На фоні пандемії коронавірусу багато чого залишається невизначеним для бізнесу, економіки, внутрішньої політики та міжнародних відносин. Без сумніву, COVID-19 чинить масовий негативний вплив. Але як пандемія коронавірусу змінить життя людей в довгостроковій перспективі, це спрогнозувати набагато важче, пише Financial Times.
Що ми вже знаємо після десяти місяців життя з COVID-19? Ми знаємо, що світ був погано підготований для боротьби з пандемією. Це спричинило близько 1,1 млн смертей у всьому світі, переважно серед людей похилого віку. Більше того, деякі країни впоралися зі стримуванням хвороби набагато краще, ніж інші.
Відомо, що COVID-19 спричинив величезну глобальну економічну рецесію, але таку, яка була зовсім нерівномірною в різних країнах. Це завдало серйозної економічної шкоди, особливо молоді, відносно некваліфікованим працівникам та й загалом найбільш вразливим групам населення.
Також, вже відомо, що "соціальне дистанціювання", частково добровільне та частково примусове, завдало шкоди всій діяльності, яка передбачає взаємодію людей, водночас приносячи користь тим видам діяльності, які дозволяють людям залишатися вдома і працювати віддалено. Також, внаслідок пандемії коронавірусу неабияк постраждав туризм.
Величезна кількість підприємств в значній мірі обтяжена боргами, і багато з них взагалі не зможуть протистояти загрозі банкрутства. Проведення фіскальної та монетарної політики урядами країн стало безпрецедентним явищем у мирний час, особливо в країнах із міжнародно визнаними впливовими валютами.
Не в останню чергу "гра у звинувачення " в пандемії дестабілізувала відносини між США та Китаєм. Більше того, пандемія вже поставила під сумнів процес глобалізації, особливо вплинувши на ланцюги поставок.
Як пандемія може змінити життя людей в довгостроковій перспективі, можна побачити, проаналізувавши десять важливих пунктів.
По-перше, майбутнє пандемії. Не виключено, що вакцина проти коронавірусу буде доступна досить скоро, тому більшість країн світу отримають можливість забезпечити процес вакцинації для свого населення вже найближчим часом. Але такий сценарій розвитку подій насправді здається малоймовірним. Швидше за все, хвороба все ще залишатиметься загрозою протягом тривалого проміжку часу.
По-друге, постійність економічних втрат. Вони частково залежать від того, як швидко хвороба буде взята під контроль, та від того, наскільки глибокими будуть «економічні шрами», зокрема, від рівня безробіття, заборгованості, зростання бідності, порушення рівня освіти тощо. Загальна світова економіка та більшість індивідуальних економік країн, ймовірно, будуть поступово згасати, а їхнє населення також стане дещо біднішим, ніж це могло б бути за відсутності пандемії.
По-третє, структура економік. Чи повернуться вони до того, якими були до COVID-19, чи людство все-таки звикне до меншої кількості подорожей та до дистанційної роботи. Велика ймовірність того, що частково це дійсно справдиться. Певним чином подорожі відновляться, люди почнуть їздити на роботу в офіс, але цей аспект життя точно не буде таким, яким був до початку пандемії. Люди вскочили в новий світ віртуальних взаємодій, який буде важко покинути. Це змінить деякі схеми життя та роботи назавжди.
По-четверте, посилена роль новітніх технологій. Роль технологій в житті людей не зміниться. Однак, пандемія коронавірусу лише посилила центральне місце технологічних гігантів та збільшила їхній величезний вплив. Можливо, посилиться тиск на регулювання монополій та збільшення конкуренції, особливо в технічному секторі.
По-п'яте, розширена роль уряду. Великі кризи, як правило, спричиняють поступову зміну ролі уряду. Особливо вагомим є тиск на владу під час кризових ситуацій. Тож уряди, ймовірно, стануть більш рішучими, ніж вони були до пандемії.
По-шосте, фінансова ситуація. Центральні банки прагнуть довго стримувати на низькому рівні відсоткові ставки. За умови, що реальні та номінальні процентні ставки залишаться низькими, уряди зможуть управляти власними боргами та допомагати керувати реструктуризацією боргів. У якийсь момент бюджетний дефіцит доведеться зменшити. Враховуючи тиск на витрати, це, ймовірно, означатиме підвищення податків, особливо для «багатшого» населення.
По-сьоме, вплив на внутрішню політику країн. Деякі країни показали ефективні реакції на кризу, а інші - ні. Незалежно від того, чи є країна демократичною, ця різниця не визначена. Важливе питання полягає в тому, чи намагається уряд бути ефективним. Популістські демагоги, такі як бразильський лідер Жаїр Болсонару, британський прем’єр Борис Джонсон та американський президент Дональд Трамп, продемонстрували не надто обнадійливі результати в боротьбі з пандемією. Це може змусити змінити політику їх продуктивності.
По-восьме, вплив на міжнародні відносини. Це справді глобальна криза, якою можна керувати лише за допомогою глобальної співпраці. Але тенденції в напрямку односторонності та міжнародних конфліктів були посилені пандемією. Великі шанси, що це лише загостриться, особливо між США та Китаєм.
По-дев'яте, майбутнє глобалізації. Глобалізація товарів вже сповільнилася після фінансової кризи 2008 року. Ймовірно, відбудеться і подальше уповільнення після COVID-19. Багатостороння система взаємодії стане ще більше розмитою, особливо цьому сприяють торговельні суперечки між Заходом та Китаєм. Водночас віртуальна глобалізація, швидше за все, прискориться.
І нарешті, поняття глобальної спільності. З одного боку, в людства з’явиться посилене бажання робити щось краще не лише всередині країни, а й у всьому світі, особливо в питаннях зміни клімату. Але, з іншого боку, одна з найбільш потужних світових країн – США, останнім часом проявляла «низький інтерес» до міжнародних угод та організацій, вийшовши з Паризької кліматичної угоди та з Всесвітньої організації охорони здоров’я.
COVID-19 - це глибокий шок. Пандемія, безумовно, матиме великі довгострокові наслідки для бізнесу, економіки, внутрішньої політики та міжнародних відносин. Багато що зміниться. Деякі зміни можна спрогнозувати, однак, багато чого залишається невизначеним, резюмує видання.