Майже повна заборона на імпорт російської нафти до ЄС нарешті вдарила по нафтових доходах Росії. Занепокоєння, що ці доходи могли забезпечити Кремлю прибутки для фінансування війни проти України, не виправдалися — поки що. Про це пише Bloomberg.
Адміністрація США побоювалася, що санкції ЄС проти імпорту російської нафти морським шляхом призведуть до різкого зростання цін. Особливе занепокоєння викликала заборона на надання кораблів та послуг, таких як страхування та фінансування для російських вантажів, що рухаються в будь-яку точку світу.
Щоб пом'якшити наслідки, США запропонували встановити межу цін на російську нафту. Вантажі, придбані за ціною, нижчою за верхню межу, зрештою встановлену на рівні 60 доларів за барель, були б звільнені від заборони на постачання та надання послуг.
Але, схоже, їм не варто хвилюватися, принаймні, поки що.
Останні барелі російської нафти були відправлені в порти Європи. Москва втратила ринок для більш ніж 1,5 мільйона барелів на день. Схоже, що до кінця року РФ втратить продажі ще на 500 тисяч барелів на день, якщо Польща і Німеччина виконають свої зобов'язання щодо припинення імпорту нафти трубопроводами.
Проте, ціни на нафту не тільки не злетіли, але й впали. До п'ятниці, 9 грудня, на п'ятий день заборони імпорту, нафта марки Brent коштувала нижче 77 доларів за барель і ненадовго впала нижче 76 доларів. Це більш ніж на 14% нижче від максимумів, досягнутих після того, як обмеження набули чинності.
Ціни за поставки сирої нафти впали ще більше. Ключовий російський експортний сорт Urals торгувався за ціною трохи більше 40 доларів за барель в балтійських портах країни, які залишаються найбільшим ринком збуту нафти РФ. Це приблизно відповідає рівню, визначеному як беззбиткова собівартість виробництва, але набагато нижче за межу ціни в 60 доларів за барель, запроваджену ЄС разом із забороною на імпорт.
Збереження важливості балтійських портів Росії навіть після втрати Москвою європейського ринку свідчить про нездатність країни перенаправити нафтові потоки. Єдиний трубопровід до Китаю і російський експортний термінал на тихоокеанському узбережжі в Козьміно вже заповнений, і єдиним способом постачання на останні російські ринки, що залишилися в Китаї, Індії і Туреччині, є довгі морські рейси навколо Європи і через Суецький канал.
Санкції ЄС не лише не створили дефіциту нафти, але й призвели до локального перенасичення цих ринків.
Величезні обсяги російської нафти конкурують з потоками від традиційних постачальників на Близькому Сході, і продавці змушені надавати великі знижки, щоб компенсувати високу вартість довгих подорожей, необхідних для доставки вантажів з Балтійського регіону.
Тим часом, Європа не бореться за нафту. Вторгнення Росії в Україну, яке спричинило інфляцію, зростання цін на продукти харчування та енергоносії, підірвало економіку країн Європи до такої міри, що світ може легко впоратися з втратою російських барелів, принаймні, поки що.
Це може змінитися в найближчі місяці. Китай послаблює свої обмеження, пов'язані з COVID, що в кінцевому підсумку може призвести до зростання попиту на паливо, який був стиснутий обмеженнями на поїздки і уповільненням економічної активності. Це знову звузить ринок.
Також наближається потенційно більш драматична заборона ЄС на імпорт російських нафтопродуктів, таких як дизельне паливо. Це може підірвати нафтові ринки, які вже відчувають нестачу транспортного палива.
Тим часом президент Росії Владімір Путін погрожує скоротити видобуток нафти у відповідь на обмеження цін. При цьому, нафтова промисловість РФ може прийняти рішення за нього, якщо вона не зможе вигідно продавати нафту.
Кремль вже зіштовхнувся з великим ударом по своїх доходах від експортного мита на сиру нафту. Виходячи з цін на нафту з середини минулого місяця, російське мито за барель цілком може впасти в січні до найнижчого рівня з тих пір, як пандемія COVID-19 скоротила доходи на початку 2020 року.
Поки що світ добре справляється з перенаправленням російської нафти з Європи в Азію, а витрати, як сподіваються в західних столицях, лягають на Кремль.
Нагадаємо, 5 грудня набуло чинності ембарго на морські поставки нафти з Росії до країн Євросоюзу, а також почав діяти ліміт цін на російську нафту, встановлений ЄС, країнами G7 та Австралією. Крім того, почав діяти так званий страховий бойкот російської нафти – страховим компаніям заборонено надавати послуги компаніям, чиї танкери перевозять російську нафту з порушенням цінового ліміту.
Росія у відповідь на ці санкції хоче встановити мінімальну ціну для своєї нафти, що йде на експорт.