхотинець. На той час США вербували на службу приблизно 160 тисяч солдатів і офіцерів щороку. Більшість американців, які добровільно йдуть на військову службу, проходять 10-тижневий курс базової підготовки, а потім їдуть в різні місця для проходження додаткових тренувань за спеціальністю. Хертлінг пояснює, що «базова» підготовка - це насичений період, протягом якого солдати вивчають і відпрацьовують навички, такі як стрільба з вогнепальної зброї, надання першої допомоги, орієнтування на місцевості і метання гранат. Також вони вчаться працювати в команді, реагувати на різні типи атак (артилерійську, хімічну атаку, на засідки тощо). Також вони вчаться муштри, професійної етики і цінностей, а також засвоюють цілий спектр інших навичок. Тож навчання дуже інтенсивні.
Тривалість подальшої підготовки залежить від обраної спеціальності для кожного окремого солдата. Але йдеться про місяці, а не тижні. Розвідник, який працює на посаді перекладача, витрачає майже рік на навчання. Спеціалісти в сфері логістики: водії вантажівок, заправники і механіки, - витрачають менше часу на підготовку. Більшість рекрутів проводять 3-4 роки в формі. І значний відсоток з них продовжують далі служити за контрактом.
Хертлінг пише, що, будучи командувачем Армії США в Європі, він мав змогу відвідати Росію кілька разів. Під час цих візитів він спостерігав за тим, як армія іншої країни тренує своїх призовників і інтегрує їх в свої сили. Збройні сили Росії складаються в основному з призовників. Двічі на рік російські чоловіки віком від 18 до 27 років зобов’язані прийти в місцеві військкомати. Щорічний пул налічує більше мільйона чоловіків, але 120-140 тисяч з них визнаються придатними для служби. Після цього призовники проходять місяць чи два базової підготовки. Після цього їх чекає ще шість місяців підготовки за спеціальністю. Закінчивши навчання, солдати прибувають до своїх підрозділів для проходження служби впродовж 12-18 місяців. Мало хто з них вирішує після цього будувати кар’єру в армії.
І не важко зрозуміти, чому. Російські сержанти поводилися непрофесійно і постійно принижували і зневажливо поводилися з рекрутами. Навчання влучній стрільбі переслідувало мету лише ознайомити новобранців зі зброєю, але не досягти кваліфікації поводження з нею. Солдатам видавали лише кілька набоїв для виконання тренувальних пострілів. Підготовка з надання медичної допомоги була рудиментарною. Орієнтуванню на місцевості і топографії взагалі майже не навчали. Солдати не проявляли ініціативу, а дисципліна була жалюгідною.
Бараки були переповнені, ліжка тісні, а вентиляція - поганою. Душ і туалети були «груповими». Їжа в їдальнях мала низьку харчову цінність і без вибору. А порції були замалі. Хертлінг пише, що не пригадує, щоб солдатів вчили цінностям, етики, професійної поведінки чи методам сухопутної боротьби, які складають ключову частину базової підготовки в США. Російські полковники сказали йому тоді, що основну частину підготовки солдати проходять після того, як залишають навчальні бази і починають служити в своїх підрозділах.
Після того Хертлінг відвідав танковий полк. Американському генералу показали єдиний тренажер для екіпажу Т-72, який виявився «примітивним і нереалістичним». Американські танкісти проводять багато годин навчання на тренажері, перш ніж виконати десятки пострілів по різним типам рухомих і статичних цілей на різній відстані. Хертлінг сам випробував російський тренажер, після чого російський командир гордо сказав йому, що кожен його танкіст має змогу виконати один постріл на рік.
«Моя щелепа відпала. Спостерігаючи за російською армією впродовж семи місяців її кампанії проти України, я не можу сказати, що мене дивують всі поразки. Успіхи росіян відповідають їхній підготовці, а вона погана. Кількість втрат це теж відображають. Не дивно, що так багато молодих росіян тікають з країни», - пише американський генерал.
Це повертає нас до того, як 300 тисяч «резервістів» Путіна будуть протистояти українській армії, яку тренує НАТО. Швидше за все, мобілізованих росіян відправляють в якості поповнення в деморалізовані і виснажені за сім місяців бойових дій підрозділи. Ситуації не допоможе те, що нещодавно ці підрозділи були «посилені» в’язнями, бойовиками з так званих «народних республік» і найманцями. Результат буде передбачуваним. Путін може й далі відправляти неохочих воювати російських чоловіків на війну, до якої вони не готувалися. Це буде просто вбивство. Але цього разу Путін вбиває власних громадян.