Від самого початку вторгнення в Україну президент РФ Владімір Путін просував в інфопросторі безглуздий наратив про «українців-нацистів» і зумів переконати у цьому величезну кількість пересічних росіян. Але з часом термін втратив свій вплив: частково через початкову необґрунтованість, частково через те, що російська пропаганда «недопрацювала». На тлі невдач армії окупантів та тиску з боку «партії війни» у Кремлі Путіну довелося вкотре змінити риторику — тепер він називає українців «терористами». В першу чергу, це робиться для того, щоб зберегти вплив серед власного оточення в Москві і обґрунтувати жорстокі обстріли цивільної інфраструктури України, які здійснили загарбники в останні дні. Такої думки дотримується автор The Guardian Саймон Сміт.
На його думку, застосування Путіним терміна «терорист» покликане підкреслити його згоду з «яструбами». Він відчуває загрозу з їхнього боку, тому бажає показати, що є одним із них. Він нібито не втрачає часу, розпочавши помсту за «терористичний акт» на Кримському мосту, в якому, звісно ж, звинувачує українців. У поєднанні з призначенням нового військового командувача Сергія Суровікіна це виглядає як ескалація, якої прямо зараз вимагають прихильники жорсткої лінії. Путін сигналізує, що він не звертає уваги на будь-яке ослаблення прихильності до війни серед населення після оголошення про мобілізацію. Він намагається вдавати, що уважніше прислухається до критиків армії РФ та закликає до більш жорсткого наступального підходу проти «терористів».
Останній також передбачає залякування громадян Росії, які виступають проти його непотрібної війни, або навіть тих, хто просто менш впевнений у її здоровому глузді чи справедливості. Зокрема йдеться про населення деяких «етнічних» регіонів Росії, таких як, наприклад, Дагестан, де відбулися протести і бійки з силовиками.
Крім того, Путін вважає, що називаючи українців «терористами», йому вдасться переконати у цьому тих нечисленних союзників, які досі підтримують Росію, або висловлюють нейтральну позицію.
Автор зазначає, що ярлик «терориста» майже напевно стане частиною нової путінської риторичної стратегії, щоб замінити ярлик «нациста», який він безглуздо прикріпив до української адміністрації у своєму «виправданні» вторгнення 2022 року. Тут кремлівський диктатор наївно сподівається зіграти на уявленні про те, що тероризм у багатьох людей асоціюється з недержавними акторами, а саме так у своїх псевдоісторичних мареннях він бачить Україну.
Раніше в The New York Times також припустили, що Путін задовольняє найбільш кровожерливих людей в Росії, хоча таким чином піддає себе ризику.
Недавнє звернення президента України Володимира Зеленського про готовність вести переговори з новим керівництвом Росії — можливо, більш ніж фігура мови. Ця заява збіглася з наданням президентові США Джозефу Байдену інформації про критику Путіна, яка лунає в його найближчому оточенні. А також із масованим ракетним обстрілом усієї території України. Що стоїть за останніми подіями, і хто та нова російська влада, з якою Україна готова сісти за стіл переговорів? Про це читайте в матеріалі Валерія Калниша «Путіна відводять від влади?».