Донедавна президент Китаю Сі Цзіньпін міг відчувати себе виправданим, встановлюючи "безмежне" партнерство з російським диктатором Владіміром Путіним. Китаю вдалося надати достатню підтримку, щоб посилити російські військові зусилля в Україні, переломити хід бойових дій, не порушуючи при цьому червоних ліній США і Європи щодо прямого продажу зброї. Однак нещодавні успіхи Росії загрожують значно ускладнити життя Сі.
Почнемо з того, що Захід не заплющує очі на той факт, що постачання Китаєм товарів подвійного призначення мало вирішальне значення для нещодавніх російських перемог. Без китайської підтримки, яку США публічно критикують як "всеосяжні й тривалі зусилля, що підтримуються керівництвом", Путіну було б дуже важко вести війну на виснаження, вважає Мінсін Пей, оглядач Bloomberg.
США мають більше, ніж одну причину продовжувати цю кампанію тиску. Підтримка Китаєм Росії є найкращим аргументом Вашингтона, щоб підштовхнути європейських союзників до прийняття більш жорсткого підходу до Китаю. Намагаючись переконати Європу підвищити імпортні бар'єри для китайських електромобілів і продуктів зеленої енергетики, США допомагають висвітлити наслідки підтримки китайської економіки.
"Тим часом російські успіхи призвели до того, що відносини України з Китаєм стали напруженими до критичної межі. Раніше українські лідери намагалися уникати антагонізму з Китаєм, сподіваючись, що Сі, можливо, врешті-решт змусить Путіна припинити війну на прийнятних умовах. Тепер президент Володимир Зеленський відкрито звинуватив Пекін у тому, що він діє за вказівкою Росії, щоб саботувати майбутню мирну конференцію у Швейцарії", — зазначає оглядач.
І якою б складною не була нинішня дипломатична ситуація, Сі незабаром може зіткнутися з новою кризою, яка перевірить його вплив на Путіна. У відповідь на військові успіхи Росії західні прихильники України послабили багаторічний опір використанню своєї зброї проти цілей на території Росії. Після того, як Велика Британія, Франція і Німеччина зняли такі обмеження, президент США Джо Байден також пом'якшив політику США, хоча і на більш жорстких умовах, ніж Європа.
Таким чином, війна в Україні вступає в більш небезпечну фазу. Путін застерігав від використання західної зброї для завдання ударів по російській території. Тепер, коли його червона лінія перетнута, він може відчути потребу в ескалації, щоб відновити довіру до своїх погроз.
Багато чого залежатиме від того, якої шкоди завдадуть західні озброєння; Путін скоригує свою відповідь залежно від результатів на місцях. Якщо нові ракети знищать критичні цілі, такі як Керченський міст, що з'єднує Росію з Кримом, спричинять масштабні жертви або поставлять під загрозу нещодавні військові здобутки Росії, Путін може навіть виконати свою погрозу застосувати тактичну ядерну зброю проти України.
"Це стало б кошмаром для Китаю — і створило б найгіршу зовнішньополітичну кризу відтоді, як США направили два авіаносці до Тайваню в 1996 році. Пекін звинуватять або в тому, що він не зміг зупинити Росію (поки що Сі отримав певні заслуги за те, що застеріг Путіна від ядерної ескалації), або в тому, що він підтримував російську агресію в минулому", — вважає Пей.
Окрім збільшення військової допомоги Україні, Захід, ймовірно, намагатиметься покарати Китай, запровадивши санкції, яких він досі утримувався. Найгірше те, що Китай має мало реалістичних варіантів, щоб захистити себе від наслідків. Сі може спробувати натиснути на Путіна, щоб той не натискав на ядерну кнопку. Але, врешті-решт, російський лідер знає, що Китай не зможе його зупинити.
Попередня впевненість Сі починає виглядати недоречною. Переваги його дружби з Путіним більш обмежені, ніж могло здатися на перший погляд.
Раніше ми повідомляли, що Китай починає розглядати Росію як невдалу ставку. Росія стала для Китаю непотрібним, надто вимогливим другом, втягнувши його в брудну європейську війну і звузивши можливості Сі, який готується до викликів, що їх кине йому новий президент США.