Впровдож багатьох століть російська культура була незмінною. Росіяни будують помпезні стадіони і будівлі, вони навчилися жити з корупцією і поступово звикають до санкцій.
Спочатку в СРСР, а потім у сучасній 3 люди поводяться так, ніби в країні все добре і вона рухається в правильному напрямку. Але насправді нічого не змінюється.
Про це на сторінках Die Zeit пише американський політтехнолог білоруського походження Віталій Шкляров. Він зауважує, що російська модель життя завжди полягала в тому, щоб люди були зайняті і відчували, що стали частиною великого і важливого процесу, певного руху вперед. І байдуже, куди країна прямує насправді. Головне не мета, а процес.
"І якщо хтось запропонує піти іншим шляхом, який буде складнішим, але приведе до конкретної мети змінити країну на краще і збудувати ефективну економіку, йому одразу ж скажуть: Нам це не потрібно, у нас свій російський шлях", - пише автор.
На думку Шклярова, така поведінкиа нагадує "типову для Росії модель сім'ї, в якій чоловік п'є, а дружина мовчки за цим спостерігає". Автор порівнює російську владу з "безсовісним алкоголіком", який змушує свою сім'ю страждати. Він маніпулює, бреше, завжди у всьому звинувачує інших і при цьому дурить сам себе. Російська ж опозиція, на думку автора, грає роль дружини. Вона сподівається перевиховати п'яницю і звертається до його совісті. Але насправді вона розуміє, що не може нічого вдіяти.
Російський народ, на думку Шклярова, у цій історії грає роль дорослої дитини, яку або ігнорують, або відчитують. І кожен намагається перетягнути її на свій бік.
"Кремль не думає про майбутнє: сьогодні випивка є, і цього достатньо. Одним днем живе і опозиція. Їй нічого запропонувати. Вона живе надією, що колись зможе перевиховати алкоголіка, але питання в тому, яким способом вона це зробить", - йдеться в статті.
В цій історії "діти" намагаються пристосуватися. Хтось їде, хтось час від часу висловлює свій протест. Але більшість ховається і вдає, що нічого не відбувається.
Раніше видання The Economist писало, що пам'ятник Калашникову говорить про войовничі настрої в Росії. Під час перших двох термінів правління Путіна росіяни вважали економічне зростання його головним досягненням. Коли ж ціни на нафту обвалилися, а пояси довелося затягнути, росіяни почали вказувати на зростання можливостей армії.