На Генеральній Асамблеї ООН кілька світових лідерів, включаючи президента США Джо Байдена, підкреслили, що Америка та Китай повинні уникнути конфлікту, подібного до «холодної війни». Але саме Пекін відкидає ретельно продуману пропозицію Байдена побудувати відносини на основі співпраці та одночасної конкуренції. Лідер Китаю Сі Цзіньпін не підтримує те, що пропонує адміністрація Байдена, пише The Washington Post.
Байден не згадував Китай прямо під час свого виступу в Організації Об'єднаних Націй, але він посилався на стратегію встановлення стабільного курсу проблемних відносин США та Пекіна. Він пообіцяв, що Сполучені Штати будуть «інтенсивно конкурувати», спираючись на свої цінності та виступаючи проти будь-яких спроб сильніших країн домінувати над слабшими, використовуючи військові, економічні, технологічні чи дезінформаційні засоби.
«Але ми не прагнемо, я повторю це, ми не шукаємо нової холодної війни або світу, розділеного на жорсткі блоки», - сказав Байден.
Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш також заявив, що Сполученим Штатам і Китаю потрібно більше співпрацювати з таких питань, як зміна клімату і уникати холодної війни. Навіть Сі Цзіньпін закликав до співпраці.
Проблема в тому, що дії Китаю не відповідають словам Сі Цзіньпіна. Уряд Китаю агресивно відреагував на неодноразові заклики зовнішньополітичної команди Байдена зменшити військову напругу, економічну агресію, порушення прав людини.
Коли держсекретар США Ентоні Блінкен зустрівся з лідерами Китаю в Анкориджі, вони публічно розкритикували Америку. Коли заступник держсекретаря Венді Шерман відвідала Китай для встановлення зв’язків на робочому рівні, китайська влада розкритикувала Сполучені Штати ще до закінчення візиту.
Пекін використав неодноразові поїздки відповідального США за кліматичну політику Джона Керрі до Китаю, щоб надіслати чіткий сигнал, що Пекін не буде співпрацювати у боротьбі зі зміною клімату, якщо адміністрація Байдена не відмовиться від деяких політичних рішень адміністрації Дональда Трампа.
Ці дипломатичні невдачі змусили Байдена особисто звернутися до Сі Цзіньпіна, лідери США та Китаю провели телефонну розмову. Команда Байдена вважає, що тільки Сі Цзіньпін може приймати рішення, необхідні для встановлення стабільних відносин.
«Я думаю, що це певний період випробувань. Потрібен час, щоб Китай зрозумів те, що США не будуть обмінювати прогрес у транснаціональному питанні на речі, які не відповідають інтересам та цінностям американського народу», - сказав американський чиновник.
Іншими словами, команда Байдена не відмовиться від намагань змусити Китай дотримуватися прав людини в обмін на прогрес у боротьбі зі зміною клімату, наприклад.
Але низку менших поступок Пекін вже отримав. Міністерство юстиції закрило справи проти деяких китайських дослідників, яких звинувачували у приховуванні зв'язків із китайськими військовими. Блінкен пом'якшив свою риторику щодо протестів у Гонконгу. Обіцянки Байдена примусити Китай не перешкоджати розслідуванню походження COVID-19 також «притихли».
Новий підхід адміністрації Байдена до боротьби з агресією Китаю має теоретичний сенс, але дії Сі Цзіньпіна показують, що його пріоритетом є зміцнення влади всередині і зовні, а не відновлення відносин із Вашингтоном, сказав політолог Джошуа Ейзенман.
Незважаючи на те, що внутрішня робота у Комуністичній партії Китаю непрозора, очевидно, що Сі Цзіньпін співпрацює зі службами безпеки, щоб розширити список цілей, включаючи технологічний, освітній, розважальний, житловий та фінансовий сектори. Очікувати поворот у напрямку співпраці з Вашингтоном у такому середовищі занадто оптимістично.
«Незважаючи на заклики Байдена, Китай продовжує розширювати свою агресивну політику, одночасно звинувачуючи Сполучені Штати. З режимом все складніше працювати, він стає більш маніпулятивним та непоступливим. Можливо, ми прийшли до правильної політики, але вже запізно», - вважає Ейзенман.
Це не означає, що Сполучені Штати повинні припинити намагання стабілізувати відносини з Китаєм. Насправді, простір, який дозволяє співпрацювати з Пекіном там, де це можливо без шкоди національним інтересам чи цінностям, має вирішальне значення.
Але чітко оцінювати поточний стан означає, що потрібно готуватися до найгіршого. Сполучені Штати та їх партнери повинні розширити стратегічну силу, а також зменшити свою економічну і технологічну залежність від Китаю. Рішення команди Байдена щодо зміцнення відносин із союзниками в регіоні - це міцний крок, але його може бути недостатньо.
Холодна війна з Китаєм може бути більш складною та небезпечнішою, ніж боротьба США та СРСР, через глибокий взаємозв’язок Вашингтона та Пекіна і величезну економічну силу Китаю. Але щоб уникнути катастрофічного загострення відносин, потрібні дві сторони. Якщо Пекін наполягає йти виключно шляхом конфронтації, єдиний вибір, який залишається за США, - це переконатися, що вони можуть гідно відповісти на всі виклики, резюмує видання.
Сполучені Штати отримали багато переваг завдяки своїй оборонній угоді з Австралією та Великою Британією. Америка вирішила поділитися технологіями атомних підводних човнів в рамках нового альянсу під назвою AUKUS. Але це досягнення має свою ціну: Франція, називаючи угоду «ножем у спину», відкликала своїх послів з Канберри та Вашингтона. Париж розізлився через втрату угоди з Австралією про продаж дизельних підводних човнів на суму 66 мільярдів доларів.
Про те, які наслідки для Індо-Тихоокеанського регіону матиме створення нового тристороннього оборонного союзу - розмірковує Віктор Константинов у статті «Три лицарі проти китайського дракона».