Владімір Путін знову взявся за старе, брязкаючи ядерною шаблею після короткої перерви. Російський диктатор практично замовк у 2023 році, коли російські військові мали незначні успіхи на полі бою.
Нинішній сплеск ядерних розмов, схоже, пов'язаний з двома цілями. По-перше, Путіну потрібно занепокоїти республіканців у Конгресі, які стримують американську підтримку України: чим більше він змусить їх нервувати, тим краще. По-друге, це відповідь Путіна тим, хто каже, що Росія впритул наблизилася до застосування ядерної зброї в жовтні 2022 року, коли російські збройні сили були готові до поразки, пише Financial Times.
Всі ці розмови розраховані на формування рішень у Вашингтоні та інших столицях НАТО. Це форма впливу, яка називається "військове стримування".
Раніше військове стримування уявлялося як впорядкований рух вгору і вниз по сходах ескалації, керований вмілою дипломатією і раціональними діючими особами. Путін зробив усе можливе, щоб зруйнувати це бачення, але це зробили й інші гравці. Військове стримування в нинішній війні в Україні не є впорядкованим і часто здається ірраціональним. Але воно працює.
Візьмемо, наприклад, оригінальну стратегію, викладену президентом Джо Байденом на початку війни: не ступати на територію України, але надати Україні всю допомогу, яку міг зібрати альянс НАТО. Ця стратегія призвела до встановлення чітких правил гри для США і Росії: американці надали Україні ракети дальнього радіусу дії, але не дозволили українцям використовувати їх для нанесення ударів по російській території. Росія, своєю чергою, не завдавала ударів по території НАТО, але робила все можливе, щоб знищити військову техніку НАТО, як тільки вона прибувала в Україну.
"Українці також грають у гру військового стримування, причому з неабияким успіхом. Їхні атаки на російські військово-морські сили відтіснили російський флот у східні райони Чорного моря, за межі досяжності українських ракет", — повідомляє Financial Times.
Україна використала цей успіх для створення судноплавного коридору в західних регіонах Чорного моря. Це була ще одна форма військового стримування, підкріплена інтересами судноплавства і страхування.
Видання також вважає, що сили стримування, хоча вони й не безпомилкові, але досі працювали — особливо в запобіганні ядерній ескалації. Потрібно, щоб так було і надалі.
"Військове стримування відбувається в багатогранному середовищі з багатьма акторами. Це вихор дій, в якому беруть участь війська, що воюють, лідери в Києві й Москві, а також країни НАТО, що взаємодіють з Росією", — пише видання.