У боротьбі зі зміною клімату людство, як і варто було очікувати, досягає успіху в тому, що йому вдається найкраще — в технологічних інноваціях, і зазнає невдачі в тому, що вдається найгірше — у досягненні складних політичних домовленостей. Питання полягає в тому, чи переважать успіхи в першому випадку невдачі в другому. Відповідь: шанси покращилися, але вони все ще недостатньо високі, пише FT.
Зараз менше сумнівів у тому, що технології, з часом, принесуть перемогу. Два десятиліття тому все виглядало інакше. Але поєднання технологічних інновацій з навчанням на власному досвіді призвело до величезного зниження вартості відновлюваної енергії. Сонце і вітер все більше конкурують зі звичайними видами палива. Зараз цілком можна уявити енергетичну систему, засновану на чистій енергії.
Враховуючи, крім того, інші переваги відновлюваної енергетики - менше локальне забруднення і ширший географічний розподіл енергогенеруючих ресурсів, вона, врешті-решт, переможе. Але "врешті-решт", швидше за все, буде занадто пізно. Енергетичний перехід потрібно прискорити. Час має значення.
Ці тези переконливо випливають з останньої доповіді Міжнародного енергетичного агентства "Перспективи розвитку світової енергетики".
З оптимістичного боку, у звіті вперше стверджується, що за "сценарієм заявленої політики" (STEPS), який базується на фактичній політиці урядів, "кожна з трьох категорій викопного палива [нафта, природний газ і вугілля], за прогнозами, досягне свого піку до 2030 року".
Однак, з песимістичного боку, навіть цих значних і постійних зрушень на тлі нинішньої переважної залежності від викопних видів палива буде недостатньо для досягнення нульового рівня викидів до 2050 року. Навпаки, прогнозується, що споживання нафти і природного газу після 2030 року буде стабілізуватися, а не різко знизиться, як було б необхідно. Це вимагатиме значно швидшого впровадження чистих енергетичних технологій і, відповідно, більших інвестицій, ніж очікується зараз.
Подібний песимізм можна розглядати з двох боків.
Перший погляд полягає в тому, що середня глобальна температура вже щонайменше на 1,1°С перевищує доіндустріальний рівень, тоді як викиди парникових газів ще навіть не досягли свого піку. На нинішньому шляху майже немає шансів стримати зростання глобальної температури вище 1,5°C, як рекомендують вчені.
По-друге, швидший рух у кращому напрямку, як визначено МЕА у сценарії "нульових викидів до 2050 року", вимагатиме збільшення інвестицій у чисті джерела, а отже, сильніших стимулів і більшого фінансування.
Останній пункт буде особливо важливим для країн з перехідною економікою та країн, що розвиваються (окрім Китаю), де фінансів бракує, частково через те, що інвестори вважають ці напрямки дуже ризикованими.
На щастя, зростання інвестицій у чисту енергетику більше залежить від перенаправлення інвестицій від викопних видів палива, ніж від їх загального збільшення.
Очікується, що у 2023 році інвестиції у викопне паливо становитимуть близько 60% інвестицій у чисті джерела. Це співвідношення впаде до 10% у 2030 році, згідно з прогнозом.
Враховуючи величезний зсув у структурі інвестицій, загальні інвестиції в енергетику можуть зрости лише з 3 до 4 відсотків світового виробництва в період між 2023 і 2030 роками. Отже, питання полягає в тому, як здійснити перехід, який виглядає більш реалістичним і менш витратним.
Політичним викликом, який виникає у зв'язку з цим, є створення сприятливої політичної бази. Вона повинна охоплювати стимули, регулювання та фінансування. Щодо останнього, наприклад, великим викликом є забезпечення надходження фінансів до країн з перехідною економікою та країн, що розвиваються. Частково це можна вирішити шляхом більш “креативного” використання балансів багатосторонніх банків розвитку.
Однак за такими відносно технічними політичними викликами стоять політичні перешкоди. Це, перш за все, проблеми розподілу.
Країни з високим рівнем доходу, які в минулому отримували вигоду від зростання економіки з інтенсивними викидами, тепер повинні допомогти біднішим країнам перейти на інший шлях. Не дивно, що вони не очікують жодної внутрішньополітичної вигоди від такої масштабної передачі ресурсів за кордон.
Так само від прискорення енергетичного переходу мало вигоди отримають виробники викопного палива, такі як Об'єднані Арабські Емірати, які цього року приймають кліматичний саміт COP28. Підприємства, що займаються видобутком викопного палива, більше не бажають сприяти цьому переходу.
Знову ж таки, менш забезпечені люди, навіть у багатих країнах, не бажають або відчувають себе неспроможними купувати новий електромобіль чи тепловий насос для переходу до способу життя з низьким рівнем викидів. Їм знадобиться значна допомога. Але це також створить політичні труднощі.
Чи прискорить COP28 перехід до чистої енергії? Відповідь значною мірою залежить від того, як будуть вирішені ці труднощі розподілу - як глобальні, так і внутрішні. Енергетичний перехід дійсно став більш здійсненним і дешевшим, ніж вважалося раніше. Це відкриває нові можливості. Але без витрат не обійдеться. Переговори стануть успішними лише тоді, коли країни і люди будуть готові взяти на себе відповідальність.
За даними Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), світовий попит на природний газ до 2040 року буде навіть нижчим, ніж очікувалося, оскільки відновлювані джерела енергії займатимуть більшу частку в енергетичному балансі. При цьому, ЗМІ писали, що європейські компанії укладають довгострокові газові угоди, що суперечить кліматичним цілям ЄС.