Вибори на Тайвані, що відбудуться найближчими тижнями, будуть вибором між війною і миром, - наполягає опозиція в Тайбеї. Логіка проста: опозиційні партії виступають за тісніші робочі відносини з КНР і тому будуть старатися не провокувати Сі Цзіньпіна.
На противагу цьому, фаворит від правлячої Демократичної прогресивної партії Лай Цінде відстоює особливу ідентичність Тайваню, його претензії на державність і тісні зв'язки зі США. Якщо він переможе, Тайвань стане проблемою для лідера Китаю.
«Лай Цінде може програти навіть без очікуваного прихованого китайського втручання, якщо обидві опозиційні партії зможуть домовитися про спільного кандидата в президенти. Минулого тижня на ганебно погано організованій прес-конференції в Тайбеї вони не змогли цього зробити. Чому ця локальна сварка має значення для решти світу? А ось чому: надії Сі Цзіньпіна на мирне захоплення Тайваню зменшаться, якщо Лай Цінде стане президентом. І застосування Пекіном військової сили може стати більш реальним», - пише в своїй статті оглядач The Times Роджер Бойз.
Вибори, заплановані на 13 січня, можуть стати першою великою геополітичною кризою 2024 року, незважаючи на продовження війн в Україні і Секторі Гази. Зустріч президента США Джо Байдена і лідера Китаю Сі Цзіньпіна в Каліфорнії, можливо, ненадовго покращила тон розмови між Вашингтоном і Пекіном. Але, окрім відновлення військової гарячої лінії, не було досягнуто суттєвого прогресу в тому, щоб зробити Тайвань менш гарячою точкою.
«Чи на Тайвань насувається війна? Чи збирається Китай, як вважають деякі американські аналітики, нарощувати свої сили і бути готовим до вторгнення у 2027 році? Чи він готовий почати раніше, розраховуючи на те, що США вже перевантажені і відволікаються?», - запитує автор.
Рішення, схоже, ще не прийнято, і Сі Цзіньпін, безумовно, буде уважно стежити за тим, чи не стане президент Лай Цінде відверто зухвалим лідером. Але настрої лідера Китаю щодо його остаточного вибору, піти на відкриту війну, приховану війну чи зберегти напружений статус-кво, змінюються мало не щодня. І на них впливає те, як аналітики китайської розвідки оцінюють наміри США.
Сі Цзіньпіну потрібно знати, чи здатен і чи хоче Байден вести війну на три фронти. США і раніше вели такі війни, але їхня оборонна промисловість завжди перевершувала ворожу. Зараз в Україні говорять про нестачу американських і західних боєприпасів. Оборона Тайваню теж спалила б величезну кількість куль, снарядів і винищувачів. Поповнення запасів стало б проблемою для Заходу.
«Іншими словами, Америка за цього чи наступного президента може двічі подумати про те, щоб дати широкомасштабну відсіч китайському вторгненню. Військово-морський флот Китаю вже став більшим за чисельністю, ніж флот США. Кожні чотири роки він зростає на величину, еквівалентну розміру французького флоту», - пише британський журналіст.
Є й інші міркування. Саміт у Сан-Франциско показав, що будь-яка спроба США та їхніх союзників запровадити санкції проти Китаю, хоча б наближені за розміром і силою до тих, які були накладені на Росію, призведе до масштабного підриву світової економіки. Китай залишається основним власником американського боргу, і це може бути використано в якості зброї. І, незважаючи на напружену риторику, доларова вартість американської торгівлі з Китаєм зросла до рекордного рівня у 2022 році.
Американські виробники двигунів мають десятки заводів у Китаї, фермери, що вирощують соєві боби на верхньому Середньому Заході, продають до Китаю продукцію на мільярди доларів.
«Можна запровадити ефективні каральні обмеження проти Росії за її вторгнення в Україну, але санкції проти Китаю за вторгнення на Тайвань можуть виявитися для США актом самоушкодження, і не лише в рік виборів», - йдеться в статті.
Все це може схилити Сі Цзіньпіна до рішення почати бойові дії проти Тайваню якомога швидше. Те, що він називає «возз’єднанням» з Тайванем, займає центральне місце в його обіцянці національного відродження. Схоже, він розглядає це як важливе завершення своєї спадщини.
«Але що, якщо він програє цю першу велику китайську війну з 1970-х років? Російська кампанія проти України має бути тривожним сигналом. За оцінками розвідки, Росія втратила понад 300 тисяч військових. Останні 6 тижнів були особливо кривавими. Навіть з урахуванням величезного населення Китаю, таких втрат було б достатньо в країні, чиї погляди були сформовані політикою однієї дитини, щоб спровокувати інакомислення», - пише Бойз.
Ізоляція через COVID спричинила масові протести, масовий призов молодих чоловіків може мати подібний вплив. Війна проти України зменшила глобальний вплив Росії, оголила слабкі місця в армії та спровокувала бунт найманців. Не надто обнадійливі сигнали для політичного друга, який задається питанням, чи варто йому теж почати війну.
На адресу адміністрації Байдена і більшості його європейських союзників лунає багато критики за те, що вони не надають українцям достатньо зброї, щоб можна було здобути перемогу. Але є ще один стратегічний урок, який Сі Цзіньпін міг би винести з американської поведінки. Він полягає в тому, що США все ще готові підтримувати тривалі війни, що вони мають стратегічне терпіння і навіть можуть вважати це своєрідною перемогою над державами-агресорами та їхніми все більш виснаженими лідерами.
«Україна, можливо, не відвоювала свою землю, але вона загнала Владіміра Путіна в пастку, в якій він не може перемогти, з неї він може рухатися лише назад. Китайський військовий розрахунок на Тайвані майже напевно базується на економічній блокаді з подальшим кібер-відключенням, бомбардуванням з великої відстані і висадкою морського десанту. Все це має бути здійснено неймовірно швидко, до того, як США втрутяться і змінять умови битви», - йдеться в статті.
Росіяни показали, як не треба проводити бліцкриг. Тепер Сі Цзіньпін повинен зробити висновки, замкнути свої війська в казармах і зосередитися на тому, щоб зробити свій народ таким же щасливим і вільним, як на Тайвані. Багато матерів будуть йому за це вдячні.