У Кремлі не дали чіткої відповіді на запитання про те, кому насправді належить Нагірний Карабах - Вірменії чи Азербайджану. Там лише зауважили, що російські миротворці, які сьогодні перебувають в регіоні, координують свої дії з обома країнами. Про це з посиланням на прессекретаря глави Кремля Дмітрія Пєскова повідомляє ТАСС.
“Там (в Нагірному Карабасі) немає головного, там є дві сторони, дві конфліктуючі сторони — це Вірменія і Азербайджан... Вірменія і Азербайджан разом з російською стороною підписали заяву (про врегулювання). І на виконання положень цієї заяви російські військові, а також російська гуманітарна місія, яка складається не тільки з військових, координують свої дії з азербайджанцями і з вірменами”, — зазначив Пєсков.
Він не відповів прямо на питання про приналежність регіону, лише зауважив, що цю таки приналежність досить давно визначили резолюції Радбезу ООН. За його словами, жодна країна не змінювала свій підхід.
"Сам по собі Карабах не визнавався, він не був визнаний навіть самою Вірменією", - згодом нагадам Пєсков слова Владіміра Путіна.
Тільки підписання азербайджансько-вірменсько-російської заяви про припинення вогню вберегло Вірменію від повного розгрому в другій нагірнокарабаській війні. Азербайджан раніше повернув над Агдамським та Кельбаджарським районами.
Відповідно до угоди, близько двох тисяч російських військових розгорнули між двома сторонами та вздовж Лачинського коридору, по 60-кілометровому маршруту через цей район, який з'єднує головний місто Карабаху - Степанакерт з Вірменією.
Але якщо для Єревана ця угода - можливість утриматися на краю прірви, то навіщо Баку підписувати документ, коли повна перемога здавалася такою близькою? Про наслідки війни читайте в статті Володимира Кравченка «Ціна миру».
Детальніше про те, чи є переможці у війні за Нагірний Карабах і яка роль Туреччини на Південному Кавказі, читайте в статті Євгенії Габер "Кавказькі полонені".