Святковий сезон наближається, а з ним і деякі давні європейські традиції. По всій Німеччині з'явилися мерехтливі різдвяні ярмарки, нідерландці незабаром з незрозумілих причин пройдуть парадом, вимащені чорною фарбою, а прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан вкотре планує зіпсувати всім настрій на саміті лідерів ЄС наприкінці року.
Пережити грудень у Брюсселі, місці, де прийняття складних рішень ритуально відкладається на останній момент, завжди непросто. На жаль, 2023 рік навряд чи завершиться на піднесеній ноті.
«Мало того, що «угорський Грінч» зараз у найбільш роздратованому стані, так у нього може незабаром з'явитися новий союзник після того, як 22 листопада на виборах у Нідерландах переміг Герт Вілдерс. Що ще гірше, бюджетна плутанина в Німеччині загрожує хаосом і без того напруженим фінансам ЄС. Саміт 14-15 грудня мав допомогти Україні грошима і перспективою вступу до клубу. Зараз перспективи і того, і іншого виглядають непевними», - пише The Economist.
Останніми тижнями Європу огорнув морок. З приходом осені ставало дедалі зрозуміліше, що український контрнаступ, який, як багато хто сподівався, приведе Росію до тями, не досяг успіху. ЄС за виключенням Орбана вдавалося зберігати одностайність щодо України. Але у жовтні організація занурилася в розкол, коли на Близькому Сході почалася війна.
«Швидше, ніж ви встигнете сказати «Хо! Хо!», перспектива повернення Дональда Трампа до влади в Америці перейшла від сценарію «а що буде, якщо…» до плану «що нам робити, коли…». Європа принаймні увійшла в цей геополітичний фанк з чітким планом виконання свого обов'язку щодо України», - йдеться в статті.
США взяли на себе основний тягар надання військової допомоги, особливо на початковому етапі війни. Але ЄС може пишатися тим, що допоміг м'якшими способами. Окрім того, що Європа прийняла мільйони біженців з 2022 року, її основний внесок полягав у забезпеченні майбутнього України. Для надійності планів потрібні були гроші, тож у червні ЄС пообіцяв виділити близько 50 мільярдів євро, щоб допомогти зберегти платоспроможність уряду в Києві до кінця 2027 року.
Найважливіше те, що Україна одного дня стане членом клубу, а це вірний шлях до процвітання після війни, яке б не дозволило країні впасти в пазурі реваншистської Росії. Грудневий саміт мав закріпити прогрес в обох напрямках. Окрім підписання угоди про виділення грошей, Україна мала перейти до наступного етапу на шляху до вступу в ЄС: почати офіційні переговори про це.
«Залежно від того, з ким ви розмовляєте, ви можете почути, що і розширення, і виділення грошей можуть бути відкладені або й гірше», - пише The Economist.
Для початку можна розглянути питання грошей. Орбан вже кілька місяців телеграфує, що він проти виділення додаткового фінансування для України. А це проблема, оскільки рішення вимагає одностайної згоди 27 країн ЄС. Його вперта готовність дивитися на речі з точки зору Кремля - це один з факторів. Інший полягає в тому, що Брюссель роками заморожував участь Угорщини в деяких програмах ЄС на тій підставі, що вона нехтує демократичними нормами, такими як захист незалежності судової системи.
Протягом багатьох місяців ЄС припускав, що зможе розблокувати ситуацію перевіреним часом способом, тобто піддавшись на шантаж Орбана, принаймні частково. Вважалося, що перспектива швидкого розблокування принаймні частини з понад 30 мільярдів євро для самої Угорщини змусить угорського лідера підкоритися волі ЄС. Таке вже траплялося, коли він погрожував накласти вето на рішення союзу в минулому, наприклад, на санкції.
Цього разу пачки грошей може виявитися недостатньо. Орбан відчуває свою правоту і сповнений рішучості довести, що ЄС мав би прислухатися до нього, коли він попереджав, що Європу втягують у тривалий конфлікт. Але інша проблема прийшла з Німеччини. 15 листопада її конституційний суд постановив, що різні позабалансові фонди, які уряд використовував для обходу боргових запобіжників, насправді неконституційні. На порядку денному - спроба поспіхом перебудувати внутрішні фінанси.
«Це, в свою чергу, ставить під загрозу заплановане загальне збільшення бюджету ЄС, частиною якого було фінансування України. Хоча всі, за винятком Орбана, раді підтримують виділення грошей для Києва, немає консенсусу щодо інших 50 мільярдів євро, які Єврокомісія просить на інші потреби, такі як інфляційна корекція зарплат брюссельського персоналу, запуск нових схем стримування міграції тощо», - йдеться в статті.
Скупі, мов Скрудж, уряди, такі як нідерландський і шведський, виступали проти виділення додаткових коштів. Німеччина теж була скептично налаштована, а тепер каже, що її руки зв’язані. Відокремлення одних 50 мільярдів євро від інших може виявитися складним політичним завданням. І це ще більше ускладнить досягнення домовленостей щодо всього пакету до кінця року.
Нічого доброго не передбачається
«Те, що Україна врешті-решт отримає свої гроші, не викликає особливих сумнівів. Але кошти можуть надійти із запізненням, ближче до моменту, коли на початку 2024 року Києву гостро не вистачатиме готівки. Або фінансування може надійти частинами. Це підірвало б довіру до ЄС. Особливо це станеться, якщо початок переговорів про вступ також буде відкладено», - пише The Econmist.
Україна виконала всі вимоги для переходу на наступний етап свого шляху до ЄС. Цього недостатньо для угорців, в руках яких право вето. Вілдерс, чиї депутати займуть місця в парламенті наступного тижня, затятий ворог розширення ЄС.
«Відкладення початку переговорів про вступ України до весни, як дехто вважає, не буде мати особливого значення, враховуючи, що весь процес займає роки. Але якщо Україна не зможе пройти через ранні етапи, це буде поганим знаком для більш складних кроків пізніше, коли потрібно буде пояснювати існуючим членам ЄС, чому їм варто відмовитися від великої кількості грошей, які вони отримують зараз, на користь будівництва автомагістралей і підтримки фермерів в Україні», - йдеться в статті.
Подвійна суперечка про гроші і розширення означають втрату імпульсу. Єдність, яка дозволила Європі вистояти в перші дні конфлікту, вже не така надійна, як колись. Враховуючи, що подальша підтримка з боку Америки теж не стійка, для Європи зараз не найкращий час для відступу. Ставки настільки високі, що оптимісти вважають появу домовленостей в ЄС неминучими. Лишається сподіватися, що вони мають рацію.
«Бо якщо Європа не зможе знайти волю для того, щоб допомогти Україні процвітати, то Різдво в Кремлі буде набагато веселішим, ніж у Києві», - підсумовує The Economist.