Експорт ЄС до Китаю значно зріс з початку пандемії коронавірусу, що стало рідкісним яскравим спалахом в похмурому економічному ландшафті Європи. Але налагодження торговельних відносин ЄС із Пекіном може стати найбільш суперечливим аспектом політики блоку, пише Financial Times.
Дії влади Китаю в таких місцях, як Синьцзян і Гонконг дозволили зрозуміти європейським компаніям, що торгівля з Пекіном може бути «двосічним мечем». Це змусило деякі фірми переоцінити свої зв'язки з другою за величиною економікою світу. Також це змусило уряди країн ЄС зайняти жорсткішу позицію щодо Пекіна через порушення прав людини та недобросовісні економічні практики.
З початку пандемії Китай фактично став найбільшим торговельним партнером ЄС, джерелом майже чверті товарів, ввезених до країн блоку за минулий рік. Двостороння торгівля між Китаєм та ЄС за останнє десятиліття зросла на 67 відсотків порівняно з 19-відсотковим зростанням експорту між Європою та іншими країнами.
Як результат, швидке економічне відновлення Китаю після коронавірусної кризи допомогло врятувати Європу від набагато важчого економічного удару, який на неї чекав. Згідно з деякими оцінками, єврозона впала в подвійну рецесію в першому кварталі цього року, коли запроваджувалися нові локдауни.
Торгівля загалом, а особливо торговельна співпраця з Китаєм, може частково допомогти ЄС врятуватися від тривалої економічної рецесії.
Але, незважаючи на цю «потенційну історію успіху не лише в Німеччині, а й решті Європи», член виконавчого правління головної галузевої асоціації Німеччини Вольфганг Нідермарк попередив про потенційні проблеми.
«Настав час розглядати Китай як конкурента, а також співпрацювати з ним як з партнером і протистояти йому в деяких питаннях, наприклад у проблемі порушення прав людини», - сказав він.
Жорстоке ставлення влади Китаю до уйгурів та інших мусульманських меншин у регіоні Сіньцзян вже змусило США, ЄС, Велику Британію та Канаду запровадити санкції, що викликало помсту з боку Пекіна. Так само проблему становить і політика Китаю щодо Гонконгу.
Нідермарк заявив, що Пекін почав сміливіше відстоювати свої інтереси, «тон Китаю змінився, тому варто застосувати інший підхід».
«Китай вже не є економікою, що розвивається, яка не готова грати за відповідними правилами», - сказав він.
Цього місяця три групи тиску та представниця уйгурської меншини в Синьцзяні, подали позов проти чотирьох європейських та американських виробників одягу, звинувативши їх у скоєнні злочинів проти людства за придбання бавовни, виготовленої примусовою працею в регіоні, який виробляє приблизно п’яту частину бавовни у світі.
«Видобуток бавовни у цьому регіоні сам по собі є проблематичним, а відсутність інформації також ускладнює ситуацію. Єдиними компаніями, які заслуговують довіри, є ті, що виїжджають з регіону», - сказала заступник юридичного директора Європейського центру конституційних прав людини Міріам Сааге-Маасс.
Європейський центр конституційних прав людини працює над подібними позовами в інших країнах, включаючи Німеччину та Нідерланди. Подібна «агітація» дає ефект. Tchibo, виробник одягу та кави, що базується в Гамбурзі, вже заявив, що припинить купувати бавовну у китайської компанії, яку звинувачують у застосуванні примусової праці.
Дилема особливо гостра для німецьких компаній, оскільки активізація торговельних відносин з Китаєм є вигідною для Німеччини.
Понад 40 відсотків товарів ЄС, ввезених до Китаю за 12 місяців до лютого, були з Німеччини. Німецький експорт до Китаю зріс на 26 відсотків у лютому порівняно з минулим роком, коли пандемія заблокувала більшу частину китайської економіки. Тоді як за той самий період загальний експорт Німеччини впав приблизно на 1-2%.
«Ставки» для німецьких компаній будуть лише зростати; Берлін планує прийняти закон, який передбачає відповідальність компаній за порушення прав людини чи екологічних стандартів у глобальних ланцюгах поставок.
«Це створює головний біль для стратегічних підрозділів багатьох компаній. Ми повинні вирішити це питання з нашими китайськими колегами», - сказав Нідермарк.
Зокрема, компанія Volkswagen зіштовхнулася з посиленим контролем, оскільки є одним з небагатьох західних автовиробників, які мають завод у Сіньцзяні. Це делікатне питання для автовиробника, оскільки Китай фактично є його найбільшим ринком збуту.
Volkswagen заперечила, що хтось із її співробітників «працює під тиском», додавши, що «постачальники, які не відповідають вимогам компанії, не отримують контрактів». Виробник автомобілів інтегрує права людини у свою «систему управління дотриманням норм», і цього року «проводитиме внутрішні оцінки підконтрольних Volkswagen організацій у Китаї», повідомили в компанії.
Ширше геополітичне середовище може прийняти ці рішення з рук європейських компаній, на думку Янки Ертель з Європейської ради з міжнародних відносин. Перехід Китаю до самостійності у ключових галузях може стати «проблемою для європейських фірм», орієнтованих на китайський ринок.
Досить ризиковано вважати, що Пекін продовжить відкривати свою економіку після того, як санкції поставили торговельну угоду між ЄС та Китаєм під загрозу, вважає Ертель.
«Це більше, ніж доля окремих компаній. Це політична проблема, і її потрібно вирішувати на європейському рівні, а не на рівні окремої компанії чи країни», - сказала вона.
Але вже є ознаки того, що Брюссель починає практикувати більш жорстку політику щодо Китаю, резюмує видання.
США, ЄС, Велика Британія і Канада оголосили про запровадження санкцій проти чиновників Китаю, через порушення прав людини.
«Ми разом з Британією, Канадою і ЄС спільно виступаємо за притягнення до відповідальності тих, хто порушує права людини», - заявив держсекретар США Ентоні Блінкен.
Державний департамент США вважає утиски прав уйгурів геноцидом.
Але рішення ЄС запровадити санкції проти Пекіна за порушення прав людини тепер поставило під питання торговельну співпрацю ЄС та Китаю.