Коли вдарила пандемія коронавірусу та почалися локдауни, багато людей відчували тривогу і пригнічення, крім того, це негативно вплинуло на концентрацію уваги. Але є способи виправити таку проблему, пише The Guardian.
«Я можу точно визначити момент, коли зрозуміла, що мій мозок зламаний через пандемію», -пише Келлі Марія Кордуцькі.
«Кілька тижнів тому, їдучи потягом, я вирішила надіслати кілька листів електронною поштою. Але з часом я просто сиділа, забувши про електронну пошту, несамовито перемикаючись між вкладками в браузері. Це був похмурий досвід моєї пізнавальної діяльності в епоху пандемії», - додає авторка.
«Починаючи з весни минулого року, з першим локдауном, я часто відволікалася і переживала, а потім просто забувала про свої плани на тлі загальної коронавірусної паніки. Я навіть не могла поскладати власний одяг. Але тепер я повністю вакцинована, будую плани і поступово відновлюю соціальні контакти. Життя починає здаватися майже нормальним. Я почуваюся добре. Але пандемія вже вплинула на мене», - додає Келлі Марія Кордуцькі.
Рівень вакцинації зростає, що активізує взаємодію людей із зовнішнім світом. Для деяких людей це може означати занурення з головою у відпочинок спекотного літа. Для інших це також означає рахуватись із затяжною млявістю впливу пандемії на пам'ять та увагу. Доброю новиною є те, що мозок людей надзвичайно пластичний і тому здатний до відновлення.
«Нам знадобиться трохи часу, щоб оговтатися від цього. Це проблема, з якою зіштовхнулися багато людей протягом пандемії. Дехто називає це явище пандемією мозку», - говорить Майк Ясса з Центру нейробіології навчання та пам'яті.
Наразі відомо, що стрес може бути небезпечним для фізичного здоров’я. Тривалий вплив кортизолу – «гормону стресу» в організмі, збільшує ризик серцевих захворювань, порушень сну і навіть розладів, таких як тривога та депресія. Також страждають пізнавальні здібності. Встановлено, що хронічний стрес вбиває клітини мозку і навіть зменшує розмір префронтальної кори, яка відповідає за пам’ять, концентрацію уваги і навчання.
Протягом тижнів і місяців після перших локдаунів люди стали помічати раптову нездатність зосереджуватися, запам'ятовувати інформацію та виконувати прості завдання. «Ця проблема не лише у вас» - заспокоювали заголовки.
Як говорить Ясса, пандемія не була просто стресовою подією. Це низка багатьох одночасних стресових факторів, деякі з них загрожують життю. Все ускладнюється і порушеннями фізичної активності, повсякденних ритмів та звичок. Ясса вважає, що люди нарешті «на шляху відновлення», хоча це не відбудеться миттєво.
Дослідники почали розуміти, як мозок людей змінився через 18 місяців соціального дистанціювання та невизначеності (буквально, фізично у випадку з деякими людьми, які отримували лікування від коронавірусу).
Барбара Саакян з Кембриджського університету співпрацює з дослідниками Університету Фудана, щоб оцінити вплив соціальної ізоляції на мозок людей під час пандемії. Вона каже, що наслідки для багатьох зон мозку «глибокі».
«Ми спостерігали зміни в об'ємі мозку в скроневій, лобовій, потиличній та підкіркових областях, мигдалині та гіпокампі у людей, які перебували у соціальній ізоляції», - говорить Саакян. Зміни у цих зонах можуть серйозно зашкодити процесам, на які покладаються люди для взаємодії з навколишнім світом.
«Я згадую про трагікомічний епізод із власного життя. Минулої зими, коли я зустрілася з другом у сусідньому магазині, щоб придбати кімнатні рослини, нам знадобилася година, щоб зрозуміти, які рослини ми хочемо і що нам потрібно купити. Напевно, ми були схожими на викрадених людей, яких нещодавно випустили з підземних бункерів, ми заново вивчали основи орієнтації у зовнішньому світі», - пише авторка.
Варто пам’ятати, що люди мають власний пандемічний досвід. Для різних людей шлях до когнітивного одужання може бути різним. Однак серед цих проблем є і спільні риси. Саакян обстежує категорії людей, починаючи від медичних працівників і закінчуючи тими, хто ніколи не хворів на коронавірус, але був на самоізоляції. У різних групах люди повідомляли про труднощі з концентрацією уваги та пам’яттю. Багато хто також повідомляв про симптоми депресії.
«Люди мають стійкість. Але знайдеться частина тих, хто постраждав найбільше. Вони можуть відчувати когнітивні зміни і в майбутньому», - каже вона.
Незважаючи на колосальний когнітивний вплив минулого року, Саакян та інші представники її команди з оптимізмом дивляться на перспективи одужання від «пандемії мозку». Навіть наслідки безпрецедентної глобальної кризи можна пом’якшити старомодною «психічною гігієною».
Більше рухайтеся
Всі ми знаємо, що слід рухатись більше. Існує безліч доказів того, що фізична активність покращує когнітивне функціонування. Вправи збільшують нейропластичність - або адаптацію мозку до переживань і змін, що може допомогти запобігти майбутнім проблемам, таким як деменція, для прикладу.
Солодкий звук одужання
Ефтіміос Папацікіс з Університету Осло, який займається вивченням музики у аспекті неврології, каже, що саме лише прослуховування музики збільшує виробництво окситоцину, що, як правило, підвищує співчуття. Також було доведено, що музика знижує рівень кортизолу в організмі.
«Ми не знаємо, як саме це відбувається, але ми бачимо явний вплив», - говорить він. Створювати музику, просто співати чи грати на музичному інструменті - покращує когнітивну стійкість. Будь-яка музика, що подобається слухачеві, може дати терапевтичний ефект.
Звільніть голову від зайвого
Настрій і когнітивні функції часто йдуть разом. Уважність та медитація пов’язані з вдосконаленням обох фронтів, зменшенням стресу та посиленням автоматизованих процесів пізнання.
Для прикладу, медитація перенаправляє увагу людини на окремий об’єкт або відчуття. Ця практика допомагає «очиститися» та звільнити голову від зайвої інформації.
«Тож приділяйте більше уваги світові, який вас оточує», - радить Саакян.
Такі практики часто вимагають терпіння як до себе, так і оточуючих. Зрештою, це час відновлення. Ми ще не прибули до очікуваної точки, але обов’язково туди дійдемо, резюмує видання.
Будь-який травматичний досвід - наприклад, розрив стосунків, загроза здоров’ю, втрата близьких чи навіть фінансова криза, може дестабілізувати соціальні контакти. Люди інстинктивно шукають тих, хто забезпечує комфорт і підтримку, і рефлекторно віддаляються від токсичного оточення.
У розпал пандемії коронавірусу ризик інфікування хворобою змусив людей бути більш обачними щодо того, кого вони «допускають у своє коло». Для багатьох процес «звуження кола друзів» був моментом «просвітлення» і навіть визволення. COVID-19 дав привід розірвати небажані стосунки, одночасно даючи людям час і простір для зміцнення зв’язків з тими, про кого вони справді піклуються. NYT розповідає, як зберегти дружбу під час пандемії.