Примусове приземлення літака авіакомпанії Ryanair в Мінську на очевидно хибних підставах загрози вибуху бомби спричинило незвично швидку реакцію міжнародного співтовариства. Авіакомпаніям рекомендували не здійснювати польоти над Білоруссю, національному авіаперевізнику країни заборонено доступ до повітряного простору ЄС. Крім того, наразі розробляються чергові санкції проти білоруської еліти, пише Financial Times.
Спецоперація білоруського диктатора Олександра Лукашенка була спрямована на затримання журналіста Романа Протасевича. Це не перший випадок, коли держава примусово посадила реактивний літак у політичних цілях. Але це фактично вперше, коли цивільний контроль повітряного руху перетворили на зброю - держава використала його для передачі неправдивого повідомлення про бомбу комерційному авіалайнеру, щоб змусити його сісти.
Тепер, коли приклад показано, подібним шляхом можуть скористатися й інші режими. То що ж робити?
Можна припустити, що Білорусь порушила міжнародне авіаційне законодавство. Але насправді перша стаття Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, яка встановлює глобальні норми безпечного цивільного польоту, говорить: «кожна держава має повний і винятковий суверенітет над повітряним простором над своєю територією». Це вступне твердження є необхідною умовою, яка дозволяє міжнародній системі цивільної авіації існувати.
Водночас, таке твердження - це також найбільша слабкість у забезпеченні цілісності системи світової авіації, як уже показав інцидент із Ryanair.
«Якщо держава вирішить, що є поважна причина попросити літак приземлитися, вона може це зробити фактично безкарно», - говорить співголова авіації юридичної компанії Watson Farley & Williams Джим Белл.
Дії Білорусі явно суперечать духу конвенції, і прецедент може мати серйозні наслідки для авіаційної галузі. Потенційні наслідки виходять далеко за межі необхідності уникати польотів над Білоруссю, що збільшить витрати на паливо, а також сприятиме зростанню шкідливих викидів.
Пілоти повинні довіряти тому, що їм говорять контролери. Якщо їм доведеться думати про «приховані мотиви» повідомлень, особливо у такій стресовій ситуації, як загроза вибуху бомби, - це лише додасть складності і без того напруженій ситуації, а також поставить під загрозу загальну безпеку.
«Цей безпрецедентний акт незаконного втручання потенційно може перекрити всі спроби ефективного реагування на загрози вибуху бомб під час польотів та перехоплення», - заявила Міжнародна федерація асоціацій лінійних пілотів.
Складність полягає в тому, що немає очевидного способу вирішення проблеми. Ідеальним рішенням буде створення незалежної міжнародної системи надання аеронавігаційних послуг.
Це, можливо, не завадило б Білорусі сфальсифікувати загрозу вибуху бомби і повідомити про неї рейсу 4978. Але звичайною процедурою у випадку загрози вибуху є приземлення в найближчому аеропорту.
«Незалежний постачальник» аеронавігаційних послуг направив би літак до Вільнюса, який знаходився на відстані 72 км, а не до Мінська на відстані 183 км. Принаймні, Протасевича та його дівчину не змогли б затримати.
Однак після десятиліть спроб ЄС намагається змусити держави-члени здійснити заходи, які б відповідали цьому «ідеалу». Ініціатива Єдиного європейського неба була розпочата близько двох десятиліть тому для зменшення фрагментації європейського повітряного простору та покращення ефективності управління повітряним рухом.
Кілька тижнів тому аналітик Віллі Уолш попередив, що ініціатива знаходиться на межі краху через «непримиренність і егоїзм ключових держав ЄС та їхніх аеронавігаційних служб».
Більшість країн не бажають поступатися своїм суверенним правом керувати власним повітряним простором, навіть маючи суттєві обмеження щодо забезпечення свободи дій військових у випадках загрози чи конфлікту.
ЄС готує жорсткі акції у боротьбі з діями Білорусі. Але обмежень польотів та санкцій може бути недостатньо, щоб не дозволити іншим режимам наслідувати приклад Лукашенка. Було б набагато краще, якби для боротьби з подібними «спецопераціями» була розроблена цілісна система.
Брюссель розробляє загальноєвропейську зовнішню авіаційну політику, замінюючи двосторонні угоди держав-членів з іншими країнами. Ці угоди стосуються безпеки та конкуренції. Можливо, їх також можна використати як каталізатор початку реформування глобального функціонування аеронавігаційних служб.
Але спочатку ЄС доведеться виправити власні помилки. Поки держави-члени зволікають із Єдиним європейським небом, важко повірити в те, що подібні інциденти з перехоплення літаків не повторяться у найближчому майбутньому, резюмує видання.
Нагадаємо, 23 травня в аеропорту Мінська примусово посадили літак Ryanair рейсу Афіни - Вільнюс під приводом анонімного повідомлення про мінування. Для перехоплення лайнера, що перебував у двох хвилинах льоту від Вільнюса, в небо підняли винищувач ВПС Білорусі.
Велика Британія закрила свої аеропорти для літаків «Белавіа», рекомендувала британським компаніям не відправляти борти через повітряний простір Білорусі, а також підготувала нові санкції проти режиму Лукашенка. Аналогічні заходи затвердив Саміт ЄС.
З 26 травня закрито авіасполучення між України та Білоруссю.
Докладніше про те, що означає викрадення білоруськими силовиками опозиціонера Романа Протасевича, яким може бути покарання Європи для диктатора, котрий загрався, і що слід робити Україні у ситуації, що склалася, читайте в статті Володимира Кравченка «Зона, заборонена для польотів» у ZN.UA.