Невже світ перейшов до історичної епохи протестів? Нове дослідження, яке розглядало демонстрації між 2006 і 2020 роками, показало, що кількість протестних рухів у всьому світі зросла більш ніж втричі за 15 років. Дослідження також показало, що в кожному регіоні світу спостерігається зростання демонстрацій, причому деякі з протестних рухів були досить масштабними, як протести в Білорусі, протести фермерів, що почалися в 2020 році в Індії або активізація руху Black Lives Matter у США, пише The Washington Post.
Дослідження під назвою «Світові протести: аналіз ключових проблем протестів у 21-му столітті» проведене командою німецького аналітичного центру Friedrich-Ebert-Stiftung (FES) та некомерційної організації Initiative for Policy Dialogue.
Уважно розглядаючи понад 900 протестних рухів у 101 країні, автори дослідження прийшли до висновку, що світ переживає період історії, «коли велика кількість людей повстала проти наявного шляху, вимагаючи змін».
Але чому? Автори виділяють одну особливу проблему: демократичний провал. Їхнє дослідження показало, що більшість зафіксованих ними протестних рухів (54 відсотки) — були викликані невдачею політичної системи чи влади.
Приблизно 28 відсотків демонстрацій включали вимоги того, що автори назвали «справжньою демократією». Серед інших проблем – нерівність, корупція та відсутність заходів щодо зміни клімату. Але автори дослідження кажуть, що політики часто не реагують на заклики людей належним чином.
«Занадто багато лідерів в уряді та бізнесі не слухають людей. Багато протестів у всьому світі висувають розумні вимоги, з якими вже погодилися більшість урядів. Люди протестують за кращі робочі місця, чисту планету для майбутніх поколінь і вагоме слово в рішеннях, які впливають на якість їхнього життя», – сказала одна з авторів дослідження Сара Берк.
Однак протести означають різні речі для різних людей. У деяких країнах протестувальники виступали за активізацію кліматичних цілей, але європейські лідери стурбовані тим, що витрати на відхід від викопного палива можуть викликати негативну реакцію іншої частини населення.
Відстежувати масштаби глобальних протестів — складне завдання. Берк разом із співавторами Ізабель Ортіс, Мохамедом Беррадою та Ернаном Саенсом Кортесом скористалися трудомістким методом. Дослідники працювали в середовищі новин сімома мовами, щоб врахувати більшу кількість протестів у світі.
Загальні тенденції були зрозумілі. У 2006 році дослідження зафіксувало лише 73 протестні рухи. У 2020 році їх було 251 — навіть більше, ніж після фінансової кризи 2008 року або руху «Арабської весни».
У Європі та Центральній Азії спостерігалося найбільше зростання кількості протестних рухів, і в державах із високим рівнем доходу було більше протестів, ніж в інших групах країн. Але зростання демонстрацій було виявлено фактично в усіх регіонах світу.
Крім проблем з демократією та політичною владою, зростання соціальної нерівності є ще однією широкою темою демонстрацій у всьому світі, що спричинила майже 53 відсотки досліджуваних протестів.
Окремі питання, які піднімали протестувальники, включали корупцію, умови праці та реформу державних служб. Було також значне збільшення вимог расової та етнічної справедливості.
На запитання, що означає «справжня демократія», Берк визнала, що це дещо суб’єктивна річ.
«Демократія для однієї людини – це автократія для іншої», - каже вона.
Дослідження показало, що більшість протестів не були настільки насильницькими, як для прикладу, штурм Капітолію в США, але між 2006 і 2020 роками спостерігалося повільне зростання насильства, причому дещо більше однієї п’ятої частини зафіксованих протестів стосувалися насильства, вандалізму або мародерства. Майже в половині досліджених протестів були повідомлення про арешти.
Можливо, ключовим аргументом дослідження є те, що в міру зростання протестів політичним лідерам слід ставитися до них серйозніше.
Приблизно 42 відсотки протестів у дослідженні були визнані «вдалими», хоча вони суттєво відрізнялися в залежності від регіону та типу і включали часткове задоволення вимог демонстрантів.
Якщо ера протестів і надалі триватиме, це означає, що все більше протестувальників отримають принаймні частину того, що вони хочуть.
«Останнім часом протести в усьому світі набувають сумнівну репутацію. Ми повинні розуміти, що протести – це не заборонена поведінка, а принцип демократії», – сказав аналітик Майкл Бронінг.
Три чверті людей світу живуть у країнах, де свобода та демократія стрімко занепадає. Це один із похмурих висновків у щорічному звіті міжнародної правозахисної організації Freedom House, що базується у Вашингтоні. Цьогорічне опитування ознаменувало 15-й рік поспіль глобального демократичного відступу - "тривалий демократичний спад", який лише поглиблюється.