Пандемія коронавірусу змусила багатьох перейти на дистанційну роботу. Унаслідок карантинних обмежень зменшилася кількість особистих зустрічей, спілкування перейшло в «онлайн-режим». Часті відео дзвінки, Zoom-конференції, під час яких люди постійно дивилися на себе на екрані, змінили їхнє ставлення до своєї зовнішності, пише The Guardian.
«Наслідки того, що ми дивилися на себе годинами під час відеодзвінків, призвели до викривлення нашого сприйняття себе», - каже дерматолог та професор Гарвардської медичної школи Шаді Курош.
Професор назвала це явище «Zoom-викривленням» або «Zoom- дисморфією». Вона помітила, що зросла кількість людей, які почали скаржитися на власну зовнішність під час пандемії.
«Я була стурбована тим, що час, проведений під відеокамерами негативно впливає на сприйняття людьми їх зовнішності», - каже вона.
Курош порівнює відеоконференції із «кривим дзеркалом».
«Люди не дивляться на справжнє відображення себе. Вони не усвідомлюють, що це зображення може бути викривлене», - додає професор.
Вона каже такі фактори, як кут нахилу і відстань до камери, впливають на зображення, і таке зображення у більшості випадків не показує те, як люди виглядають насправді.
На початку пандемії Курош помітила дивну закономірність у типах консультацій, запити на які вона отримувала.
«Люди вимагали потрапити на косметичні операції в той час, коли їх закликали уникати зайвих медичних ризиків», - каже вона.
«Занепокоєння через власну зовнішність зростало», - додає професорка.
Вона зазначила, що кількість запитів щодо ринопластики та розгладження зморшок значно зросла. І чим більше Курош вивчала це питання, тим більше вона замислювалася, яким чином це можна пов'язати з часом, проведеним на відеоконференціях.
«Люди скаржилися на обвислу шкіру на обличчі та шиї. Нам було цікаво, чи пов’язано це з тим, що вони тримали свої смартфони під різними кутами під час відео дзвінків», - каже Курош.
У березні цього року британські пластичні хірурги повідомили про збільшення кількості консультацій на 70%.
Курош та її команда почали глибше вивчати те, як камери на комп’ютерах та телефонах можуть спотворювати зображення.
«Коли ви робите фотографію з близької відстані, ви більше ризикуєте спотворити її», - пояснює професор.
«Ми виявили, що спотворення зображення стає гіршим, чим ближче ми знаходимось до самої камери. А під час відеоконференцій ми в більшості випадків сидимо близько до камери», - зазначає професорка.
І хоча явище Snapchat-викривлення (фільтри для селфі, що призводять до зростання використання батоксу) існує з 2015 року і пов’язане з так званим «чужим обличчям» (великі очі, аномально підняті щоки), Zoom-дисморфія відрізняється за своєю природою.
«З дисморфією Snapchat пацієнти приходили на консультацію до косметолога з фотографією, яка була сильно відфільтрована, але тоді люди принаймні усвідомлювали, що існує викривлення зображення», - каже Курош.
«Але із Zoom-дисморфією це відбувається несвідомо. Люди не знають про викривлення фото, вони не розуміють того, як камера може спотворювати зображення під час відеоконференцій», - додає професор.
Вона каже, що локдауни повністю змінили уявлення людей про себе.
«Окрім того, що люди перейшли на відеоконференції замість особистих зустрічей, вони ще й почали жити у відносній ізоляції і навіть проводити свій вільний час, дивлячись на викривлені зображення інших людей у соціальних мережах. Я вважаю, що це може стати серйозною проблемою для психічного здоров’я», - зазначає Курош.
Редакція New York Times попросила читачів поділитися своїми почуттями на даний момент. Свої почуття за останні 14 місяців більшість людей описали так: невпевненість, стурбованість, пригнічення, розгубленість, втома, надія, оптимізм стрес, виснаження, схвильованість.
Пандемія коронавірусу засліпила життя низкою суперечливих емоцій, зокрема, люди почали частіше відчувати невпевненість у майбутньому. The New York Times розповідає, як позбутися тривожності та пригнічення.