UA / RU
Підтримати ZN.ua

Вибори в Туреччині: хто з кандидатів вигідніший Україні

Автор: Володимир Кравченко

У рік свого століття Турецька Республіка переживає один із найдраматичніших періодів історії.

Його проявом стали президентські й парламентські вибори, що відбулися минулими вихідними: на кону були не тільки амбіції політиків, котрі претендують на пост глави держави. На нинішніх президентських виборах вирішується, яким шляхом піде країна: повернеться вона на демократичні рейки чи продовжить іти по колії автократії, стане президентською республікою чи парламентською, буде ісламістською чи світською, виявиться з традиційною монетарною політикою чи неортодоксальною грошово-кредитною?

[pics_lr left="https://zn.ua/img/forall/u/495/25/GettyImages-1254715681.jpg" ltitle="" right="https://zn.ua/img/forall/u/495/25/GettyImages-1254715719.jpg" rtitle="undefined"]

Основними претендентами на пост глави держави були чинний президент Реджеп Таїп Ердоган і кандидат від опозиційного блоку шести партій, лідер Республіканської народної партії Кемаль Киличдароглу. Але голосування не виявило переможця. Попри високу явку — майже 88,2%, жоден із кандидатів не подолав 50-відсоткового бар'єру: Ердоган одержав 49,51% голосів, а Киличдароглу — 44,88%.

Читайте також: Киличдароглу і Ердоган дотримуються однієї політики щодо відносин із РФ – посол України

Хоча соцопитування демонстрували, що в Киличдароглу було більше шансів перемогти в першому турі, для Ердогана отриманий результат усе-таки скидається на невдачу, оскільки він хотів здобути перемогу ще 14 травня. Другий тур, який відбудеться 28 травня, несе додаткові загрози, ризики, складнощі. Пігулку не підсолоджує й те, що парламент залишається під контролем Ердогана: у правлячого «Народного альянсу» (куди входить і ердоганівська Партія справедливості та розвитку) 321 місце з 600, в «Національного альянсу» Киличдароглу — 213, а в прокурдського «Альянсу праці та свободи» — 66 місць.

Результатами голосування розчаровані й супротивники Ердогана, які сподівалися на перемогу вже в першому турі, й інвестори, що побоюються поглиблення економічної кризи, — після оприлюднення результатів фондовий ринок Туреччини впав на 6,7%.

Читайте також: У Туреччині очікується другий тур виборів: чи втримається Ердоган

Ще до оголошення офіційних результатів опозиція заявила про маніпуляції при підрахунку голосів. Своєю чергою, спостерігачі від ОБСЄ зазначили, що Вища виборча рада продемонструвала відсутність прозорості в підході до недільних виборів, а упереджене висвітлення виборів у державних ЗМІ викликало стурбованість. Однак на вулиці немає масових протестів, немає барикад і ніхто не кидає «коктейлі Молотова». Всі готуються до другого туру.

Попри те, що Киличдароглу показав результати гірші, ніж йому давали опитування, у нього є шанс виграти. Річ не тільки в економічній кризі, інфляції, діях влади під час недавнього землетрусу. Багато турків просто втомилися від двадцятилітнього правління «султана», від його антизахідної риторики й консерватизму.

Та чи дозволить Ердоган своєму опонентові скористатися цим шансом?

Читайте також: The Economist: Наскільки чесними будуть вибори у Туреччині?

Перед першим туром уряду вдалося частково нівелювати політичні наслідки землетрусу, надаючи грошову допомогу потерпілим. Також було підвищено зарплати держслужбовцям. Ердоган активно залучав антизахідну риторику, обвинувачуючи США й Захід у втручанні у вибори, та піднімав свій рейтинг, запускаючи перший вітчизняний електрокар, відкриваючи АЕС «Аккую», домагаючись відстрочки з виплат за російський газ. Свою роль зіграли обвинувачення на адресу Киличдароглу у співпраці з терористами Робочої партії Курдистану.

Тепер Ердогану доведеться запропонувати виборцям щось інше, аби зберегти свій електорат (а це люди, які поділяють консервативні й націоналістичні погляди), і водночас переманити на свій бік прибічників украй правого популіста Огана. Завдання його штабу також полягає в тому, щоб виборці Киличдароглу зневірилися в перемозі свого кандидата й не пішли на другий тур. Якщо Ердогану це вдасться, він залишиться на владному Олімпі на роки.

Getty Images

У цій ситуації і для Ердогана, і для Киличдароглу важливо, як у другому турі проголосують 5,3% виборців, котрі віддали свої голоси за третього кандидата — Сінана Огана. Він отримав таку численну підтримку, зокрема й завдяки заяві про необхідність повернення сирійських та інших біженців додому: їх у Туреччині близько п'яти мільйонів, і вони вже давно викликають невдоволення місцевого населення. Тому експерти стверджують: обидва претенденти на пост президента будуть активно розігрувати карту біженців. При цьому сам Оган заявляє, що готовий підтримати у другому турі Ердогана чи Киличдароглу в обмін на обіцянку зайнятися певними проблемами.

Аби виграти, Ердоган може піти на багато що. Хоча він і заявив про готовність у разі поразки на виборах залишити пост президента і вийти з влади демократичним шляхом, здаватися чинний глава держави не має наміру. І запевняє у своїй перемозі, обіцяючи в другому турі збільшити відрив від опонента. Але його можливості обмежені, оскільки для «султана» важлива легітимність, а в такій ситуації не можна нескінченно використовувати адміністративний ресурс, масштабно підтасовуючи результати.

Читайте також: Які в Ердогана шанси перемогти у другому турі – Bloomberg опитав експертів

Якщо ж жадоба влади переважить, то у випадку програшу в другому турі Ердоган цілком може піти шляхом Трампа й вивести на вулицю своїх прибічників. Такий сценарій на руку чиновникам та мільярдерам, які наживаються на держзамовленнях і бояться втратити владу й гроші з відставкою нинішнього президента. Втім, Ердоган має враховувати й те, що прагнення перемогти за будь-яку ціну призведе до нових протестів на площі Таксім, і не виключено, що й до опору військових, які поки що зберігають лояльність до чинного президента.

Сьогодні складно сказати, хто виявиться переможцем президентських перегонів.

Але перемога Ердогана в другому турі напевно викличе полегшення в Росії, адже при ньому політика Анкари стосовно Москви залишиться колишньою. А ось Киличдароглу за час виборчої кампанії озвучив кілька заяв, які не могли не стривожити Москву. Так, кандидат від опозиції пообіцяв зробити більш збалансованими відносини зі США і повернутися до переговорів про вступ країни до ЄС. Заявив, що віддасть пріоритет відносинам із Заходом, а не з Кремлем. Нарешті, обвинуватив Росію у втручанні в турецькі вибори й зажадав «забрати свої руки».

Тимчасом Киличдароглу говорив і про те, що хоче хороших відносин із Росією і має намір розвивати їх, витримуючи баланс між Заходом та Москвою.

Безперечно, якщо опонент Ердогана сяде у президентське крісло, то на шляху Швеції в НАТО залишиться значно менше перешкод. Перемога кандидата від опозиції буде важливою і для демократії в Туреччині та світі. Але малоймовірно, що Киличдароглу, хоча він і прозахідно налаштований, у разі свого обрання кардинально змінить політику Анкари стосовно Москви та приєднається до західних санкцій проти Росії.

Правда полягає в тому, що коли стосовно Заходу Ердоган і Киличдароглу займають різні позиції, то стосовно Росії вони дотримуються спільного підходу: враховуючи стан турецької економіки, жоден із політиків не може собі дозволити конфронтацію з Росією, що важлива для Туреччини як ринок збуту продукції і джерело енергоносіїв. Російські туристи все так само відпочивають в Анталії, а Туреччина заробляє на сірому імпорті в РФ.

У разі появи в Туреччині нового президента Анкара збереже співпрацю з Києвом. Так, Киличдароглу схвалив політичні рішення Ердогана під час російсько-української війни і його посередництво в «зерновій угоді». Але перехідний період у владі може затягнутися на пару років, що може призвести до проблем при виробленні Анкарою стратегічних рішень.

Якщо ж переможе Ердоган, то він і далі проводитиме політику, з якою Україна стикалася останні двадцять років. Лавіруючи між Росією й Заходом, Києвом і Москвою, «султан» і далі буде розігрувати свої геополітичні комбінації та використовувати особливі відносини з Путіним, роблячи все, щоб Туреччина посилила свої позиції в регіоні і євроатлантичному просторі, а бізнес — якнайбільше заробляв на торгівлі з Росією і транзиті українського зерна.