Як визнає вже у наші часи автор ідеї створення БРІКС — один із колишніх очільників Goldman Sacks, колишній міністр фінансів Великої Британії Джим ОʼНіл, він ніколи не мав на увазі появу політичного підтексту за неформальними зустрічами лідерів Бразилії, Росії, Китаю та Індії (Південна Африка приєдналася пізніше). ОʼНіл придумав його 2001 року. БРІКС було створено 2009-го з метою скоординувати міжнародні зусилля найбільш обіцяючих економік світу. 2023 року все змінилося. Війна Росії проти України зруйнувала сформований після Другої світової війни світовий порядок і повернула на порядок денний питання взаємодії розвинених держав світу, які виступали і виступають за збереження демократії та ліберальних цінностей як основи світоустрою, з країнами Глобального Півдня. Останні ж дедалі голосніше заявляють про відсутність діалогу і навіть диктат із боку «колективного Заходу». Якщо залишити осторонь питання про цінності, варто визнати, що за два останні десятиліття світ дійсно змінився і сучасні позиції Китаю та Індії виглядають набагато переконливішими, ніж 2009-го і, тим паче, 2001 року. Щодо Бразилії та Південної Африки слід казати окремо, оскільки вони прогнозів не виправдали. Про Росію як економічну потугу говорити не варто взагалі.
Нинішній БРІКС дійсно трохи перевершує «сімку» у термінах ВВП за паритетом купівельної спроможності, проте значно поступається розвиненим конкурентам, якщо вимірювати економіку країн у сучасному доларовому еквіваленті, а тим більше за рівнем ВВП на душу населення. При цьому у БРІКС очевидно й однозначно домінує Китай (його ВВП перевищує суму ВВП решти країн угруповання), а у «сімці» — США. Індія демонструє непогані темпи зростання, проте все ще повинна довести свою спроможність нарощувати ВВП стабільно. Бразилія та Росія з 2001 року майже не просунулися вперед, а Південна Африка навіть не є найбільшою економікою Африки — лідерство належить Нігерії. Тому недивно, що саме Китай домінував на саміті у Йоханнесбурзі, і навіть запрошення до «членства» шести інших країн, про що скажу нижче, цього не змінить.
Путіна на саміті не було через ордер на його арешт, виданий Міжнародним кримінальним судом (МКС). Південна Африка, яка приймала саміт, є стороною Римського статуту та має юридичні зобовʼязання заарештувати Путіна в разі, якби він опинився на території країни. Після серії різноманітних спекуляцій на цю тему, спричинених тиском РФ, з одного боку, та деяких інших країн — з іншого, саміт відбувся, але у форматі «4+1». Місце одного кремлівського злочинця посів інший — Лавров. Виглядало це жалюгідно, але у сучасній Росії, слід думати, і такому результату мають радіти.
За відсутності Путіна на саміті всю увагу було сконцентровано на КНР, і це було помітно навіть за протокольними ознаками. Сі Цзіньпін став єдиним серед усіх гостей, кого президент Південної Африки Сиріл Рамафоза зустрічав в аеропорту особисто. Очільник КНР дозволив собі без пояснення причин не зʼявитися на перший захід саміту — зустріч із підприємцями пʼяти країн, де він мав виступати. Натомість він прийшов на суто протокольну вечерю. Державна автомобільна корпорація КНР Chery стала офіційним перевізником саміту. Цілий флот автомобілів Chery забезпечував перевезення делегацій між локаціями і, цілком природньо, складав кортеж Сі Цзіньпіна. Своєрідною відповіддю на наміри Рамафози знайти рішення і забезпечити скорочення значного дефіциту Південної Африки у торгівлі з КНР стали літаки КНР, які привезли у Йоханнесбург абсолютно все необхідне для обладнання готелів, де жили численні члени китайської делегації, включаючи ліжка, килими, білизну, штори, посуд тощо.
Та найцікавішим виявився перелік країн, які стануть членами угруповання вже з наступного року, — Іран, Саудівська Аравія, ОАЕ, Аргентина, Ефіопія, Єгипет. Їх обирали начебто з кількох десятків охочих, переліку яких не оприлюднювали. Переговори з усіма новими членами були розпочаті ще за головування КНР у БРІКС і мають китайський «присмак». Іран і Саудівська Аравія нещодавно «помирилися» за посередництва КНР, Ефіопія — друга за населенням країна Африки — має величезні борги перед Китаєм, Єгипет і Аргентина — значні боржники перед МВФ і зацікавлені у пошуках альтернативних ресурсів. Єгипет і ОАЕ є членами банку розвитку БРІКС, проте Аргентина — ні. Новачки загалом не становлять і 10% сумарного ВВП пʼяти країн-засновників, але створюють видимість потужної групи з 11 країн, що розвиваються. Немає відповіді на запитання, як розглядатимуть поза межами розширеного БРІКС включення підсанкційного Ірану, особливо враховуючи його очевидну негативну роль у війні Росії проти України. Ну і зовсім комічною виглядає ініціатива групи сербських парламентаріїв відмовитися від європейської інтеграції Сербії та натомість вступити до БРІКС.
Перед самітом «двадцятки» в Індії і Сі Цзіньпіну було вкрай важливо продемонструвати своє лідерство у значущих для інтересів США регіонах — у Південній Америці, на Близькому Сході та в Африці. Відсутність Путіна на саміті також зіграла на користь Пекіна, оскільки саме він, а не голова КНР, був би у центрі уваги в разі візиту до ПАР. А так навіть присутність прем’єр-міністра Індії нічим не запамʼяталася, окрім його рідкісної зустрічі з Сі Цзіньпінем, на якій вони начебто домовилися провести деескалацію на спірному кордоні двох країн у Гімалаях.
Кожна з країн БРІКС переслідувала на саміті свої цілі. Для ПАР, яку, попри очікування, не запросили у Хірошіму на саміт G-7, було важливо продемонструвати своє лідерство в Африці у той час, коли конкуренція з Нігерією та деякими іншими країнами континенту стає напруженою. Схоже, що одним з інструментів стала демонстративна прихильність Преторії до Китаю, яка нікого не має вводити в оману, — найбільшим торговельним партнером ПАР є Евросоюз, а не Китай, а торгівля ПАР з ЄС і США більша, ніж з іншими членами БРІКС. Там само Бразилії та Індії важливо було ще раз заявити про необхідність «почути голос Глобального Півдня», хоча те саме можна було б зробити і на саміті «двадцятки», який відбудеться незабаром у Делі. Про хиткість заяв про єдність інтересів БРІКС свідчить і той факт, що буквально через два дні після зустрічі Моді і Сі Цзіньпіна у ПАР, у Китаї було оприлюднено нові офіційні географічні карти, на яких спірні території з Індією були позначені як китайські, як і один із російських островів. Індія висловила різкий протест КНР. Зʼявилася також інформація, що Сі Цзіньпін не поїде на саміт «двадцятки», як і Путін, натомість у жовтні планується візит президента РФ до КНР.
Серед основних меседжів, які прозвучали під час саміту БРІКС, слід відзначити добре знайомі по російсько-китайській риториці мантри про «інклюзивний мультилетаризм» (у перекладі з китайської це означає заміну одного гегемона США, на іншого — Китай) і необхідність дедоларизації світової економіки. Агресивна риторика РФ і КНР, а також певні кроки на двосторонньому рівні Росії з Китаєм та Індією дають результат — значна частина торгівлі між цими країнами здійснюється у рублях, рупіях і ренмінбі, а в Африці створено свою платіжну систему PAPSS (альтернативу SWIFT). Члени БРІКС також намагаються зменшити залежність від долара у своїх FOREX-резервах, збільшуючи частку євро, британського фунта і єни (що, власне, нічого не змінює).
На думку фахівців, усі ці кроки є дуже маргинальними і свідчать про відсутність реального альтернативного плану дій. Наприклад, Росія продає Індії величезні обсяги нафти за рупії. Проте, оскільки Індія експортує в РФ набагато менше, ніж купує, у Росії накопичилася значна сума в рупіях, яких вони реалізувати не можуть, оскільки Індія забороняє їхню конвертацію в інші валюти. Схожа ситуація з Китаєм, який, попри значний розмір економіки, має серйозні диспропорції в експортно-імпортних операціях з усіма основними торговельними партнерами, не може похвалитися прозорим і розвиненим фінансовим ринком, ефективним і незалежним центральним банком, здатністю здійснювати фінансову політику на глобальному рівні. Ідеї щодо створення якоїсь «спільної валюти БРІКС» також були відкинуті, оскільки обсяги торгівлі всередині членів угруповання занадто малі, щоб виправдати колосальні витрати на її впровадження та обіг.
Одним з уроків, які варто зробити із саміту БРІКС, є те, що Китай і Росія не припинятимуть спроб організувати пул країн, яких не влаштовує ідеологія Заходу в контексті збереження основ ліберального світового порядку, створеного за підсумками Другої світової війни. Натомість замість об’єднання зусиль для реформування ООН і Радбезу ООН, вони просуватимуть ідеї мультиполярності, деглобалізації, «поваги» до позиції кожної країни без нав’язування універсальних цінностей. При цьому самі ідеологи такого підходу, який цілком можна назвати «новим хаосом», наполегливо порушують його у власній політиці, не мають чіткого уявлення про альтернативи і не спроможні запропонувати реальні рішення найбільш ключових проблем. В умовах ізоляції Росії основним рупором таких ідей став Китай. Для демократичного світу це ускладнює протидію планам хаотизації геополітики, проте створює і певні можливості: Китай — не Росія, йому є що втрачати.