Президент Південної Кореї Юн Сук Йоль здійснив державний візит у США, приурочений до 70-річчя встановлення американо-корейського альянсу. «Наш альянс неодноразово тестувався, і щоразу ми підіймалися», — йдеться у спільній декларації лідерів. Нинішній час — не виняток. Наразі альянс випробовують Північна Корея з її ядерними та ракетними загрозами, посилення американо-китайського протистояння, російська агресія проти України, а також витік документів із Пентагону.
Згідно з поширеними в інтернеті даними, Вашингтон міг підслуховувати дискусії південнокорейських радників з національної безпеки щодо постачання зброї Україні. Це викликало критику південнокорейської опозиції на адресу президента через неналежний безпековий захист його президентського офісу, а також через його прагнення згладити скандал напередодні візиту до США. Втім, для Юн Сук Йоля цей прикрий інцидент не став причиною для псування відносин із давнім союзником. В інтерв′ю NBC News він зазначив, що «це питання не підірве непорушну довіру, яка підтримує американо-південнокорейський альянс, бо він базується на загальних цінностях, таких як свобода».
Зміцнення співпраці зі США лягло в основу зовнішньої політики президента Юна. За рік перебування на посаді він чимало інвестував у двосторонні відносини — відновив спільні військові навчання, скасовані за попередньої адміністрації, поліпшив відносини з Японією (хоча це несе серйозні політичні втрати для нього всередині країни), прийняв власну «Стратегію вільного, мирного та квітучого Індо-Тихоокеанського регіону» і спільно зі США працює над зниженням глобальної залежності ланцюгів постачання від Китаю.
Своєю чергою Вашингтон намагається розвіяти сумніви корейських громадян у його здатності реагувати на зростання ракетних і ядерних загроз із боку КНДР, а також готовності надалі виконувати свої безпекові зобов′язання перед Південною Кореєю. Ключовим питанням у перемовинах між лідерами двох держав стало «розширення змісту і масштабів глобального всеосяжного стратегічного альянсу».
Нова угода про розширене стримування північнокорейської агресії та відданість США мобілізації всього свого військового потенціалу, включно з ядерним, для захисту Південної Кореї стала важливим кроком до поглиблення взаємодії двох країн у ядерній сфері.
Сторони домовилися створити Консультативну групу з ядерних питань (NCG), яка своїми функціями (розширення діалогу та обмін інформацією про зростаючі ядерні загрози, ядерне та стратегічне планування) схожа на Групу ядерного планування НАТО. Також вирішено розширити практику проведення спільних військових навчань, зокрема тих, які передбачають відпрацювання застосування ядерної зброї та подальший розвиток інтеграції військового потенціалу Південної Кореї в систему стратегічного планування США. Створено нове двостороннє міжвідомче настільне моделювання для зміцнення спільного підходу до планування ядерних надзвичайних ситуацій. Сеул братиме участь у плануванні та консультаціях з можливого використання ядерної зброї на Корейському півострові (чого він давно домагався), втім — право прийняття рішення на застосування залишається за американцями. Для підвищення ефективності розширеного стримування загроз із боку КНДР Сполучені Штати планують на регулярній основі розгортати стратегічні активи на Корейському півострові: йдеться про ядерний підводний човен (який найближчим часом уперше за 40 років прибуде до берегів Південної Кореї) та ядерні бомбардувальники.
Втім, розміщувати стратегічну ядерну зброю на території Південної Кореї Вашингтон не планує, а Сеул підтвердив готовність дотримуватися зобов′язань ДНЯЗ, що, вочевидь, викличе розчарування в колах південнокорейських яструбів. Останніми роками у країні точилися дискусії стосовно необхідності розгортання американських тактичних ракет на Корейському півострові (які було вивезено в 1991 році) чи навіть розробки власної ядерної зброї. Тож США намагаються утримати своїх південнокорейських союзників від створення власної ядерної зброї, поглиблюючи співробітництво в ядерній сфері та посилюючи гарантії для них.
Економічна співпраця стала наступною важливою темою перемовин між лідерами держав. Юн Сук Йоль прибув до Вашингтону в супроводі 120 представників південнокорейського бізнесу. Сторони оголосили про низку інвестиційних проєктів, а також домовилися посилювати співпрацю у сфері ключових технологій наступного покоління, зокрема напівпровідників, біотехнологій, електромобілів, акумуляторних батарей тощо.
Однак поступок при реалізації закону про чипи і науку та закону про скорочення інфляції, спрямованих на збільшення інвестицій у США і протистояння Китаю, південнокорейським компаніям, вочевидь, отримати не вдалося. За результатами перемовин, обидва президенти зобов′язалися продовжити консультації, адже США налаштовані на зміцнення технологічного сектора своєї економіки. Це був важливий пункт у переліку завдань президента Юна, оскільки південнокорейські напівпровідникові компанії, які інвестували у власне виробництво на території Китаю, вважають закон таким, що завдає їм збитків і дискримінує, а деякі політики навіть натякають на «недружні кроки союзника».
Південнокорейська напівпровідникова промисловість дедалі більше потерпає від американо-китайського протистояння. Так, напередодні візиту видання Financial Times опублікувало інформацію, що США просять південнокорейський уряд закликати своїх виробників чипів — Samsung Electronics та SK Hynix — не задовольняти потреби китайського ринку у разі, якщо Пекін заборонить продукцію американської компанії Micron Technology у відповідь на американські заходи експортного контролю та чорні списки китайських компаній. Схоже, США намагаються запобігти санкціонуванню своєї компанії, але це ускладнює становище південнокорейських компаній, які відчувають на собі тиск із боку не лише ринку, а й США та Китаю.
Втім, президент Юн більше схиляється до позиції США щодо Китаю та РФ і прагне посилити роль країни у вирішенні глобальних ключових питань. Пекін був розлючений після спільної заяви двох лідерів, де йшлося про недопустимість зміни статус-кво в Тайванській протоці, та закликав сторони поважати політику «одного Китаю». А Кремль пригрозив передати КНДР «новітні зразки зброї», коли напередодні візиту президент Юн в інтерв′ю Reuters уперше від початку російсько-української війни припустив можливість надання військової допомоги Україні у разі масштабного нападу на цивільних, різанини чи серйозного порушення законів війни. Після цієї заяви критика пролунала з боку не тільки РФ, а й південнокорейської опозиції, яка наголосила на потребі ставити національні інтереси країни понад усе.
З огляду на це інтерв′ю, з′явилися сподівання, що візит до Вашингтону зламає південнокорейський спротив у постачанні зброї Україні. Проте зміни офіційної позиції не відбулося, що свідчить про існування упереджень у корейської сторони, сформованих геополітичним фактором та внутрішнім спротивом. За результатами зустрічі сторони оголосили про засудження війни Росії проти України, агресивних дій проти цивільних та критичної інфраструктури, підтримали застосування санкцій і заходів експортного контролю проти РФ, а також висловили намір продовжувати політичну, гуманітарну та економічну підтримку України. Щоб продемонструвати слова в дії, Південна Корея з 28 квітня розширила список товарів, для експорту яких РФ і Білорусі потрібно отримувати спеціальний дозвіл уряду, з 57 позицій до 798. Однак це, звісно, не компенсує ту допомогу, яку Сеул міг би надати, якби відкрив свої військові арсенали для України.
Під час саміту з Байденом президент Юн Сук Йоль зазначив, що їхній альянс зі США може відігравати «ключову роль у подоланні криз, які загрожують миру та процвітанню в усьому світі». Це добрий сигнал для Вашингтону, що прагне посилення ролі союзників у стримуванні Китаю та протидії агресії РФ. Але для цього Південна Корея має вийти з парадигми власних обмежень, які заважають їй стати важливим гравцем в умовах зміни геополітичних реалій.