«Моя свідомість стає трохи розпорошеною, коли я занадто довго зосереджуюсь на роботі. Тож, щоб захистити свій «час продуктивності», я реформувала своє життя, зосередившись на здоров’ї та власному благополуччі. Менше часу для роботи - це ключ до моєї продуктивності», пише авторка Кері Вігінтон для Washington Post.
«Я виконую основну частину своїх завдань протягом чотирьох-п’ятьох 55-хвилинних відрізків часу протягом дня, роблячи півгодинні перерви, коли мій розум починає розпорошуватися. Хоча за цим стоїть не так багато наукових досліджень, гуру продуктивності наполягають на думці, що ми досягаємо найкращих результатів, працюючи інтенсивно лише приблизно чотири-п’ять годин на день», - пише авторка статті.
Вчені визначили цей діапазон, частково завдяки дослідженню під керівництвом психолога Андерса Еріксона, яке створило «правило 10 000 годин». Концепція, популяризована письменником Малкольмом Гладвеллом наголошує, що для того, аби стати майстром у чомусь, потрібно щонайменше 10 тисяч годин інтенсивної практики, хоча Еріксон заявив, що це занадто спрощене пояснення.
Який це має зв’язок зі здатністю фокусувати свою увагу на виконанні завдань протягом чотирьох чи п’яти годин? Саме протягом такого часового проміжку практикувалися «найуспішніші» учасники в дослідженнях Еріксона.
За словами письменника Алекса Суджунг-Кім Панга, який спеціалізується на продуктивності, такий графік часто використовували відомі успішні люди. Еліс Манро, Чарльз Дарвін та Габріель Гарсія Маркес мали схожі «звички».
«Замість того, щоб працювати надзвичайно довго, вони максимально збільшили глибину часу фокусування уваги на день, і це принесло результати. Вони організували свій день таким чином, щоб витрачати приблизно 4 або 4,5 години для справді інтенсивної глибокої роботи», - каже Панг.
Хоча немає чітких досліджень щодо роботи та зосередженості, такий «графік фокусування» звучить досить обґрунтовано на думку доцента кафедри психології Каліфорнійського університету Калини Міхальської. Однак вона вважає, що ця стратегія не працює однаково для всіх. Люди мають індивідуальні відмінності «в потенціалі уваги та біоритмах», сказала вона.
«Існують також відмінності в тому, як ми управляємо власними емоціями, особливо після проблем, з якими змусила людей зіштовхнутися пандемія коронавірусу. Ми всі пережили стрес та занепокоєння за останній рік. Це саме по собі впливає на нашу увагу», - сказав Борна Бонакдарпур з Північно-Західного університету в Чикаго.
Окрім пандемії, головними причинами обмеженої здатності зосереджуватися є когнітивні перевантаження та використання енергії.
«Коли ви активізуєте метаболізм мозку, він отримує побічні продукти, від яких зрештою потрібно очиститися. Мозок повинен відпочивати», - сказав він.
За словами Бонакдарпура, дослідження показують, що на кожні дві години інтенсивної роботи потрібно приблизно 20-30 хвилин перерви.
«Звичайно, деяка робота, яку ми виконуємо, не вимагає 100 відсотків нашої уваги. Ось чому ви можете виконувати цю роботу, навіть коли вже втомилися. Але як загальний принцип, у такій ситуації мозок функціонує менш потужно. Дослідження показують, що, коли фокус уваги ковзає, ми менш мотивовані, робимо більше помилок і легше відволікаємось», - додав Бонакдарпур.
Така тенденція стосується професій, де відсутність уваги може загрожувати життю. Наприклад, диспетчери повітряного руху, за даними Федеральної авіаційної адміністрації, безпосередньо керують живим рухом в середньому лише близько чотирьох годин протягом восьмигодинних змін.
Але більшість людей не є диспетчерами повітряного руху з керівниками, які розуміють межі зосередженості. Якщо є лише чотири-п’ять годин пікової уваги протягом звичайного робочого дня, як можна оптимізувати цей час? Є кілька порад від експертів.
Працюйте часовими відрізками, щоб дати мозку шанс відпочити. Спочатку Міхальська спробувала так званий «Метод Pomodoro»: ви працюєте 25 хвилин, а потім відпочиваєте три-п’ять хвилин. Після чотирьох із цих блоків ви робите півгодинну перерву. Але вона виявила, що під час використання такого методу більше зосереджувалася на таймері, ніж на своїй роботі. Зрештою вона розширила роботу на більш тривалий період.
«Я намагаюся працювати 45 хвилин, а потім роблю перерву», - каже Міхальська.
Заплануйте свої перерви заздалегідь. Після робочих блоків Міхальська робить п’ятихвилинний відпочинок, переконавшись, що залишає зайвий час на обід. Вона рекомендує планувати свій тиждень, враховуючи перерви.
У своєму графіку вона також залишає трохи місця для переходів між завданнями, які включають написання, дослідження, викладання та зустрічі зі студентами. Професор сказала, що планування допомагає їй дотримуватися графіка.
«Вам потрібно трохи часу, щоб перевірити завдання, попити води, погуляти, перевірити пошту, відповісти на дзвінок», - сказала вона.
«Хоча перерви в роботі можуть здаватися перешкодами на шляху до продуктивності, ви можете бути здивовані тим, що відбувається, коли ви даєте своїм думкам перепочити. Ваш творчий розум не перестає працювати, поки ви чекаєте на каву або гуляєте. Іноді це може викликати ті самі «моменти просвітлення», на які ми всі так чекаємо», - каже Панг.
Слідкуйте за своєю продуктивністю. «Ви можете думати про свій час інтенсивної зосередженості, як про фінанси, тобто треба створити детальний список того, як ви витрачаєте час найбільшої продуктивності. Кожні 15 хвилин записуйте, що ви насправді робите. Спочатку це може бути нудно, але результат покаже, як часто ви робите невимушені перерви або перевіряєте соціальні мережі, коли думаєте, що працюєте», - сказала Міхальська.
Захист від збоїв. «Мої найпродуктивніші дні - це коли робота здається настільки невимушеною, що я з нетерпінням чекаю на завершення перерв, бо не відчуваю в них потреби. Стан легкості, «потоку» - термін, уведений угорським психологом Михайлом Циксентмігалі, - це коли ти відчуваєш себе у повному діапазоні своїх здібностей, але не за їх межами», - додає Панг.
Щоб робота частіше здавалася невимушеною, треба обмежити час на «відволікання». Дослідження показало, що для перефокусування на інше завдання може знадобитися від 30 до 60 секунд.
«Я встановлюю режим «не турбувати» на своїх пристроях. Я не отримую сповіщення про електронні листи, текстові повідомлення чи заголовки новин. Цей вид від’єднання може здатися неможливим там, де ви працюєте. Але все більша кількість компаній трансформують свою політику так, щоб працівники могли відключатись від мережі на кілька годин щотижня. Вони встановлюють час, коли кожен може бути «ізольований», ігнорувати повідомлення, не відповідати на телефонні дзвінки і просто концентруватися на своїх найважливіших завданнях», - каже Панг.
За його словами, це прості речі, але вони дійсно сприяють підвищенню продуктивності та добробуту працівників.
«Багато людей визнали, що можна змінити систему роботи, і що важливо, змінити її на краще», - каже дослідник.
Головний економіст Банку Англії Енді Холдейн вивчив економічний вплив «великого експерименту на дому», спровокованого пандемією коронавірусу. Адже для того, щоб запобігти поширенню хвороби, багато компаній відправили своїх працівників на дистанційну роботу, пише Financial Times.
Перша частина дослідження стосується впливу дистанційної роботи на продуктивність праці. До пандемії COVID-19 дистанційна робота асоціювалася з більшою продуктивністю, а зараз - з меншою. Одна константа полягає в тому, що дистанційна робота зробила багатьох людей щасливішими, але менш продуктивними.