На початку конфлікту в Газі в мережі TikTok з'явилося відео Джона Кірбі. На перших кадрах прес-секретар Білого дому спокійно розповідає про жертви серед мирного населення в Газі як про "жорстоку, потворну" реальність війни. У другій частині він задихається, розповідаючи про свій жах перед загибеллю мирних жителів в Україні.
Для критиків адміністрації Байдена цей відеоролик став підсумком подвійних стандартів Америки. Але всі дебати про порівняльне ставлення до України й Гази не беруть до уваги ширше питання про вибіркове співчуття. Трагедіям України, Гази та Ізраїлю приділяється набагато більше уваги, ніж війнам і гуманітарним катастрофам в інших країнах світу, зазначає Financial Times.
Загроза голоду в Газі нині щодня потрапляє у світові заголовки. Але минулого тижня ООН попередила, що "Судан скоро відчує найстрашнішу голодну кризу у світі", коли 18 млн осіб зіткнуться з гострою нестачею продовольства. У доповіді повідомляється про конфлікт, що триває і який охоплює "масові поховання, групові зґвалтування, шокуючі невибіркові напади в густонаселених районах" і понад 6,5 млн переміщених осіб.
"Як і Газа, Судан межує з Єгиптом. Але суданський конфлікт — і попередження, що прозвучало минулого тижня, — був практично проігнорований широкою громадськістю. Заклик ООН про виділення 2,7 млрд доларів на гуманітарну допомогу Судану, що пролунав минулого місяця, наразі зібрав 131 млн доларів", — повідомляє Financial Times.
Зусилля зі звільнення ізраїльських заручників, утримуваних у Газі, стали центральною темою міжнародної дипломатії. Минулого тижня глава ЦРУ Білл Бернс узяв у цьому безпосередню участь. На відміну від цього, викрадення 287 дітей у Нігерії — багато з яких були милосердно звільнені у вихідні — привернуло дуже мало міжнародної уваги.
Якщо зазирнути трохи далі в минуле, то здатність світу ігнорувати масові вбивства і страждання — особливо в Африці — стає очевидною, вважає видання. Лозунг "Життя чорношкірих мають значення", що зародився у США, набув глобального резонансу 2020 року. Але весь світ, включно з Африканським союзом, здавалося, майже не звернув уваги на загибель сотень тисяч чорношкірих у війні між Ефіопією і Тиграєм.
Що ж змушує одні трагедії та конфлікти приковувати до себе увагу всього світу, а інші минати майже непоміченими Відповідь, схоже, криється в тому, що можна назвати геополітикою ідентичності. Конфлікт з набагато більшою ймовірністю викличе міжнародне занепокоєння й обурення, якщо велика кількість людей ототожнює себе з тими, хто бореться або страждає. Європейці дивляться на українців, які тікають, і уявляють собі свої власні міста під бомбардуваннями. Багато мусульман і євреїв ототожнюють себе з воюючими сторонами в Газі.
Відсутність уваги до трагедій у таких місцях, як Тиграй чи Судан, пояснюється круговим процесом. Міжнародні новинні організації помічають, що їхня аудиторія не виявляє інтересу до цих історій, які до того ж дорого й небезпечно висвітлювати. Тому вони не документують події в деталях, які справді могли б викликати міжнародну занепокоєність.
Прихильники палестинського руху іноді кажуть, що причина, через яку вони так пристрасно переживають за Газу, але не виходять на демонстрації за Судан або Гаїті, полягає в тому, що політика Заходу безпосередньо причетна до подій, які там відбуваються. США постачають зброю Ізраїлю, але не постачають її жодній зі сторін у Судані.
"Схоже, світова політика все ще живе за сумнозвісною фразою, яку часто приписують Сталіну: "Одна смерть — це трагедія, мільйон смертей — це статистика"", — підсумувало Financial Times.