У 1920 році Воррен Гардінг став президентом США, пообіцявши «повернення до норми» після війни та пандемії грипу в 1918-1920 роках. Зараз, через століття, його ціль звучить як ніколи актуальною на тлі пандемії коронавірусу. Однак, досягнути такої мети буде важко, пише The Economist.
Теоретично вакцини повинні припинити пандемію COVID-19. Вже одна третина людей віком від 12 років отримали принаймні одну дозу вакцини. Проте багато регіонів у світі суттєво відстають у темпах вакцинації. Австралія, Бангладеш і Таїланд запровадили нові карантинні обмеження. Навіть у Чилі, де 77% людей старше 12 років зробили щонайменше одне щеплення, минулого місяця був посилений карантин.
Такі випадки не ставлять під сумнів ефективність вакцин. Для прикладу, Ізраїль, де більшість дорослих майже повністю завершили процес вакцинації препаратом Pfizer, має відносно стабільне життя, хоча поширення нового штаму вірусу викликає тривогу.
Але в більшості країн світу повернення до нормальності – це занадто віддалена перспектива. І відмінності в рівнях вакцинації не повністю пояснюють, чому деякі країни мають більш стабільну ситуацію з коронавірусом, ніж інші.
COVID-19 змінив життя настільки потужно, що всі аспекти його впливу важко перерахувати вичерпно. Проте будь-які спроби оцінити, наскільки його вплив відступає, вимагають міри нормальності. Аналітики видання розробили так званий індекс повернення до норми, відстежуючи три типи діяльності, такі як подорожі, дозвілля, а також комерційна діяльність.
Для кожної змінної аналітики враховували щоденні або щотижневі дані для 50 країн, на частку яких припадає 76% світового населення та 90% глобального ВВП. Вони виміряли зміну кожного фактора від його попереднього рівня. Глобальний показник оцінює кожну країну за кількістю населення.
Індекс розраховано відносно норми, яка умовно дорівнює 100. Коли в березні 2020 року була оголошена пандемія, Китай уже заблокував свою діяльність, опустивши індекс до 80. В міру поширення захворювання індекс досяг мінімуму - 35. У липні минулого року він коливався близько 60. Зараз індекс становить 66, це означає, що лише половина «зривів», спричинених COVID-19, була «відшкодована».
Більшість західних країн близькі до цього середнього показника. Америка перебуває на рівні 73, ЄС - 71, Австралія - 70, а Велика Британія - 62. В багатьох регіонах діапазон більш широкий. І Гонконг, і Нова Зеландія, лідери, які мають показник 96 і 88, користуються майже повною нормальністю. На відміну від цього, з квітня індекс повернення до норми Малайзії впав з 55 до 27.
Минулого року багато видів комерційної діяльності припинили функціонування через локдауни: кінотеатри зачинені спортивні заходи і рейси відтерміновані.
Хоча зараз багато кінотеатрів відкрито, студії почали продавати контент безпосередньо потоковим сервісам. За винятком кінобуму в Китаї під час новорічних свят у лютому - коли щотижневі доходи кінотеатрів у країні зросли.
Ситуація навколо спортивних подій та авіаподорожей більш оптимістична. На спортивних заходах частково відновлюється присутність аудиторії. Сьогодні у небі є лише 30% літаків від кількості, яка була в 2019 році, через заборони на подорожі та правила карантину.
Хоча багато урядів вимагають, щоб люди сиділи вдома, такі правила важко виконувати. У квітні минулого року, незважаючи на те, що половина населення світу сиділа на карантині, глобальний час перебування поза будинками впав лише на 15%. Рівень дотримання вимог сьогодні виглядає настільки ж низьким.
Остаточні змінні індексу залежать здебільшого від вибору окремої особи чи країни. Люди повертаються до звичних темпів життя, залежно від того, як їм дозволяє це робити влада країни. Використання громадського транспорту почастішало, те ж саме стосується і відвідування роздрібних магазинів та офісів, при цьому багато людей все ще працюють віддалено.
Значення індексу на рівні країн варіюється - від 16 у Перу в квітні 2020 року до 97 у В’єтнамі минулого місяця. Кілька закономірностей пояснюють більшість відмінностей між країнами.
Логічно, що місця, де спостерігаються великі спалахи вірусу, як правило, є найбільш віддаленими від «нормальності».
Індекс нормальності відстежує офіційні дані про кількість смертей, тому, цілком можливо, що не всі смертельні випадки коронавірусу були враховані. Це саме стосується і офіційної статистики поширення хвороби та тестування.
Життя залишається віддаленим від норми у більшості країн, де спалахи хвороби COVID-19 зросли до того, як достатня кількість людей змогла отримати захист та вакцину.
На показник норми також впливають фактори, не пов’язані з пандемією. Для прикладу, країни Азії отримали менший показник індексу повернення до норми, ніж можна було б очікувати. Життя змінилося більше в місцях із великою підтримкою громадянських свобод, ніж у менш вільних країнах. Це можна пояснити тим, що люди в деяких країнах довіряють своїм лідерам або вони почуваються відповідальними за добробут один одного. А багатші країни, де багато людей можуть працювати віддалено, мають нижчий індекс повернення до норми, ніж бідніші.
Індекс нормальності не відслідковує економічного відновлення. Певні види діяльності, наприклад, авіаперевезення, з часом, можуть відновитися. Інші змінні, такі як відвідування кінотеатрів або робота вдома, можуть сигналізувати про тривалі зміни, резюмує видання.
Вперше спалах коронавірусу у китайському місті Вухань був зафіксований 12 грудня 2019 року. 30 січня 2020 року Всесвітня організація охорони здоров'я оголосила міжнародну надзвичайну ситуацію через коронавірус, а вже 11 березня - пандемію.
Нині точна причина виникнення пандемії залишається невідомою. У Британії нещодавно знову взялися за дослідження версії про витік з Вуханьского інституту вірусології. У ВООЗ цю версію не виключають, але вважають малоймовірною. Докладніше про те, куди ведуть сліди виникнення коронавірусної інфекції, читайте в статті Наталії Бутирської «Місія ускладненої дії» у ZN.UA.